Св. п. Павло Романишин

Ділимося сумною вісткою, що в Торонто 20 лютого 2008 р. на 85-му році свого життя відійшов у вічність св. п. Павло Романишин, залишивши у глибокому смутку дружину Катерину, синів Ореста з дружиною Лесею, Романа з дружиною Даркою, доню Христину та вісім онуків.

Павло Романишин народився 2 листопада 1923 р. в селі Покропивна у Тернопільській області. Батько Павла, Никола, приїхав до Канади у квітні 1928 р. А в квітні 1934 р. Павло, маючи тільки 10 років, переїхав сам до тата, залишивши вдома маму Анєлю і сестру Ксеню.

Жили вони обидва з батьком у східному Торонто, де Павло ходив до школи. У 1940 р. він закінчив середню школу і саме тут ще в молодому віці виявив здібність до малярського мистецтва. У травні 1943 р. вписався до канадського війська. По закінченні Другої світової війни, у жовтні 1945 р., повернувся до Торонто та за недовгий час, у серпні 1947 р., похоронив свого батька Николу. Також в Україні у часі війни, під час німецького бомбардування, загинула його сестра Ксеня.

З перших днів, коли повернувся з війська, Павло включився в організаційне життя української громади. Записався до хору “Боян” при УНО і там зустрів свою дорогу подругу, Катерину Лещук. Полюбилися молодята, побралися 5 червня 1948 р., і незабаром поблагословив їх Господь сином Орестом – 1949 p., донею Христею – 1952 р. і другим сином Романом – 1954 р. Павло займався торговельним малярством у Colgate Palmolive та Moore Business Forms, а пізніше працював довший час в Eaton’s до відходу на пенсію. На щастя, по довгій розлуці, в листопаді 1958 р., вдалося Павлові спровадити свою маму до Канади, де прожила вона з родиною 17 літ до своєї смерті у березні 1975 р.

Павло брав активну участь у кожній громаді, в якій би не перебував. Був членом Філії УНО Торонто понад 60 літ – охоче включившись у діяльність організації, дуже часто прикрашав домівку УНО своїми майстерними роботами. Всі ці роки родина належала до парафії Успення Пресвятої Богородиці в Mississauga, де Павло був членом церковної ради. Брав участь також у громадському житті оселі “Сокіл” у Гакстоні, де Романишині були мешканцями від 1970 р. і де організовували для родини та знайомих кожного року приємні відмінні прийняття часником.

Родинне життя їхнє було взірцевим. У теплоті родинного гнізда гостили свою родину, своїх сватів, знайомих та дуже часто різних достойних гостей. Для Павла його родина була найціннішим скарбом.

Відійшов у вічність улюблений муж, батько і дідо, людина надзвичайно чесна, добра та здібна, пам’ять про яку залишиться між нами назавжди. Завдяки своєму талантові та захопленню малярством залишив він унівській громаді в Торонто різні свої роботи, а дітям та внукам – спадщину своїх чудових картин.

Вічна йому пам’ять, а канадська земля нехай буде йому легкою!

Замість квітів на свіжу могилу св. п. Павла Романишина пересилаємо нашу пожертву на пресовий фонд “Нового Шляху”.

Дружина – Катерина

 Сини – Орест з родиною

Роман з родиною

Донька – Христина з родиною