До побачення, Рідна Школо!

Особливим був день 6 червня для учнів Рідної Школи УНО Торонто-Захід. Дзвоник у той день кликав їх не на звичні заняття, а на своє свято – Свято останнього дзвоника. А це означало, що прийшли літні канікули, яких так з нетерпінням чекали учні. 

Завершився ще один навчальний рік. Проминули уроки, контрольні тести, заліки. Це був перший рік шкільного життя для наших першокласників, повний незвіданого і нового. Від мами і тата взяли їх за руки наші перші вчителі і сміливо повели у країну знань. На згадку про першу вчительку учень 5 класу Назар Войтюк продекламував вірш “Перша вчителька”. А малюки впевнено і голосно розповідали вірші про школу та про літо, повне зелені і квітів: “Попереду літо – вперед без вагання!” Для учнів молодших класів рік, що минув, був роком знайомств з новими друзями, предметами і вчителями. 

Це був також рік напруженої праці для старшокласників школи. Крок за кроком у класних кімнатах поруч з учнями середніх і старших класів були вчителі та класні керівники – мудрі, чуйні, добрі та вимогливі. Вони непомітно кожен раз вчили добра та порядку і навчали, як бути хорошими і чесними людьми.

На знак подяки за терпеливість і труд вчителям прозвучала “Пісня про вчительку” у виконанні учениць 9 класу, яку підхопив і співав увесь зал. Справді, як писав славний український поет та письменник Іван Франко, “учителем школа стоїть...”  

Як влучно сказала у своєму виступі директор Рідної Школи УНО Торонто-Захід пані Ірина Кравець, позаду залишився рік навчання, який був насичений працею та наповнений шкільними радостями. Вона назвала його роком плідної співпраці вчительського складу, батьківського колективу та учнів школи. На завершення свята всі учні отримали свідоцтва про закінчення 2008-2009 навчального року.  

Директор школи нагадала про те, що Рідна Школа чекатиме учнів 12 вересня цього року, щоб продовжувати разом іти дорогою знань.

А ЦЕ ЦІКАВО!

Як учні Рідної Школи бачать її в майбутньому? Що б вони змінили, якби були директором школи? Ось декілька ідей та думок. Задумаймося, чи знайдемо в них зерна для майбутніх поколінь.

“Якщо б я був директором, то запровадив би урок співу в першій половині дня. Решту дня була б література, і через суботу учнів частував би піццою на ланчі”.

“Я би змінив час, коли починається школа: на 10 годину ранку. Ця зміна дала би можливість учням довше поспати, бо всі є змучені на вихідні. Також було би менше завдань домашньої роботи”.

“Якби я був директором школи, перш за все я б купив всі навчальні підручники для учнів школи... Учителі були би веселі... На кінець навчального року матуранти могли би поїхати в Україну, щоб складати там екзамени. Це було б їм цікаво, вони б могли дізнатися більше про Україну, а також мали б можливість розмовляти мовою, яку вони вивчали у школі”.

“Я ходжу в одну з найкращих шкіл Торонто. Щоб іти до школи, нам не треба дуже рано вставати. Але якщо б можна було змінити, то я б хотів починати суботні уроки о 10 годині, вчитися без великої перерви і закінчувати їх о 2 годині.

Коли ми приходимо у школу, ми маємо великий вибір предметів, які нам допомагають вивчати нашу рідну мову і культуру... А крім того, ця школа є надзвичайно гарна і дає нам найголовніше – українську мову і культуру”.

Оксана Левицька, вчителька Рідної Школи УНО Торонто-Захід