Гості з Канади відвідали
лікарні
Наприкінці минулого року Ратнівська
центральна районна лікарня від Канадського Фонду “Дітям Чорнобиля” отримала
хороший і дорогий подарунок – автомобіль. “Фольксваген транспортер” – одинадцятимісний
пасажирський мікроавтобус з усім сучасним обладнанням, вартість якого майже
сорок з половиною тисяч доларів. Автомобіль дуже зручний і вигідний для лікарні
– використовують його і в пасажирському варіанті, і як машину швидкої допомоги.
На кузові автомобіля поміщено логотип Фонду і напис “Максим” українською та
англійською мовами – як данина покійному Андрію Максиму, емігранту з України до
Канади, який заповів чималі гроші Фонду для допомоги медичним закладам України.
Але це не єдиний подарунок нашій лікарні від цього Фонду – лікарня також
отримала чотири контейнери медичних матеріалів і один інкубатор для новонароджених,
спеціальні ліжка, ноутбук та інше медичне і технологічне обладнання.
Нещодавно представники Ка-надського Фонду “Дітям Чорнобиля” побували на
Ратнівщині, поцікавилися, чи за призначенням використовується їхня гуманітарна
допомога. А ще їх цікавило, в чому найбільша потреба лікарні, хворих
Ратнівщини. Приїхали до нас Рената Роман та Михайло Кондрацький – президенти
Фонду, Дана Баґан та Соня Прокопець – голова та член медичного комітету при
Фонді “Дітям Чорнобиля”. Вони в Україні не вперше, бували вже декілька разів, а
про Ратнівщину, окрім Дани, знають лише як про район, з яким співпрацюють. З
ними зустрілися головний лікар центральної районної лікарні Михайло Бегаль,
заступники Володимир Колотюк та Ярослав Кулініч. Гостям були раді і прийняли їх
щиро, як старих добрих знайомих. Говорили і про медичні справи, про діяльність
Фонду, про життя в Україні та в Канаді, зокрема в Торонто, звідки вони й
приїхали, про Україну і немеркнучу любов українських канадців до своєї України.
Гості цікавилися, за які кошти живе лікарня, як фінансується, страховою
і приватною медициною в Україні, якого обладнання найбільш потребує медицина
району. Все, що їм розповідали, з великою увагою вислуховували і дещо нотували
собі у записники. Зустріч проходила легко, розмова була невимушеною і щирою,
було видно, що гості дійсно переймаються нашим життям, нашими проблемами. До
речі, при спілкуванні перекладач був не потрібний. Канадці все добре розуміли. Але
цьому й не подивуєшся, адже їхні батьки і діди – українці, які свого часу емігрували
в Канаду. І вони крізь все своє життя пронесли любов до своєї землі, цю любов
передали і дітям. Усі вони ходили щосуботи в українську школу і між собою
спілкувалися рідною мовою своїх батьків.
– Батьки наші настільки любили Україну, – розповідали гості, – що
просто примушували нас вивчати українську мову, танці, пісні, все, що пов’язане
з Україною. Ми вивчали творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.
Все, що ми робили, чим жили, було українське, окрім спорту, – школа, церква,
українська громада, забави і звичаї. Батьки мріяли повернутися додому й
говорили, що настане час, і ми повернемося в Україну. Але вони навічно
залишилися в канадській землі, та і ми вже жити сюди не приїдемо. Але усі ми з
великим бажанням хочемо допомогти українцям. Ми виросли у країні, де достаток,
добробут, і знаємо, що Україна значно бідніша, тут живуть гірше. Батьки нам
тлумачили, що треба Україну рятувати, допомагати. Цим ми й займаємось. Наше
коріння, наш український дух і веде нас в Україну. Двадцять років тому була
створена і зареєстрована благодійна організація для надання гуманітарної
допомоги жертвам Чорнобильської трагедії. Наша організація через різні проекти
розповсюджує медикаменти, медичне і технологічне обладнання, навчальні
матеріали і продукти у клініки, лікувальні центри і сиротинці. А також надаємо
адміністративну підтримку медичним та соціальним проектам. На сьогоднішній день
надаємо фінансову підтримку проектам, спрямованим на поліпшення здоров’я і
добробуту хворих дітей і дорослих в Україні. Ефективна робота повністю залежить
від жертводавців та добровольців. Тому в наших намірах сфотографуватися разом з
вами біля обладнання, яке надали вам, і показати у своїй пресі, щоб бачили, чим
займається організація, щоб залучити ще більше добровольців до цієї благородної
справи, зібрати ще більше коштів і ще більшу допомогу надати українцям.
Гості побували у всіх відділеннях райлікарні і не були байдужими –вони
цікавилися всім, що стосується медичного обслуговування та забезпечення. А
після ділової зустрічі познайомилися з Ратнівщиною, помилувалися її краєвидами.
І що головне – запевнили, що й надалі будуть співпрацювати з нами.
Валентина Борзовець,
газета
“Ратнівщина”
* * *
Перебуваючи у
травні ц. р. в Україні, п’ять членів медичного комітету при Канадському Фонді
“Дітям Чорнобиля” також відвідали ряд інших медичних закладів, яким вони
допомагають з обладнанням та медикаментами, щоб переконатися, як
використовується гуманітарна допомога з Канади, та довідатися, що ще потрібно
лікарням для їх повноцінної діяльности. Окрім Ратнівської
районної лікарні, вони доставили ще два автомобілі “Максим”, закуплені з коштів, які заповів
Чорнобильському Фондові Іван Максим, – у місцеву лікарню у Збаражі
Тернопільської области та Тернопільську обласну дитячу лікарню. Також канадські
добровольці відвідали ряд регіональних медичних закладів у Чорнобильській зоні,
Житомирській, Волинській, Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській
областях та в Києві.
Фонд придбав автомобілі Volkswagen T5 Kombi для Ратнівської
центральної районної лікарні Волинської обл., Збаразької центральної районної
лікарні Тернопільської обл. та Тернопільської обласної дитячої лікарні. Автомобілі
використовують як машину швидкої допомоги та як пасажирський транспорт для
перевезення хворих.
1 - Зліва направо: д-р М. Ромах, д-р М. Кондрацький, д-р Збаразської лікарні, Р. Роман, Д. Баґан. Місто Збараж, Тернопільська обл.
2 - Зліва направо: д-р Ратнівської
лікарні, Р. Роман, д-р С. Прокопець, Д. Баґан, д-р М. Кондрацький, головний лікар
Ратнівської лікарні М. Бигаль. Селище Ратне, Волинська
обл.