День Батька, після Дня Матері

Walter Cap

Цього року, як і кожного, прорекламували, відсвяткували День Матері й понаписували чимало. А згодом – День Батька. Було й спільне святкування, особливо громадське. Все одно, на першому місці – завжди мати. А далі батько. Така традиція має свої підстави – біологічні й культурні, а українські позаяк. День Матері встановлено на світі багато років раніше, ніж хтось додумався “звеличати” теж батька. Хтось з істориків твердить, що це була одна дочка, щоб бодай дещо “збалансувати” новий сімейний звичай між матір’ю і батьком. Інші твердять, що День Батька видумав в Америці один бізнесмен. Про американських бізнесменів є приповідка: за доляри він свою маму продасть. (Про батька ніхто таких приповідок не створив. І чи це не свідчить про його “дисконтову” ціну?) Той бізнесмен був продуцентом краваток, а його бізнес занепадав. І від першого Дня Батька бізнес краватками що рік – то кращий, бо що подарувати батькові на Свято Батька? Краватка ідеальна! Ідеальніша від шкарпеток, які треба часто прати.

Відколи встановлено День Батька, відтоді виринула ще інша проблема – ідентифікаційна. Бо до того часу ніхто собі голови не сушив, хто був батьком, а хто т. зв. батьком, або ні. Бо щоб бути батьком, треба матері, і треба довести, що ти батько. Але як? Спитатися матері? Ризиковна справа. Донедавна була. Сьогодні можна зробити тест DNA і встановити на 99,99999 відсотків, чи батько є батьком дітей матері. Можна взяти навіть волосину, не конче з того сексуального батьківського місця, а з голови, як батько не лисий, і лабораторія доведе, чи ти батько своєї дитини, чи ні. Навіть є т. зв. “реаліті шови” на ТБ. Які драми! Море сліз проливається! Бо є випадки, де батько хоче бути справжнім батьком дитини, а є, де не хоче бути. І навпаки, де мати хоче, щоб нею вибраний хлопець був батьком, а теж є, що не
хоче його визнати батьком своєї дитини.

Такий випадок “реаліті шов” заіснував у нашій громаді, і не тільки. А в історичному аспекті. І діаспорно-державному.

Ось жила-була жінка, гарна, як циганка Аза, татарського шляхетського роду, популярна екзотична танцюристка. Жила в Англії, зналася зі славними людьми. Навіть з гетьманичем Данилом.

У Канаді народився їй син. І коли вибухнула ненька-Україна й показалося, що вона не експолює, як бомба, мама сказала синові, що його батько – гетьманич Данило. Син так взяв до серця своє походження, що поїхав з сім’єю в Україну, з задумом навести лад і порядок, як колись гетьман Скоропадський завів в Україні під час Першої світової війни. Але за ним не пішла німецька армія, як за його мнимим дідусем, і мав, і має проблеми з визнанням свого гетьманського статусу, як упівці і дивізійники з визнанням статусу борців за Україну. Він теж про своє походження повідомив сестру гетьманича Єлисавету, яка живе у Швейцарії. Вона навіть врадувалася, що буде продовження роду Скоропадсь­кого, й тільки зажадала тесту DNA. І тест виявив, що показник його гетьманського походження, сказати б по-народному, є “гаф-на-пів”. Тобто, іншими математичними словами, якщо населення Землі в той час було два мільярди, а з того один мільярд мужчин, то його батьками могли бути 500 мільйонів. Отже, проблема не до розв’язання.

Батьківська проблема існує навіть в нашій неньці-Канаді сьогодні. Один мусульманин має дружину, родину й, захотівши бути супербатьком, взяв шлюб з іншою мусульманкою. Справа опинилася в суді. Суддя проголосив, що канадське законодавство не дозволяє на многоженство, але не забороняє більше, ніж один шлюб, відповідно до релігійних вірувань – це свобода людини! Отже, ця справа батьківська до розв’язання тільки перед Аллахом.

Розповідав мені колись один батько, який став дзядзьом, про його місце батька в його любій, дорогій сім’ї: на першому місці – наймолодший син, далі – старший син, відтак – дочка, далі – собака, кіт і десь там його місце...

Ось ще одна батьківська проблема. Зустрічаються друзі під церквою в неділю.

Один з них дуже сумний.

– Чого ж ти зажурився? – питається його друг.

– Як чого? Син жениться!

– То чому не радуєшся з такої оказії?

– Бо він жениться з мужчиною...

Щоб якось потішити свого друга, питається:

– А він бодай наш?

Проблема: хто з них буде батьком, а хто мамою? Чи в них День Матері і День Батька можна злучити разом, чи святкувати два рази?..