Сторінки Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...
Після “Смачної паски!”
Сотні побажань “Смачної паски!” завжди
реалізуються на сотнях офіційних “СВЯЧЕНИХ”. Протягом кількох тижнів по
Великодніх Святах у кожній українській церковній залі чи у приміщенні якоїсь
української організації відбувається традиційне “СВЯЧЕНЕ” – своєрідне єднання
споріднених душ. Якби дописи про ці всі “СВЯЧЕНІ” зібрати разом, то з них
вийшла би груба книжка. А я тримаюся засади, що фотографія має тисячу слів, і
вирішила з’ясувати “СПІЛЬНЕ СВЯЧЕНЕ”, влаштоване Торонтським Відділом
Організації Українок Канади, на яке запросила нас Українська Кредитова Спілка,
Лимитед, – своїми фотографіями. Очевидно, я всіх у залі не фотографувала, а для
газети вибрала тільки деяких, популярних, невтомних ДІЯЧІВ СЛОВА, ДУМКИ, СИЛИ,
ДІЛА та ІНІЦІАТИВИ!
Дата в липні Початок життя в Космосі
Подорож
астронавтів тривала три дні. Вони два рази облетіли Місяць, щоб знайти
відповідне місце для приземлення. О годині 10.56 Вашингтонського часу Ніл
Армстронґ ступив ногою в чоботі розміру дев’ять і пів на поверхню Місяця,
накриту чорним пилом і дрібнесенькими зернятками скла. Армстронґ вимовив такі історичні слова: “Це малий крок
для людини, але гігантський крок для людства”. Він також залишив на місці
приземлення судна “АПОЛЛО” меморіальну таблицю з написом: “Тут люди з планети
Земля вперше ступили ногою на паверхню Місяця, липень 1969 року. Ми приїхали з
миром від усього людства”. Астронавти привезли з Місяця понад 50 фунтів каменів
та ґрунту, які для дослідників були цінніші від усього золота Америки. Деякі
камені були старші від найстарших каменів, коли-небудь знайдених на Землі.
Відпочивши після сильних емоцій, викликаних мандрівкою астронавтів на
Місяць, люди почали свої мудрування: чи варто було витрачати стільки грошей,
щеб побачити зблизька Місяць? Чи не краще було за ті гроші збудувати доми для
бездомних і волоцюг, які сплять на вулицях? Мовляв, Місяць – тільки тверда
куля, поверхня якої подібна до Швейцарського сиру. Це порівняння зі
Швейцарським сиром надовго залишилося на шпальтах газет, сторінках книжок і в
устах тележурналістів. Для одних ця подорож була безсенсовним тріумфом
технології, для інших – сповненням недосяжної мрії, значення якої наразі мало
хто міг збагнути зі світу звичайних людей, не науковців і дослідників.
Шкода, ще так мало людей розуміє суть наукових дослідів нашого часу.
Більшості людей здається, що кожен експеримент повинен мати якусь моментальну
видиму користь. Тим часом, досліди важливі тим, що вони спонукають людину
ширяти далекими просторами і щукати нових горизонтів. Нового місця життя, якби
того місця не стало досить на Землі. Або – взагалі не було місця на Землі з
якихось причин, про які тепер ніхто навіть нe думає. Колись Колумб шукав нових перських шляхів,
і йому також докоряли, що він даремно марнує гроші на безглузді навігації...
Тридцять дев’ять років після того, як людина ступила на Місяць, ми маємо
постійну міжнародну космічну станцію, до якої 5 грудня 2000 року два астронавти
– американець Джо Таннер і канадець Марк Ґарне прикріпили крила сонячної
батареї, які мають постачати відповідну електричну напругу для судна і
космічної лабораторії, яку там встановили американці.
Життя в космосі щойно починається. Забудьте про Швейцарський сир!
* * *
25 травня 2008 року космічний літальний апарат NASA PHOENIX MARS LANDER успішно сів у північному полярному районі Марса і
вже за дві години висилав на Землю чорно-білі фотографії певерхні “Червоної
Планети”! Навіть вислав фотографію своєї ноги, яка стояла на марсовій землі,
засіяній малесенькими камінчиками. Між іншими лаштунками та речами літальний
апарат віз зі собою 37-мільйонну “станцію погоди” – не більшу, як коробка з
черевиків, завинену в теплопровідну ковдру, в якій є встромлений маленький
канадський прапор.
Може, ця подія переконає нарешті іммігрантів з інших країн, що в Канаді
люди не є дурні, що наука тут не є на нижчому рівні, ніж у їхній країні, і що
їхні діти в канадських школах не переміняться в анальфабетів!
NASA – це скорочення
назви: NATIONAL AERONAUTICS AND SPACE ADMINISTRATION (USA)
Опінія
У сезоні “ДЕНЬ
МАМИ” найбільше згадують мамів, які вишивали синові сорочку, які жили (чи ще
живуть) в старенькій хатці, що розпадається і стоїть, як курочка на одній
лапці, у довкіллі якої пасуться корови і ввечері вертаються до своєї стайні, а
мама звичайно старенька (так якби не було молодих мамів), позавивана в хустки,
зігнута вдвоє, з двома або трьома зубами… Невже не було і нема матерів –
науковців, письменників, дослідників, лікарів, інженерів, професорів, летунів,
винахідників, які також заслуговують, щоб їх згадати в радіо, на телебаченні, в
газеті, карткою, сентиментально, зі сльозою в оці?
Моя мама була акторкою у видатних
театрах Галичини. У День Мами я завжди про неї думаю, бо тепер, маючи власних
дітей і малих внуків, я розумію, як моїй мамі було тяжко і невигідно доглядати
маленьку дитину в театрі, який переїжджав драбинястими возами, нераз поїздом, з
міста до міста. А вона мусіла кожного вечора грати або Наталку Полтавку, або
Княжну Чардаша, або Марусю в “Ой не ходи, Грицю”, чи в оперетці Легара
Жайворонка, чи доньку Гайлі Селясія в оперетці Барнича “Лев в Абісинії”…
І
були мами, яких большевики розстріляли або вислали на Сибір… І були мами, яких
гестапо розстріляло, або одні і другі тримали їх у в’язницях на допитах... І їм
треба не забути поставити хоч символічну квітку у флаконі... Часом... Не
конечно тільки раз на рік, у День Мами...
Молитва Матері Тереси
Мати Тереса написала цю молитву для
місіонерів та сестер милосердя, щоб вони кожного ранку її відмовляли, заки
вийдуть на працю.
Милосердний Боже!
Великий Зцілителю!
Клякаю перед Тобою і
прошу: дай уміння моїм рукам і проникливість для ума, доброту і покірність
моєму серцю. Дай мені щирість переводити в життя добрі наміри і силу підіймати
тягарі моїх ближніх, а головно дай і правдиве зрозуміння моїх привілеїв. Забери
з мого серця ввесь обман та любов до земних благ, щоб я, з не позбавленою
простоти вірою дитини, могла на Тебе покладатися.
АМІНЬ!