Напередодні IX Конгресу СКУ

Інтерв’ю з генеральним секретарем СКУ Віктором Педенком

Євгенія Петрова: Розкажіть, будь ласка, про плани СКУ щодо проведення IX Конгресу.

Віктор Педенко: Це вже вдруге Конгрес світового українства відбудеться на рідній українській землі, у Києві. Він пройде 20-22 серпня 2008 року в Українському Домі. Під час триденної зустрічі представники української діаспори матимуть змогу не тільки почути підсумки праці СКУ за останні 5 років (2003-2008 рр.), але й, взявши участь у роботі сесій та по-ділившись досягненнями і проблемами з життя своїх осередків, накреслити шляхи праці на наступний термін.

Окрім української діаспори, у роботі з’їзду візьмуть участь провідники України, у тому числі й Президент України Віктор Ющенко, представники державних інституцій та численні гості.

Як і під час попередніх Конґресів, цього року буде відзначено провідних українців світу мелаллю Святого Володимира Великого. Крім того, на 21 серпня нами заплановано проведен-
ня пам’ятного походу на честь 75-ої річниці українського Голодомору 1932-1933 рр., який пройде від Українського Дому по Хрещатику та по вул. Михайлівській  до пам’ятного знака Голодомору на Михайлівській площі, а по його закінченні за участю представників українських церков буде відправлена панахида.

Є. П.: Як відомо, на сьогодні СКУ представляє інтереси майже 20-мільйонного українства. Як би Ви окреслили основні напрямки діяльности СКУ за останні роки?

В. П.: Метою діяльности створеного 41 рік тому СКУ було збереження української національної ідентичности та допомога українському народові у його змаганнях за волю і незалежність. І хоча з того часу відбулося багато змін – Україна стала незалежною, змінилися кількісний та якісний показники діаспори – наші цілі, а, відповідно, і напрямки діяльности, як і раніше, стосуються безпосередньо діаспори та України.

Одним із першорядних завдань СКУ як організаційної надбудови є зміцнення та розбудова української діаспори, що залежить як від внутрішніх, так і від зовнішніх чинників. З цією метою ми у різний спосіб координуємо працю всіх крайових центральних репрезентацій, знайомимось із станом життя наших громад, у тому числі й завдяки особистим поїздкам президента та генерального секретаря, при потребі надаємо допомогу та спільними зусиллями намагаємось розв’язати необхідні питання. Досить важливим у цьому плані є відстоювання інтересів українців як перед урядами країн їхнього проживання, так і перед Україною. Велику працю у цьому напрямку виконують наші ради і комісії. Так, комісія людських і громадянських прав лише за останні роки, щоб привернути увагу до важливих проблем, організувала конференцію про сучасний стан прав людини та громадянських прав українців у Польщі, конференцію про права української меншини в Білорусі, надіслала листи-звернення до президента Росії В. Путіна у зв’язку з вбивствами провідних українських діячів у Росії, листи на захист УПЦ КП у м. Ногінську, Росія. Після мого ознайом-лення під час поїздки до Бразилії з проблемами української громади було надіслано лист на адресу Президента України В. Ющенка у питанні надання підтримки бразильським студентам українського походження, які навчаються в Україні. Президент СКУ А. Лозинський під час відвідання українців Іспанії порушив проблеми новоприбулих заробітчан з міністрами цієї держави. Це лише поодинокі приклади нашої діяльности. 

Відносно України – це, з одного боку, всебічне сприяння розбудові демократичних процесів, у тому числі розв’язанню релігійних питань, проблем історичного характеру та питань, пов’язаних із вживанням української мови як державної, а з іншого – підтримка України у її входженні до світового співтовариства. Ці моменти українська діаспора неодноразово порушувала шляхом різноманітних заходів, а також відозв, меморандумів, проведенням круглих столів, наукових конференцій, під час зустрічей з провідниками українського уряду і т. п. І хоча не всі наші намагання закінчуються позитивно, показовим за останні роки є те, що у багатьох випадках ми досягли успіху. Відомий факт: уже  більше десяти років представники української діаспори беруть активну участь у виборчих процесах в Україні як міжнародні спостерігачі. Найбільш промовистою подією під цим кутом зору була Помаранчева революція, під час якої більше двох з половиною тисяч міжнародних спостерігачів – українців з діаспори – сприяли проведенню чесних і прозорих виборів. Другий приклад: Україна протягом багатьох років намагалась вплинути на Сполучені Штати з метою анулювати поправку Джексона-Веника як таку, що перешкоджала поліпшенню торго-вельних відносин. Це питання було вирішене на користь України після багатьох петицій, заяв і просто лобіювання з боку двох українських централь – Українського Конгресового Комітету Америки і Української Американської Конгресової Ради та інших організацій. Результат: проправка Джексона-Веника відклика-
на, торговельні відносини між Україною і США нормалізовані. Наступний приклад – від перших років незалежности з метою поліпшення своїх торговельних можливостей та економіки Україна прагнула стати членом Світової Організації Торгівлі. Цей процес теж тривав десять років. І хоч Україна була змушена виконати всі свої зобов’язання, не обійшлося без лобіювання провідних організацій української діаспори, і Україна стала повноправним членом СОТ і може користуватися всіма правами членства Світової Організації.

Є. П.: Якими є сьогоднішні взаємини СКУ і України?

В. П.: З приємністю відзначу, що за останні роки наші відносини з Україною стали набагато тіснішими, а результати співпраці більш плідними. Я маю на увазі не лише офіційні відносини. Сьогоднішній свідомий українець, на мою думку, вже не дивиться на діаспору як на джерело збагачення. В Україні відкрито перші установи, які займаються  вивченням української діаспори, проводяться наукові конференції на цю тематику (я щойно повернувся з такої, що відбулась у Львові), відчутний інтерес до нашої діяльности засобів масової інформації. Відносно офіційних взаємин, то тут найяскравішим прикладом є дії СКУ, Секретаріату Президента та Інституту національної пам’яті, пов’язані з 75-ою річницею Голодомору, – це стосується визнання українського Голодомору парламентами різних держав світу та прийняття відповідної резолюції в ООН, а також проведення Міжнародним координаційним комітетом СКУ та МЗС України спільної акції ”Незгасима свічка” на чолі з головою Стефаном Романівим – представником українців в Австралії. Завдяки спільним зусиллям здійснюється надзвичайно важлива праця як для того, щоб ознайомити світ з довго приховуваним злочином проти нашого народу, так і задля збереження національної пам’яті нащадками  заморених голодом українців, що проходить під гаслом „Україна пам’ятає – Світ визнає”. Разом з тим зазначу, що ряд питань можна зарахувати до нерозв’язаних. Продовжуючи тему про Голодомор, вважаю, що таким є зведення у Києві пам’ятника-свічки – перші ознаки, що свідчать про спорудження, з’явились зовсім недавно, а до кінця листопада лічені місяці. Це одне з невідкладних питань. Болить питання української мови, визнання героїв ОУН-УПА, нерозв’язані питання церковного характеру. Необхідна підтримка та допомога з боку України новоствореним громадам. І тут нам ще слід попрацювати.

Є. П.: Які особливості  сучасного складу української діаспори?

В. П.: Зауважу, що ініціаторами створення Світового Конгресу Вільних Українців у 1967 році були представники українських організацій  усього з десяти країн, а сьогодні до складу СКУ входять українські організації з понад тридцяти країн світу. Завдяки українцям найновішої хвилі активні та динамічні осередки  – в основному українські церковні та громадські організації – з’явились у державах  пострадянського простору, в Європі та навіть у Мозамбіку. Слід відзначити також і тенденцію до об’єднання новоприбулих на терені таких країн давнього українського поселення, як Канада і США, та прагнення новостворених організацій вступити до СКУ. Так, лише у 2007 році ми прийняли до свого складу “Нову українську хвилю зі США”, Українську громаду Норвегії, Українську громаду Іспанії та Спілку українців у Німеччині. Цього року отримали заяви про вступ ще від чотирьох організацій. Такий факт свідчить, що наша діаспора омолоджується,  це також досить позитивно як з огляду на важливість спільної діяльности, так і в плані обміну досвідом організаційної діяльности та захисту своїх громад в умовах нового поселення.

Є. П.: Цьогорічний Конгрес особливий тим, що на ньому буде обрано нове керівництво. Серед поданих на позицію президента є і Ваша кандидатура.  Яке Ваше бачення майбутньої діяльности СКУ?  

В. П.: Я вже довгий час працюю для української громади, у тому числі 10 років на посту генерального секретаря СКУ. Тому не можу не відзначити великої праці управи та рад і комісій СКУ. Напрацьований десятиліттями досвід наших попередників став доброю базою, і сучасний СКУ діє злагоджено та стабільно. Особлива заслуга в цьому нинішнього президента Аскольда Лозинського.

Щодо моєї кандидатури відзначу, що маю не лише розуміння про масштаби цієї праці, але й добре знання стану та потреб українських громад, багато з яких я відвідав особисто, а також великий досвід роботи з українськими та іншими державними установами. У майбутньому маю намір звернути увагу на такі важливі питання, як консолідація світового українства, глибоке вивчення стану наших складових організацій, поліпшення комунікації з ними та поінформованости українців на рівні кожної держави окремо, а також зміцнення рад і комісій, у тому числі й за рахунок представників останньої хвилі еміграції. Вважаю за необхідне подбати про нові джерела фінансування та про посилення зв’язків з Україною, чому безпосередньо може посприяти відкриття у майбутньому канцелярії в Києві. У своїй праці дотримуюсь принципів дипломатичного розв’язання проблем у поєднанні з принциповістю та гасла “Сильна діаспора – сильна нація”.

Євгенія Петрова

PHOTO