Уроки полковника

14 червня минуло 120 років від дня народження полковника

Євгена Коновальця

Що для нації означає це ім’я?

Передусім треба наголосити, що Євген Коновалець з’явився на суспільно-політичних обріях тоді, коли наш народ складав непрості іспити перед історією. Саме Є. Коновалець був одним із небагатьох національних провідників, діяльність яких дозволяє сказати: на зорі минулого століття ми заклали основи державності, яку сьогодні обстоюємо й утверджуємо.

Розповідь про Є. Коновальця заведено починати з доби УНР. Справді, важко уявити молоду країну без легендарного командира Корпусу Січових Стрільців, який, усупереч керманичам-пацифістам, що опинилися в тодішньому проводі, зумів створити боєздатну армію, яка тривалий час захищала УНР від зовнішніх ворогів і “п’ятої колони”.

Однак свою місію полковник Є. Коновалець виконав після краху УНР. На відміну від більшості тогочасних політиків, які добровільно пішли на службу окупантам або ж піддалися апатії й зневірі, він знову зумів підняти стяг національно-визвольної боротьби. Розшматована чотирма агресорами українська земля, народ якої, здавалося, втратив історичну перспективу, мала всі шанси опинитися у глухому цивілізаційному куті. Тут варто наголосити, що Є. Коновалець не просто був одним із тих, хто зберіг віру в національну ідею, а й зумів організувати збройний опір силам, які вважали, що їх уже не здолати.

Він першим зрозумів, що здобути українську державність неможливо без двох вирішальних чинників: ідеології та сильної організації. Так на арені суспільно-політичного життя з’явився модерний український націоналізм та ОУН як його втілення. Коновалець не просто став на чолі ОУН, а очолив цілий етап Визвольних Змагань, які можна порівняти хіба що з рухом гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. При цьому ще ніколи в історії України не було такого масового ідейно-політичного руху, який би мав чітку мету та володів необхідними методами для її реалізації.

Уже в 1929 році сталося те, у що мало хто вірив. ОУН примусила Європу вкотре згадати про Україну та на весь світ заявила про законне право українців жити у своїй державі. Натомість вороги України усвідомили, що на все приходить час розплати. Зрозуміло, це було нелегко зробити й вимагало великих жертв. Але тільки так нація знову могла відчути, що її доля – в руках самих українців, а мрія про самостійну державу – вже не ілюзія. Без Є. Коновальця цього б ніколи не сталося.

У 1938 році проти Євгена Коновальця було здійснено терористичний акт. Провідник ОУН загинув. Уже з висоти часу, оцінюючи трагічну загибель полковника, можна з упевненістю констатувати, що спецоперація НКВД була акцією відчаю, якою більшовицька Росія намагалася зупинити переможну ходу ОУН і українського націоналізму.

Зберігся характерний лист до генерального прокурора Швейцарії, в якому Є. Коновалець роз’яснював представникові місцевої влади сутність національно-визвольної боротьби українців та свою місію в ній: “...Беручи під увагу цю мою ролю під час визвольних змагань, а далі дійсне положення українців під теперішній момент, я не заперечую, що в цій затяжній боротьбі зокрема молоде покоління, виховане на традиціях тих визвольних змагань, хоче в моїй особі бачити символ дальших українських визвольних змагань, яких кінцева ціль – створення Української держави. Саме те намагання українського загалу, зокрема української молоді, бачити в мені той видимий символ безперервности змагань українців до самостійности і є причиною тих атак і ненависти до мене як з боку поляків, так і більшовиків. Тим теж треба пояснити, що як одні, так і другі намагаються мене в першу чергу морально нищити і робити мені всякі можливі труднощі, зокрема представляючи мене як провідника наскрізь терористичної організації. Утруднювати мені перебування в будь-якій країні. З уваги на це я мушу дати пояснення, що український визвольний рух в основі не терористичний. Його завдання – в першу чергу підготовити український загал до того, щоб у випадку якихось міжнародних комплікацій українська нація була зріла до тих подій та щоб при розвої тих подій була вона підготована до створення своєї власної держави...”

До цих слів полковника годі щось додати.

Після смерті Коновальця ОУН не припинила своєї діяльності. Більше того, вже у 1939 році її зусиллями була відроджена державність Карпатської України, бойові загони якої першими вступили у смертельний бій з німецьким нацизмом.

У цей ювілейний рік, вшановуючи пам’ять Є. Коновальця, важливо збагнути уроки полковника. Головний з них: ніхто і ніщо не може стати на заваді українцям обстоювати державність своєї нації. Закриваючи роботу Конгресу Українських Націоналістів, на якому постала ОУН, Євген Коновалець сказав: “...Сьогодні ми поки що окреслили наші завдання і прийняли добровільні зобов’язання. Але це не осяг. Бо ж мусимо собі ще раз виразно усвідомити і величину цього нашого зобов’язання: мобілізуючись і спираючись на широкі народні маси, мусимо, ведучи їх, боротися і добитися відновлення Самостійної Соборної Української Національної Держави на всіх просторах життя українського народу”. Без сумніву, йому було набагато важче вести боротьбу, аніж його нинішнім послідовникам. Але він виконав свій обов’язок з честю. Тепер слово за нами.

Богдан Червак