Сторінки Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...
Дата в липні
1 липня 1907 р. в
часі сутички з поляками загинув з польської руки студент Адам Коцко, борець за
Український Університет у Львові. Його смерть мала великий вплив на наступні
студентські покоління.
А Львівський Державний Університет ім. І. Франка у Львові – найстарший
університет в Україні, що його
заснував цісар Йосиф Другий 1784 р. з латинською викладовою мовою. У
1817–1918 pp. мав назву ім. Цісаря Франца Першого, у 1919–1939 pp. – ім.
Яна Казимира, а з 1940 р. – сучасну назву. При Львівському Університеті 1787 р.
засновано науковий інститут “СТУДІЮМ РУТЕНЕУМ” з українською викладовою мовою. 1805
р. австрійський уряд перетворив Львівський Університет на ліцей, 1817 р. – знову його відновив, уже з німецькою
викладовою мовою. З “Весною Народів” (1848 р.) розпочалася боротьба за
введення української і польської мов у
Львівському Університеті. 1849 р. постала катедра української мови та
літератури, яку очолював Яків Головатий. У роках 1862 і 1872 виникли перші катедри з українською
мовою навчання на правничому, а ще скоріше – на бого-словському факультетах. Львівський
Університет був створений для потреб населення Східної Галичини, зокрема для
українців, бо поляки мали свій університет у Кракові. До 1860-их років українці
і поляки виступали разом за скасування знімечення Львівського Університету. З
початком ХХ століття поляки почали розголошувати, що Львівський Університет
постав з Львівської Єзуїтської Академії, заснованої 1661 р. за короля Яна
Казимира, хоч її не затвердив польський сойм, а саму академію скасовано 1763 р.
З приєднанням Західної України 1939 р. до УССР Львівський Університет
українізовано із значними російськими впливами: скасовано богословський
факультет, а медичний перетворено на окремий Медичний Інститут. Головний
будинок Львівського Університету міститься з 1920 р. в будинку колишнього
Головного Сойму, що його збудував архітектор Ю. Гохберґер у ренесансному стилі
у 1877–1881 pp.
Цього року (2009)
минає 74 роки від дня смерті оперного співака світової слави Модеста
Менцінського. Він зачаровував своїм особливим чудовим голосом не тільки
мешканців великих міст і столиць Європи, але і своїх краян, коли відбував турне
по Галичині. Менцінський був перший тенор опер у Стокгольмі (1904–1908), у
Львові (1908–1910), в Кельні
(1910–1926), а з 1926 знову у Стокгольмі, де й помер. Найвибагливіша публіка
Франкфурта-на-Майні, Кельна, Берліна, Гамбурга, Відня, Лондона,
Санкт-Петербурга, Праги та ін. обсипала його квітами та лаврами. Менцінського
вшановували навіть королі: у Швеції король Оскар Другий нагородив його Великою Золотою
Медаллю за мистецтво, його наслідник король Густав П’ятий – Лицарським Хрестом
і Орденом Вази, а коронована принцеса подарувала йому свій портрет з присвятою.
Але Менцінський найбільше цінував листа, що його надіслала йому королева Англії
Вікторія після прем’єри опери “Трістан та Ізольда”. Менцінський часто співав у
замку, де королева Вікторія говорила з ним про мистецтво і особливо про
творчість Ричарда Ваґнера, бо вона була його великим знавцем. А що дістав
Менцінський від українців? Оплески і “бра-а-а-воооо!”.
А які титули,
студії, докторати, відзначення, медалі мав Шекспір? НІЯКИХ! Але він мав від
БОГА талант, розум і геніальність. Цього року (2009) минає 393 роки від дня
його смерті – а він живе і є популярний на всіх сценах світу!
105 років тому
вперше в Ла Скала (Мілан) ставили оперу Пуччіні “Мадам Батерфляй”. Джіякомо
Пуччіні створив її після страшної автоаварії, коли він не був певний, чи буде
калікою, чи взагалі – буде жити.
Тільки піднялася куртина – почався жахливий крик і вокальна атака проти
Пуччіні та проти його нової опери. Наступного дня, вранці, продавці газет
кричали по цілому місті: “Фіаско! Провал! Невдача! Маестро Пуччіні!” Реакція
Пуччіні була: “Це найкраща опера, яку я дотепер написав, і найбільш модерна”. Публіка
виправдовувалася різними причинами, чому так вороже поводилася. Одна з них:
японка-героїня – надто екзотична для любителів опер. Інші твердили, а їх була
більшість, що авантуру під час опери приготували інші заздрісні композитори.
Але Пуччіні не заламався і не змінив своєї думки про “Мадам Бетерфляй”. Він
відразу забрав її з Ла Скала і з малими змінами повіз у 1907 р. до Метрополітен
Опера Гауз у Нью-Йорку. Звідти почалася світова слава “Мадам Бетерфляй”, яка
триває дотепер!
Коли в Торонто
появляється хтось, визволений з якогось ярма, все місто переживає. Місто, що має
кілька мільйонів населення. 25 листопада 1986 p. з’явилися дизертири
совєтської армії і втікачі з афганської партизанки. Це була така сенсаційна, потрясаюча подія,
така емоційна, що на прес-конференцію в Роял Йорк Готель прибули журналісти не
тільки з нашої провінції, але й з усіх пунктів Канади і США. Між камерменами з
апаратами, між лампами, дротами, голосниками, фотоапаратами не було місця
навіть на голку! Але я якось пропхалася, бо я, як верблюд, можу перелізти через
вушко голки! Атмосфера була повна електрики, але не якогось цікавого
об’явлення. Одначе “афганці” аж сіяли з радости і зворушення. Приємно було
дивитися на такий експлодуючий вияв емоцій. Координатором конференції був проф.
Юрій Божик.
Від того часу у світі багато змінилося, але не в Афганістані. Там далі
бються, там не вгаває війна, тільки за неї
дістає батоги від юрби недавній президент США Буш.
Мала лекція з минулого
Влітку 1924 p. Адольф Гітлер сидів у в’язниці за підривну роботу
проти демократичного німецького уряду. Його часто відвідував приятель Рудольф
Гесс, якому Гітлер почав диктувати розділ за розділом книжку, що згодом стала
“біблією” нацизму. Гітлер хотів назвати цю книжку “ЧОТИРИ І ПІВ РОКУ БОРОТЬБИ
ПРОТИ БРЕХНІ, ГЛУПОТИ І БОЯГУЗТВА”, але непоступливий видавець збунтувався
проти такого непідходящого довгого заголовку й назвав книжку просто: “МАЙН
КАМПФ”. У час, коли нацистський уряд був при владі, мало хто почувався
безпечним без примірника цієї книжки в хаті, але не кожен німець, що придбав
“МАЙН КАМПФ”, прочитав цю книжку. Навіть заангажовані члени нацистської партії
не виявляли ентузіазму до книжки, а деякі приватно зізнавалися, що ніяк не
могли прочитати до кінця велемовного, помпезного тексту “МАЙН КАМПФ”. А шкода,
бо якби більше німців, закордонних політиків і державних діячів світу уважно
прочитало “МАЙН КАМПФ” у ранніх 1930-их роках, коли ще не було пізно, то і
Німеччина, і світ могли б були врятованими від гітлеризму і жаху Другої
світової війни. Адже Гітлер докладно описав і відкрито розповсюдив свої погляди
на те, яку Німеччину він хоче створити, коли дійде до влади. Докладний план
створення “ТРЕТЬОГО РАЙХУ”, і що більше – принципи варварського “нового
порядку”, що його Гітлер накинув поневоленій Європі в 1939–1945 роках, є
викладені в “МАЙН КАМПФ” в обридливих, обурливих подробицях. Свої основні ідеї
Гітлер почав формулювати ще у 1920 році і ніколи опісля не змінив своєї політичної
візії. Він постійно горів ненавистю до німецької демократії і палко вірив, що
Боже Провидіння вибрало арійців, а особливо німців, на провідну, панівну расу
світу! Якби тогочасні світові політики вчиталися в ідеї Гітлера і вжили
належних зусиль, щоб зупинити його політичний ріст, то історія ХХ століття
виглядала б зовсім інакше. І це тільки один з багатьох прикладів, як поверхове
читання або взагалі НЕ-ЧИТАННЯ є ворогом розумного думання і розсудливої
поведінки.
Спостереження
На
одній українській телевізійній програмі якісь співочі групи відзначали річницю
смерті Володимира Івасюка. Виконавці потрапили в такі емоційні тенета, що
почали називати Івасюка “ВОЛОДЕЮ”. Слово “ВОЛОДЯ” в українській
(не совєтській) мові не було навіть відоме. Ми не мали “ВОЛОДІ” Великого, ми не
мали “Володі” Мономаха, “Володі” Радзикевича, “Володі” Кубійовича, ані князя
“Володі” Ярославича, ані князя “Володі” Ігоревича. Якби Володимир Івасюк
погодився був обернутися у “ВОЛОДЮ” Івасюка – то він напевно жив би дотепер.
Криза – і гарні моменти...
Криза далі триває, і ми журимося, але,
попри журбу і кризу, – переживаємо також гарні моменти. Наприклад, був День
МАМИ. В усіх українських школах відбувалися імпрези на пошану матерів, і щоб їм
виявити якнайбільше любові. Мама... Мама... Вона зроблена ані з глини, ані з
ребра. Вона зроблена з серця і з любові...
Від 3 до 31 травня в
церквах діти з різних шкіл ішли до Першого Причастя. Це зворушливе глибоке
пережиття залишило у багатьох
маленьких серденьках свідомість, що людина не є островом, а Бог не є “кара
Божа” – тільки ЛЮБОВ...
Астрологічні страви
Для народжених під знаком РАКА
Королівське картопляне пюре
Зварити два
фунти почищених бараболь. Відцідити і добре пом’яти, щоб не було ґудзків. Тоді
вмішати до бараболі дві ложки масла або три ложки оливи (“олив оїл”), солі і
перцю до смаку. На кінець – розколотити два яйця і два жовтки і добре вимішати
з бараболею. Перекинути все до приготовленого і оливою насмарованого посуду до
печення і пекти при температурі 400 степенів приблизно півгодини. Замість пекти
– можна кидати ложкою на гарячу пательню з оливою і смажити, як “пляцки”.
Для
народжених під знаком ЛЕВА
Бананові пляцки (млинці)
У “блендері”
перетерти два дозрілі банани, додати до суміші два горнятка молока, два яйця,
ложечку або навіть не повну ложку цукру, чверть горнятка розтопленого масла або
оливи, півтора горнятка муки, півтори ложечки порошку до печива і чверть
ложечки солі. Добре все вимішати і великою ложкою кидати цю суміш на гарячу
пательню, намащену маслом або оливою. Пекти “пляцки” (млинці) при температурі,
відповідній до пательні. Вважати, щоб “пляцки” не пригоріли. (Це у великій мірі залежить від “пательні”).