Гарантор як дзеркало
партії влади
Партія влади завжди
мала символом своєї політичної сили Віктора Януковича. А той, відповідно,
використовував цю назагал дуже далеку від політики структуру як інструмент для
своїх владних амбіцій. Минуло понад два роки, як “проффесор” посів найважливіше
крісло в державі. Однак, так би мовити, про успіхи Віктора Януковича в якості
президента його політичні партнери і піддані, окрім загальних слів про
“стабільність” та “сильну владу”, нічого не могли сказати. А ми давайте,
натомість, згадаємо про найбільш значущі обіцянки кандидата у президенти
Віктора Януковича.
У грудні 2009 року, під час виборчої кампанії, він розповів послу США в
Україні, що у нього було п’ять пріоритетів для України: економічне зростання і
боротьба з корупцією, відновлення відносин з Росією, поліпшення відносин з ЄС і
завершення Угоди про асоціацію, розвиток конструктивних відносин з НATO та
забезпечення тісної співпраці зі США. Що з цього виконано? Не треба бути
політологом чи мудрагелем, щоб констатувати – буквально нічого. Бо якщо
безконечні поступки Росії можна вважати за “поліпшення відносин”, то у такому
разі в Україні є і “економічне зростання”. Насправді всі неупереджені чинники
добре розуміють: Янукович і його партія брехали тоді і брешуть людям нині.
Рівень ошуканства вже перевищує всі можливі табу. Між іншим, у всіх без винятку
сферах. Так, днями президент заявив в ефірі одного з центральних каналів
країни, що від ув’язнення Юлії Тимошенко найбільше потерпає саме він. Напевно,
такому фарисейству слід було повчитися навіть самим стародавнім фарисеям. Адже
й людина, далека від політики, сьогодні розуміє: ув’язнення Юлії Тимошенко –
насамперед розправа над політичним конкурентом, прагнення відсікти від виборів
до парламенту реального і сильного провідника опозиції. І якщо це комусь навіть
і подобається, то аж ніяк не змінює суті цього явища. Отож, брехня, брехня і ще
раз брехня – стиль діяльності як Віктора Януковича, так і його провідної
політичної сили.
Що ми можемо зробити, аби нас не мали за дурнів? Хтось згадує про вила.
Хтось безнадійно махає рукою, коли йдеться про свавілля теперішньої влади. Є
навіть такі, кому до вподоби соціальний та політичний садомазохізм. Хоча
останніх з кожним днем все меншає. А тому слід діяти із тверезим розумом і
розрахунком. А саме: сказати рішуче “ні” на осінніх виборах до Верховної Ради
України партії влади. У такий спосіб кожен з нас зможе не лише захистити свої
права, а й обмежити можливості брехливого і авторитарного президента. Що, у
свою чергу, дасть Бог, принесе реальні передумови, що його перша каденція в
якості президента стане останньою.