Сторінки Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...

Рефлекції по 66-х Загальних Зборах Української Кредитової Спілки, Лтд

Українці мають багато Кредитових Спілок. Є “УНІКАЛЬНА”, “ФЕНОМЕНАЛЬНА”, “ІДЕАЛЬНА”, “КАПІТАЛЬНА”, “УНІВЕРСАЛЬНА”, “ПАРОХІЯЛЬНА” і – УКРАЇНСЬКА КРЕДИТОВА СПІЛКА, ЛТД. – “НАЙСТАРША”! Її перший президент Василь Ситник, що приїхав до Канади у 1938 p., визначний кооперативний і громадський діяч, збагатив Канаду на більше Українських Кредитових Спілок, здобув високі позиції в українській та взагалі в кооперації і ніколи не підкреслював, з якої він “ХВИЛІ”, тільки працював для піднесення професіоналізму в українській кооперації.
Цього року (2010) відбулися 66-ті Річні Загальні Збори Української Кредитової Спілки, Лтд. в залі УНО (145 Еванс Аве.). Члени і гості заповнили тісно-тісно всі приміщення за столами. Bсe відбувалося елегантно, професійно, приязно і з усміхом. Дуже докладно про цю подію написала у 18-му числі “Нового Шляху” помічник головного редактора Лариса Гринда. А докладну і багату біографію Василя Ситника знайдете у книзі д-ра Михайла Г. Марунчака “БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНЦІВ КАНАДИ”.    Д-р Марунчак зробив нам, теперішнім і майбутнім, велику прислугу своїм твором, бо залишив на довгі часи інформації про людей, які нічого про себе не говорили і повмирали та які ще живуть і нікому не завертають голови, які вони славні! Вже повинен би хтось почати писати наступний том “БІОГРАФІЧНОГО ДОВІДНИКА”, бо від смерті д-ра Марунчака виросла нова генерація, і кожного дня хтось родиться, що в майбутньому стане видатною, особливою людиною! Словом, кожний новий закінчений том “БІОГРАФІЧНОГО ДОВІДНИКА” – це “незакінчена симфонія” людського життя!

P. S. Якби Ной був мав таку вигідну, велику “АРКУ”, як будинок, в якому відбувалися Загальні Збори УКСпілки, то був би нам привіз більше слонів, а менше комарів!

PHOTOS

1 – Засновники УКСпілки на Загальних Зборах 1994 р. Їх величаво тоді відзначали. З них живі сьогодні тільки пані Дунець, яка кінчає 102-й рік і живе в дуже гарному заведенні, а на лівому кінці – адвокат Білак, який не змінився від тих часів.

2 – Петро Штурин, “БРЕНЧ МЕНЕДЖЕР” у Кредитівці на 2397 Bloor St. W., а довкола нього реєстраційні помічниці, що кілька годин реєстрували надходячих членів та гостей.

3 – Місце за столом, де багато років сидів колишній голова Дирекції, потім почесний директор УКСпілки, пан Михайло Ребрик. У його пам’ять УКСпілка заснувала стипендійний фонд для студентів українського походження (він недавно помер).

4 – Віддані господині, що не відступали від страв, додавали їм смаку і щедро обділювали навіть тих, хто постійно на дієті!

5 – Рознощики страв з “Бейбі Роінт Лоунч” професійно і елегантно розносили страви. Їх ще ніколи ніхто всіх не сфотографував і “не дав до газети”! Ось вони!

Опінія

Тільки пару тисяч літ ділить сучасну пресу та її модерні комп’ютери, факси, інтернет від первісних людей, що подавали собі відомості при допомозі бубнів, трембіт чи диму. Юлій Цезар у 60-му році до Христа інформував римлян про щоденні справи своїми “АКТА ДІЮРНА”, що їх вивішували своєрідні “журналісти” на дерев’яних дошках у Форум. (Форум або Форум Романум знаходився в центрі міста. Це була вільна площа, де збиралися люди з різних причин: на релігійні події, на вибори, поговорити на актуальні теми.) Коли німецький друкар приблизно 1438 р. збудував першу друкарню і розпочав друкувати, виринув перший метод розповсюджування новин. У Римі в 1493 р. видрукували памфлети, що “Колумб відкрив Америку”! Сто років пізніше в Лондоні летючки голосили про повінь у Римі. Аж у XVII столітті появилися в різних європейських державах регулярні газети.

Тридцятилітня війна заподіяла багато лиха, але зате дуже підбудувала репутацію газет, бо вони приносили людям протягом 30 літ найновіші відомості з фронтів. Наполеон колись казав: “Трьох ворожих газет треба більше боятися, ніж тисячі багнетів!”

Коли Ціцеро у старовиннім Римі виголошував свої вогнисті промови і зачудовував слухачів величавою обороною поета Архія, невелика кількість людей мала поняття про вартість його елоквенції. Одначе якби між слухачами були журналісти сучасного покрою і записали на магнітофоні промови Ціцеро та ще й зробили фотографії з його виступів – то ми мали би тепер приємність читати, бачити і слухати на дисках Ціцеро і подивляти його розум, глибину думок і вміння зачаровувати слухачів.

Яка шкода, що українці не доцінюють значення журналістів і взагалі медії. Скільки в нас відбулося важливих, цікавих і неповторних подій – і не було кому про них написати. Тапер майже всі вміють писати і читати навіть у кількох мовах, але написати до газети – коротко, стисло, мудро – чомусь тяжко. А статті до газети не повинні тягнутися, як дорога на Кальварію. Вони мають бути так написані, щоб читачі на них чекали і хотіли їх читати, навіть коли за газету треба заплатити – наприклад, доляра.

 P. S. Грецький поет AULUS LUCINUS ARCHIAS появився в Римі у 62 році перед Христом. На нього відразу кинули обвинувачення, що він нелегально присвоїв собі права римського горожанина. В суді його обороняв Ціцеро, державний діяч, вчений, письменник, адвокат і відданий, непохитний прихильник республіканських принципів під час громадянських війн, що знищили Римську Республіку. Одначе в історії він записаний перш за все як найбільший, найкращий римський оратор (промовець). Його оборонна промова в суді, відома як “PRO ARCHIA” могла би послужити як текст до науки і як текст для доброго актора чи як пописова ґрадуаційна роль для студента драматичної школи. На жаль, про це ніхто з акторів і ніхто з ґрадуантів не подумав. І, на жаль, вислід розправи та подальша доля Архія пропали в історії.

 Дата в липні

У 2002 році в Торонто відбувся СВІТОВИЙ ДЕНЬ МОЛОДІ, що тривав від 22 до 29 липня. Релігійні та світські газети писали, в радіо голосили, в телевізії підтверджували, що СВІТОВИЙ ДЕНЬ МОЛОДІ вніс нове життя до Католицької Церкви і що юні паломники, повернувшись до своїх парохій, напевно принесуть туди зі собою радість, спокій і любов, які вони відчували під час цього небуденного фестивалю релігійного відродження, а приїзд Папи Івана Павла Другого до Торонто був натхненням для всіх, навіть для непобожних (у стандартному значенні) людей, бо скріпив у них почуття, що дух сильніший від тіла, а сильна воля, віра у високу ідею і віра в потребу свого існування досягають цілі, дарма що тіло нераз немічне, як у Папи Івана Павла Другого.

Під час відправи у парку Давнсв’ю Папа сказав, що йому прикро і соромно за все, що сталося за стільки років у Католицькій Церкві, і просив юних паломників забути поганих священиків, а вірити в добрих. Та люди хотіли почути від Папи не тільки, що він перепрошує в ім’я Церкви за вчинки педофілів-священиків, так само, як він перепросив в ім’я Церкви за криваві розправи та витівки хрестоносців, за інквізицію, за Ґалілео, навіть за Голокост, в якому Католицька Церква (за винятком Митрополита Шептицького) так мало допомагала жертвам гітлеризму, між якими були люди різних національностей (і дуже багато українців – В. К.). Торонтська газета “Ґлоб енд Мейл” підхопила вислів єпископа з Австралії, що, звертаючись до учасників Світового Дня Молоді, заявив, що аборти є більшим моральним скандалом, ніж коли священики сексуально зловживають молодих людей. Ці слова відкрили нову “Коробку Пандори”. Папа вже був надто немічний, щоб з тією “КОРОБКОЮ” боротися, але він попрощав паломників словами, щоб вони, роз’їхавшись, не переставали працювати для кращого, розумного світу. Він немов дав їм завдання: “З любови вмій зробити святиню. В ній сонце бачити й весну»!” (Я брала участь у цій події з професійною медією. Моя стаття з фотографіями є в “Новому Шляху” на моїй сторінці у серпні 2002 р.)

 Сумерк імперії

ЗОЛОТА КРАЇНА ЧУДЕС – ТАЇЛАНД (колись СІЯМ) – ніколи не була окупована якимсь ворогом. У 2005 році  таїландський король святкував 60-ліття своєї коронації. У світі всі думали, що він довше сидітиме на троні, ніж Королева Вікторія. Таїланд зазнав великої шкоди від цунамі у 2005 р., але таїландці дуже інтенсивно працювали, щоб відбудувати свою Батьківщину. А їхня Батьківщина – дуже багата: має колосальні поклади вугілля, золота, цінних руд, мінералів і багато, багато дорогоцінних каменів! Крім того, густі ліси постачають тік на експорт, а родюча земля – овочі (фрукти) і різні плоди.

Таїландська громада в Торонто дуже інтенсивно працювала, щоб після цунамі та інших непередбачених катастроф природи десятикратно відбудувати в Таїланді кожну втрату. Таїландці постійно влаштовували імпрези та фестивалі на дуже високому рівні, приїжджали з Таїланду достойники, запрошені гості, організовували зустрічі з торонтською медією і осліплювали нас виступами мистців у дорогоцінних одягах, а страви не тільки що смачно смакували, але не псували фігури! У липні 2005 р. відбувся величавий фестиваль на площі перед тоді ще новою ратушею на вулиці Квін, а в серпні – у комплексі The Bay. Консул Таїланду в Тороно і достойники під традиційними парасолями, таїландці в чудових одягах, столи, навантажені їством і скульптурами з екзотичних овочів (фруктів), захоплювали, чарували і викликали надзвичайно гарний, спокійний і приязний настрій.

І хто був би сподівався, що за такий короткий час все зміниться раптом, радикально, аж до кровопролиття і вбивств! Нам усім на тих парадах здавалося, що таїландці – єдині на світі люди, що не потребують нічого до щастя! Ох, як ми помилялися! Ті всі паради, гостини і фестивалі в Торонто були на те, щоб відвернути увагу світу від проблем у Таїланді.

Світанок банкування

процвітала і розвивалася банкова система, зближена до нашої сучасної, в античному Вавилоні, тільки вона була монополією святинь. Банкування було популярне і серед інших народів старожятности, але всюди його тримали у своїх руках жреці. Перший приватний, не релігійний банк постав у Вавилоні в VI столітті перед Христом. Два століття пізніше у Греції розвинулися банки, спонсоровані державою, але в Римі не було державних банків, тільки приватні, регульовані дуже уважно законами. Від VIII століття нашої ери банкові послуги почали виконувати монастирі та церкви. Але з бігом часу банки перейшли в руки експертів з особливим умінням інвестувати гроші, обертати грошима і робити грошові різні “чуда”.

Українці ніколи не залишалися позаду і знаходили відповідні дороги у фінансових лабіринтах. То закладали “щадничі каси”, то “кредитівки”, то “кредитові спілки”. Тільки в Радянському Союзі від 1917 року банки належали виключно до уряду. Живчик банкування почав пульсувати, коли Україна стала незалежною. Експерти з Канади їздили в Україну помагати розвивати цей процес. Заавансовані в банкуванні люди приїздили в Канаду вчитися “обертати грошима”, хоч в Україні, крім олігархів, мало хто мав досить грошей, щоб їх складати. “Обертання грошима” є спрощеною синтезою інвестиційних центрів. Їх тепер уже досить багато. Чи будуть зростати і кудись котитися українські гроші, годі тепер передбачити, бо ніхто не сподівався такої раптової зміни в Україні, що настала після останніх виборів.

 Цього року (2010) минає 2110 років від народження Юлія Цезаря, реформатора календаря

Юлій Цезар почав свою кар’єру у світі політичних комплікацій, переворотів та інтриг, одначе він був надзвичайно талановитий у різних ділянках. За історичними записками, він був як людина дуже чарівний, переконливий оратор, один із найкращих ораторів його часів. Він також був чудовий вершник і мав досить концентрації, щоб диктувати літературні твори і листи та рапорти двом-трьом секретарям нараз. Як Олександр Великий, він мав також, хоч не часто, приступи епілепсії. Його дивна звичка не тримати сильно затягненого пояса стала за якийсь час загальною модою. Коли йому почало ріднути волосся, то він все волосся чесав до чола, а коли вже його було мало, він почав носити лавровий вінок, щоб краще виглядати. Величність його політичного генія не мала в ті часи собі рівної. Його найбільшим вкладом у цивілізацію була реформа календаря за допомогою єгипетського астронома Сосіґена. На жаль, рік, що його Юлій Цезар з Сосіґеном склали, був на одинадцять хвилин і 14 секунд задовгий, і що сто років ставав задовгий на 18 годин.  Багато дослідників звертало увагу, що сонце не йде в парі з календарем, але аж за 500 років англійський монах, філософ і астроном Роджер Бейкон (1242–1294) почав писати до Ватикану цілі посланія відносно недокладности календаря. Незважаючи на це, лише у 1582 р. Папа Григорій Тринадцятий устійнив той календар, що ним офіційно послуговуємося дотепер.

Але григоріянський рік має також свої недокладності. Він задовгий на 26 секунд, а це зробить за 3373 роки додатковий день з кількома хвилинами. Якщо люди не змудріють, то непорозуміння за календар ніколи не закінчаться. Хіба що якийсь геніальний учений зреформує і створить геніальний календар, що стане ідеальним календарем для всіх людей на всі часи!