Беззбройний заколот комуністів та регіоналів у ВР України 

Йосиф Сірка

Якщо не зважати на пролиття крові біля Будинку Вчителя у Києві 4 липня, яке спричинили  оборонці нинішньої влади, то це заколот, здійснений без вживання зброї.

На “Майдані” читаю повідомлення: 3 липня 2012 р. нахабно, з порушенням регламенту, Конституції, всіх норм депутатської етики, віроломно, по-злодійському було прийнято т. зв.  закон про мови (“Майдан”, 3.7.12). Отже, за всіма ознаками – заколот! Проживаючи у цивілізованій країні, навіть важко собі уявити, що таке хамство може відбутися у стінах парламенту.

У “Словнику української мови” 1975 р. на стор. 71 під гаслом “Парламент” зазначено: “1. Законодавчий орган буржуазної держави, побудований повністю або частково на виборних засадах. (Річард:) А в чім, по-вашому, громадська воля? (Кемпбл:) А в тім, що ні король, ні парламент ламать не сміє присуду громади (Л. Українка)”. Це писали ще за повної влади комуністів, коли країна не була “буржуазною”, а тепер комуністи з “буржуазною” Партією регіонів не звертають навіть уваги на слова Лесі Українки, що ніхто не може “ламать присуду громади”!

Справа в тому, що комуністи завжди дотримувалися тактики і стратегії, що навіть буржуазні демократичні інституції можна і потрібно використовувати у своїх цілях. Події у ВР України, пов’язані з прнийняттям т. зв. закону про мови, довели, що комуністи разом із грошовою партією можуть просунути будь-який закон і cпрофанувати таку стару демократичну установу, як парламент!

Саме слово парламент походить від французького parler – розмовляти, а як інституція виник у Великобританії, щоб зменшити владу короля. Тобто на початку він був лише групою людей, які представляли інтереси народу. З часом парламетська форма правління поширилася по планеті і визнана як демократична форма правління.

В Україні були свої традиції демократизму – віча, а за козацької доби вибори гетьманів, отаманів були іншою формою “присуду громади”. З приходом до влади комуністів усякий вибір був припинений, а “диктатура пролетаріату”, якою комуністи так прославились, не давала права вибору, але запровадила правило ухвалення своїх висуванців у т. зв. Ради, які не “радились”, а виконували постанови і програми одинокої партії – тобто короля тут замінила комуністична партія.

З розвалом комуністичної імперії, на жаль, не розвалилася система, бо нікого за злочини проти людяності не засудили, ніякий комуніст не поніс покарання за десятки мільйонів жертв комуністичної диктатури. Навпаки, саме представник цих комуністів (Мартинюк) 3 липня ц. р.  скористався відсутністю голови парламенту В. Литвина, використав перерву у ВР, щоб “оформити” заколот, який вже був заготовлений ідеологічним ворогом (партією буржуїв і експлуататорів – мовою комуністів).

Ми звикли говорити про заколоти військові, але комуністи у спілці з олігархами  запровадили “новітні методи” боротьби з народом, з нацією, за рахунок якої вони дуже не по-комуністичному живуть.

Ще 21 червня 2012 р. на “Майдані-Захід” Стефан Романів у статті “Двомовність,  тримовність і державна мова в нормальних державах. Головне –  не мовчати” дуже зрозумілою мовою довів безглуздість пропонованого закону, який спрямований не на збереження етнічних мов, а на їхню ліквідацію, включно з державною українською. Він звернув увагу також на долю української й інших у Росії. На жаль, представники п’ятої колони не читають – вони засліплені ідеєю “единой, неделимой”, чим знову відвертають увагу громадськості від таких важливих проблем, як права людини в Україні, про що свідчить рішення Європейського суду у Люксембурзі щодо незаконно арештованого і судженого Луценка. Чи не найбільшою проблемою влади є також те, що міністр Партії регіонів Саламатін вирішив ліквідувати Збройні Сили України, а на їхнє місце запровадити в казармах свинарники, корівники, птахоферми і т. п.!

Дмитро Менделєєв у статті “Бойові свині Саламатіна” (“Дзеркало тижня”, номер 23, 22.6.2012) дуже детально і компетентно виклав плани міністра оборони Саламатіна, який хоче перетворити Збройні Сили на сільськогосподарський промисловий комплекс. Невідомо лишень, чи запровадять і нові військові ранги на зразок – генерал-свинопас, генерал-рогатник, адмірал-риболов, генерал-яйцевод і т. п.

Якщо т. зв. більшості вдався заколот щодо закону про мови, то треба сподіватися, що незабаром зі своїми пропозиціями перед т. зв. ВР України появиться проект закону Саламатіна про “бойові свині”, які можуть зміцнити  “стабільний режим” партії олігархів і комуністів.

Прибічники російської мови в Україні раніше покликалися на “двомовну” Канаду, але вони знали лише, що тут є дві державні, але не знали, що тут є 10 провінцій і 3 території. Колишні колонії франкомовна та англомовна Вища Канада та Нижня Канада (Upper Canada i Lower Canada) 1840 р. об’єдналися, і це тривало до 1867 р., коли була здійснена Конфедерація. У Канаді панує не тільки взаємоповага між цими двома мовами, але повага до всякої мови, тому ескімоси чи індіанці мають також можливість вивчати свою мову. І саме це забувають представники п’ятої колони, які не тільки не поважають мову титульної нації України, але й заперечують її.

Під сучасну пору в  Канаді, крім провінції Квебек, державною є англійська, а у провінції Нью Брансвік (New Brunswick) вживають обидві мови.

Гадаю, що у світі нема такої кількості суботніх шкіл, церковних та різних суспільних організацій, які б надавали такі можливості для плекання свого, традиційного, як це бачимо у Канаді. Канадський Парламент є найкращим доказом інтеграції різних національностей у Канаді, які, залежно від того, в якій провінції живуть, вживають офіційно ту чи іншу мову, а вдома розмовляють своєю. Тут виходять численні газети найрізноманітнішими мовами, телебачення має години у тих чи інших мовах, але коли грає канадська гокейна команда чи виступають спортсмени Канади, то вболівають за Канаду люди різних національностей – їм не перешкоджає, що офіційно вони вживають англійську чи французьку. Зрештою, ідея запровадити мову сусідньої держави у себе могла появитися лише у хворих головах, бо якщо вже говорити про перспективну мову, то слід запровадити як обов’язкову китайську, бо саме вона незабаром запанує не тільки в Сибіру, але й перед Уралом!

Бути байдужим до заколоту у ВР – це відмова від нормального розвитку майбутніх поколінь, це зрада пам’яті предків, це руйнування “моєї хати скраю”. Справа нашої мови – це не тільки справа громадян в Україні, це також справа усієї нашої діаспори, яка вже друге століття у Канаді зберігає свою мову, свою Церкву, свою культуру. Невже ж якісь там табачники, ківалови, колесніченки, чечетови, мартинюки та їм подібні яничари виявляться сильнішими за ідеї нашого генія Т. Шевченка, який уже близько 200 років тому закликав: “Борітеся – поборете!”? Невже ж Українська Повстанська Армія боролася за те, щоб сьогодні Україною правили залишки комуністичних тиранів у спілці з новими кровопивцями (як звали комуністи колись своїх теперішніх союзників) українського народу?

Історія вже довела, що коли РАЗОМ НАС БАГАТО – ми перемагаємо!