Концерт ансамблю “Чайка” у Гамільтоні

Л. Тиховська,  референт Філії УНО в Гамільтоні

Хоровий і танцювальний ансамбль “Чайка” при Філії УНО в Гамільтоні закінчив навчальний рік, як і щороку, “Весняним концертом”.

Наступного, 2007 року виповнюється 50 років безпе-рервного навчання молоді пісні й танцю, прищеплення їм культурної спадщини, спадщини їхнього походження.

У концерті взяли участь усі групи: старші, середні, початківці, а також вперше 5-6-річні малята. Хто навчався – мав нагоду виступити на сцені великої аудиторії, заповненої батьками, дідусями, бабусями та любителями народного мистецтва.

У надрукованій програмці було подано імена та прізвища молоді – 99 осіб і ще цьогорічних додаткових 10 малят. Отже,  займаються при Філії УНО в Гамільтоні 109 осіб – чимала кількість.

Навчають танців 9 інструкторів. Хором керує Ніла Ґеник. Молодший хор провадить Анна Качмар. Ольга Біловус і Тереза  Федущак несуть відповідальність за костюми виконавців. Побіч того, допомагають всі по потребах, особливо головний управитель ансамблю Іван Біловус.

Весняний концерт цього року, який відбувся у шкільній аудиторії Сер Джон А. Макдоналд у Гамільтоні, був присвячений українським поселенцям-піонерам у Канаді. Темою концерту були українські поселенці початку ХХ століття, відображені в живописі маляра українського походження, народженого у Канаді, В. Курелека.

Після відкриття концерту славнями Лариса Цюпка з Галереї мистецтв у Гамільтоні подала короткий нарис його мистецької живописної творчости, в якій він зразково віддзеркалив унікальність українських поселенців, їхнє прибуття до незнаної країни – Канади, поселення на цілинних землях і особливо збереження українських традицій та неосяжну любов до своєї спадщини.

В. Курелек народився 1927 року в Альберті, в родині українських поселенців. У 1934 році родина переїхала в Манітобу, а в 1949 році – до Стоні Крік в Онтаріо.

Його твори – автобіографічні, реалістичні та символічні, у них висвітлено палку любов до життя піонерів. Роботи В. Курелека знаходяться у визначних музеях Канади, США і Англії. В. Курелек був нагороджений у 1976 році орденом Канади. Канада вшанувала його виданням поштових марок з його живописом. Під марками зазначено державними мовами країни: “Приїзд українців”. Це одночасно стало вшануванням українців.

На програмці концерту зображена робота мистця “Батьківське село – хата з солом’яною покрівлею”.  Відкривається сцена, і на фоні Курелекової картини “Приплив до берегів Канади” – поселенці, яких інсценізувала родина:  тато і мама – Остап і Ольга та двоє дітей – Маркіян і Леся.

Українською та англійською мовами зі зміною картин на фоні розповідалося про враження та сприйняття життєвих подій Маркіяном і Лесею на новій землі. Захоплені мрією і надією, надані їм уділи пралісів по четвертині квадратної милі – 160 акрів, або 64 гектари – поселенці корчували і були задоволені, що спромоглися на початках на дах над головою, хоч у розповіді подано, що корчування забрало 15 років, щоб мати увесь лан до посіву.

Першими виступили малята, які пильно й старанно вив’язувалися, ніби осінив їх дух поселенців, вперше прибулих до берегів Канади. Вони так підняли настрій присутнім, що він не полишав нікого аж до кінця концерту.

Танком “Привіт” вітали заповнену аудиторію, а також по-традиційному “родина поселенців” привітала хлібом-сіллю.

Дитячий хор під керівництвом Анни Качмар викликав захоплення і виконанням пісень, і народними строями, їх красою на молоді.

Зі зміною картин В. Курелека на фоні додавалася розповідь, передавався життєвий поступ, відображаючи його в життєрадісних танцях. Метелицею виконавці неслися по сцені, демонструючи швидкість і гучність.

Старші танцюристи полонили спритністю і темпом, передаючи чари народного мистецтва, а початківці не тільки пильнували свої кроки, але й уважно стежили за іншими, щоб не збитися.

Для поповнення і різноманітнос-ти програми була введена нова хореографія, новий витвір танцювального мистецтва. Побіч оригінальної народотворчости, колориту додали сценічні строї, у дечому відмінні від народних, але сприйняті за полтавські та гуцульські. Тоді з народотворчости перейшли до програми лише розвагової.

Натомість у хорових виступах дотримувалася одномірність. Хорові точки програми словесністю збагачували різнорідність концерту. Картина “З колядою” на фоні наблизила до минулого, пригадала радість Різдвяних свят. Всі учасники виконали колядки.

Увіковічені колядки, “Бандуристе, орле сизий”, “Червона рута” неслися голосно і чітко від молоді вже третього покоління, народженої у Канаді, діди і прадіди якої припливали до берегів поселення, як змалював В. Курелек, повні надії на краще майбутнє, зберігаючи найбільший скарб, що мали, – свою мову й культурну спадщину.

Після закінчення концерту традиційним “Гопаком” всі виконавці вийшли на сцену з родиною поселенців-піонерів і вшанували їх співом “Многая літа”, що стало дуже емоційною точкою всієї програми.

Як писав В. Курелек: “Малярство може не мати аж такої сили, як друковане або виголошене слово, одначе кожен один має ролю виявити в людській і приреченій драмі деякі тільки декілька слів, деякі сторінки. Відрікатися від діяння свого призначення не є розв’язка. Ліпше запалити одну свічку, ніж проклинати темряву”.