Весняний концерт “Чайки” в Гамільтоні

У неділю, 31 травня 2009 року в аудиторії школи Сер Джон МакДоналд, як подано у програмі, відбулася презентація Українським Національним Об’єднанням у Гамільтоні хорового і танцювального ансамблю, продовжуючи успішну діяльність “Чайки” після 50-річного існування.

У 2008 році урочисто відзначено 50-річчя ансамблю. Започаткування, зорганізування ансамблю й продовження передання українського народного мистецтва потічній молоді протягом півстоліття належить Ярославу Клуню.

Природний дар і замилування українським народним танцем були поштовхом до зорганізування “Чайки” й наполегливого передання культурної спадщини молоді, наступним поколінням. Постійне спостерігання й вивчення народного мистецтва віддзеркалюють дотримання музичного акомпаніаменту і народних строїв.

Випробування уведення нових елементів – як хореографії й ноші – не завжди увінчується успіхом. Натомість народотворчість з покоління у покоління стає запорукою збереження і продовження традицій українського народу, кореня свого походження.

З часом уведення співу у програму навчання збагатило перспективи ансамблю. Ансамбль став самовистачальним. Під час виступів милували українською піснею і виконанням танків чарували та захоплювали глядачів, пригадуючи їм їхнє минуле, дотримуючись унікальної української народної творчости.

Так постала школа пісні і танцю при Філії УНО. Із закінченням навчання в середніх школах старші учасники розходилися, продовжуючи набувати вищу освіту, а на їхні місця прибували інші – початківці, як ведеться в усіх учбових закладах. Одначе всі свідомі, що навчання відбувається при організації УНО.

Понад 20 років опікувався “Чайкою” Іван Біловус. Опісля опіку над ансамблем передано Тарасові Яцківу.

У навчальному році в навчанні й цьогорічному концерті взяло участь понад 100 учасників під проводом диригентів Ніли Ґеник і Анни Качмар, інструкторів танців з музичним проводом 5 осіб та заанґажованих у прибічних ділянках постановки концерту.       

Програму оформили Михайло Білжетіна, Ніла Ґеник, Тарас Яцків й Галина Сенчишак-Д’Аддаріо.

Навчальний рік співу і танців увінчався виступом кожного учасника – від початківців до найстарших.  Численність “Чайки” засвідчує бажання молоді бути приналежними до свого корінного походження і засвідчує батьківське піклування, дбайливість, старання втілити гордість української індентичности.

“Козацький принц” – такою була тема цьогорічного концерту. На тлі цієї теми розгортався репертуар, починаючи з вечора святкування дня народження Анни в батьківській хаті в Карпатах, де збиралися гості. На вечірку загостив хрещений батько Анни, здібний майстер, приваблюючи гостей великими ляльками.   Але для Анни зробив несподіванку, подарував їй ляльку – козацького принца. Анна заснула спокійним блаженним сном. Вона не знала, які пригоди її чекають: бій козаків, золотисті поля, нові чарівні місцевості, козацький принц побіч... Прокинувшись, бачить ляльку – козацького принца з рештою дарунків, пригадала загадкові події, чарівний сон. З козацьким принцом у руках мріяла про пригоди. Як хотілося, щоб вони ніколи не скінчилися...

Національними славнями – канадським та українським розпочато концерт. Перший виступ призначено першорічним, наймолодшим учасникам “Чайки”, яким вперше довелося виступати перед численною публікою. Самовпевнено, без труднощів, старанно виконували завчений танок.

“У горах Карпатах” – нісся аудиторією спів молодшого хору – доросту, який вже самою лише народною ношею Карпатських гір та кількістю полонив уяву присутніх.

Як у виконанні пісень, так і у виконанні танців вони віддзеркалювали свої глибокі почуття, хист і старання поруч старших угруповань, які після 10-15 років навчання майже удосконалили технічні атрибути.

Угруповання за роками відображало характерні риси репертуару для того віку. Дівочий хор співом “Ой, пливи вінок...” й виводами-танком єднав минуле з сучасним.

Гучними оплесками обдаровували виконавців “Гопака”, яким закінчився цьогорічний концерт.

Після закінчення мистецької програми на сцену вийшли угрупованнями всі виконавці в різних народних строях, понад сто осіб – молоде покоління, творці майбутнього, підносячи почуття любові до їхньої культурної спадщини.

На гостинне прийняття виконавці з батьками направилися в дім УНО, де у дружній атмосфері ділилися спостережливими враженнями від мистецької програми.

На запитання, які впливи і вагомість в її житті має приналежність до ансамблю “Чайка”, Катерина Д’Аддаріо чітко наголосила: “Чайка” – моє життя, це місце, де я виросла, вчилася танку й співу і в додаток багато іншого. Важливо те, що я здобула життєвий досвід. Побіч того, в “Чайці” товариська атмосфера, приятельські відносини. Я певна, що приятелі залишаться на все життя”.

Для Ніли Ґеник, диригентки хору “Чайка”, – це праця з молоддю, молодим поколінням. З 1974 року вона включилася до “Чайки” як асис-тент диригента Зенона Лавришина. Вона вважає навчання співу, народного українського мистецтва покликанням і збагаченням духовности молодого покоління.

Михайло Білжетіна – інструктор танців і координатор програм концертів “Чайки”, належить до ансамблю, починаючи з 6 років свого життя, з 1974 року. Тісно пов’язує особисте з навчанням і  впливовими наслідками у житті молоді. За фахом архітектор і фізик, він зазначив, що відзначення 50-річчя минулого року багатої культурної спадщини ансамблю “Чайка” свідчить про його важливий мистецький внесок у життя Гамільтону, а також підтверджує півстолітню діяльність і присвяту гуртуванню молоді при Українському Національному Об’єднанні, а мистецькими виступами втілюється зразкова упевненість молоді на майбутнє.

За прес-референта Філії УНО в Гамільтоні  Л. Тиховська