Краса з України – рушник – обрядове полотно України

У неділю, 31 травня ц. р. членкині Союзу Українок Канади, Відділ ім. Св. Кн. Ольги, при Катедрі Св. Володимира в Торонто влаштували ще один елегантний чайок з серії “Краса з України” під назвою “Рушник – обрядове полотно України”. Запрошені були організації-посестри: Ліга Українських Католицьких Жінок, Ліга Українок Канади, Організація Українок Канади, Організація “Чеверта Хвиля”, наші надбудови – Комітет Українок Канади і Світова Федерація Українських Жіночих Організацій, а також пані з Українського Музею Канади, Філія Онтаріо, і директор Української Школи при катедрі Св. Володимира.

Після Св. Літургії в катедрі всі зійшли вниз до прикрашеної рушниками зали. На стінах, мистецько складені, красувалися рушники з різних районів України – київські, чудові весільні кролевецькі з Сумщини, веселі, хапаючі за око полтавські, багаті теплим колоритом буковинські, неперевершені гуцульські, львівські, волинські, скромні поліські і один модерний (з Тризубом в орнаменті) холмський.

При вході гостей вітали добродійка Катерина Сенцьо, Анна Москалюк та Наталія Ємець і вели до призначених столів. Відкрилася куртина, і на сцені, прибраній кролевицькими весільними рушниками, присутні побачили визначну вишивальницю полотна “Мати з рушником” пані Катерину Щербань. Василь Сидоренко почав грати на фортепіано пісню Платона Майбороди “Рідна мати моя”, і соліст Канадської Оперної Компанії Леонід Скірко проспівав цей твір на слова Андрія Малишка.

Рідна мати моя, ти ночей недоспала...

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала...

Я візьму той рушник, простелю наче долю...

Голова Відділу, мґр. Анна Троян розпочала програму, привітавши усіх присутніх, і попросила добр. Катерину Сенцьо вести програму. Преп. сестра Богданна провела молитву, а ведуча запросила гостей до полуденку.

Розкішний буфетний стіл розділяв залу. На ньому пишався величезний букет троянд і лілей на вишитому обрусі, срібні підсвічники і чайні сервізи. Чай по черзі наливали достойні голови організацій: від Світової Федерації Українських Жіночих Організацій – голова Марія Шкамбара, від Комісії у справі культури при СКУ і Організації “Четверта Хвиля” в Канаді – голова Анна Кісіль, від Шкільної Ради КУК, Відділ Торонто – голова і від Української Школи при катедрі Св. Володимира – директор Таня Сунак, від Організації Українок Канади – крайова голова Наталія Бундза-Іваницька, від Ліги Українських Католицьких Жінок Канади – голова Відділу при парафії Св. Василія Стефа Шимко і голова Відділу при парафії Св. Димитрія Христина Болюбаш, від Онтарійської Філії Українського Музею Канади Союз Українок Канади – голова Іванка Іваночко, від Східної Екзекутиви Союзу Українок Канади – уст. голова Уляна Криворучко, від Відділу Софії Русової при парафії Св. Димитрія – голова Галя Щерблюк, від Відділу Св. Кн. Ольги при катедрі Св. Володимира – уст. голови Елізавета Звірховська, Олена Латишко і мґр. Наталія Ємець.

Попросили до слова привіту генерального консула України в Торонто, дост. Олександра Данилейка. Консул привітав членок Союзу Українок і подякував за поміч, доставлену туберкульозним лікарням в Україні. Він поґратулював Відділові за імпрезу і вибір теми, за високе мистецьке виконання і плекання української культури в такому близькому до серця аспекті – без рушника в Україні не відбувається жоден ритуал.

Привіт і признання за імпрезу висловила дост. Марія Шкамбара, голова СФУЖО. Василь Сидоренко розповів історію “Пісні про рушник”, яка появилася 50 років тому і блискавично завоювала серця цілої України, бо з неї “ожило все знайоме до болю – і дитинство, й розлука, і вірна любов...”

Лариса Стельмашенко, зірка Харківської Опери, лауреат міжнародних конкурсів, проспівала “Осіннє золото” (сл. Миколи Луценка, муз. Ігоря Шамо) і “Білі акації” (сл. Ростислава Василенка, муз. Володимира Баснера) під акомпаніамент на фортепіано Самуїла Любарда.

Почалася презентація “Рушникові обряди”. Автор і коментатор – Анна Троян.

Вузька доріжка білого льняного полотна, прикрашена по кінцях тканини вишитим упрощеним геометричним взором або взором з багатих квітчастих мотивів, часто з кутасами на кінцях, – це український рушник, котрий займає особливе місце в українському мистецтві, культурі та житті. Чи то призначений до щоденного вжитку і хатніх потреб, чи декоративний для обрядів і для прикраси ікон та хати, рушник можна впізнати по його взорах і кольорах, характерних різним частинам української землі, де його творили і вживали.

Українські народні рушники можна поділити на дві групи – ужиткові і декоративні, або “кілкові”. Ужиткові рушники ткали в довжину, якої потребували до вжитку, і від 40 до 50 см у ширину. Декоративні, церковні і весільні рушники ткали на довжину, якої потребували до вжитку, але церковні та весільні могли бути по 3-4 метри довгі...

Коли пані Троян говорила про домашні обряди, на залу виходили певні моделі, відповідно одягнені і з правильним вжитком рушника – вітання хлібом і сіллю, вітання і благословення іконою, великодній кошик, рушник як покриття голови на Буковині, так званий рантух або перемітка, і рушник, котрим бабуся обгортає новонароджене дитя. І також кошик з овочами (фруктами, як кажуть тепер в Україні) на Спаса, покритий вишиваним рушником.

Другий цикл показував весільні звичаї і вживання при цьому рушників. Найперше вийшли старости, перев’язані навскіс рушниками, а за ними йшла дівчина і несла на таці гарбуз – як знак незгоди йти заміж за пропонованого сватами хлопця. За нею йшла сваха з вишиваним рушником, котрий вона постелить під ноги молодим – як символ їх нової життя-дороги – і котрий залишиться в церкві. Відтак ішла хресна мати з короваєм, а за нею хресні батьки з іконами. Треба зауважити, що посвячених ікон не можна доторкатися голими руками, бо це брак пошани – їх, ікони, треба нести обгорненими рушниками.

Нарешті виходить молода пара. Молодий у козацькому строї, а молода у шлюбній одежі Полтавщини. Молода підперезана кролевецьким рушником, щоб у ній скріпилися сили родючости – у полі, в городі, в саду і в себе в хаті. Руки молодих зв’язані ще в церкві рушником на знак того, що вони тепер з’єднані в одно.

Після обходу зали і приємних усмішок та легких наклонів голови перед кожним столом моделі вийшли на сцену для загального знімку. Покликали на сцену мґр. Анну Троян і вручили їй розкішну китицю квітів – як знак пошани за її віддану працю на добро нашої Церкви, культури і народу.

Маестро Леонід Скірко під власний акомпаніамент на акордеоні проспівав ще пісню “Дивлюсь я на небо” і “Осіннє золото”.

Ведуча програми добр. Катерина Сенцьо подякувала усім виконавцям програми, артистам, співакам, декораторам, паням, що наливали чай, “Троянда Кейтерінґ” і всім присутнім та причетним, що звеличили цю імпрезу. Прихід з неї призначений на придбання аналізатора крові у шпиталі хворих на туберкульоз дітей у Вінниці, в Україні. Це вже 5-ий шпиталь, якому наш Відділ допомагає подібними пожертвами.

Несподівано на кінець присутні, зворушені програмою “Рушник – обрядове полотно України”, почали від себе особисто і від організацій дарувати поважні суми грошей на сплату аналізатора крові. Це був дуже емоційний момент. Велика і глибока подяка всім жертводавцям від Відділу Союзу Українок Канади ім. Св. Кн. Ольги при катедрі Св. Володимира.

Наталія Ємець, заступник голови
і культурно-освітній референт