Переочені нюанси
з рецензії про Святкову
Академію, присвячену 100-літтю від дня народження Олега Кандиби-Ольжича, 3
червня 2007 р. в Торонто
Коли помер Черчіль на 90-му році життя,
увесь вільний світ об’єднався у смутку за людиною, що стала взірцем
найвидатнішого громадянина. А Ольжич помер на 36-му році життя, закатований
гітлерівськими зайдами, його ж тіло, зруйноване в каригідний спосіб, спалене у
крематорії Саксенгавзену. Аж у столітню
річницю від дня його народження українці об’єдналися у Святкових Академіях, щоб
ушанувати його, його життя і його смерть. І взагалі – пригадати про нього людям!
* * *
Академія в Торонто була професійно,
педантично підготовлена, пов-на емоцій та мистецтва, без перебільшених спалахів
патосу. І саме тому так глибоко врізалися в серце, в душу, у свідомість слова
Ольжича з його поезій, так могутньо виринала в уяві його постать, з прошиваючим
поглядом і грайливим, невловимим усміхом в очах, усміхом людини “НЕВБЛАГАННОГО
СУМЛІННЯ”!
* * *
Дві пісні, якими хор “ВЕСНІВКА”
(диригент Квітка Зорич Кондрацька, заслужена в діаспорі і відома в музичних
центрах західного світу) розпочав програму Академії, були тим особливі, що
композицію до них написали два композитори, народжені в Канаді. А друге, чого
не можна було проминути, що композитор Зенон Лавришин (також заслужений і
відомий, компонував музику до фільмів Васіка, для диригента Колесника, для
різних хорів) написав музику до слів Ольжича “ПІДЗАМЧА”. Це перша у світі
композиція до слів Ольжича!
Зенон Лавришин готує
16 композицій до віршів Ольжича, які буде виконувати хор “ВЕСНІВКА”, а Квітка
Зорич Кондрацька буде керівником цих новонароджених музичних шедеврів.
Добродій Гай Парку
1 серпня 1913 p. померла Леся Українка. Українці Торонто протягом багатьох літ відзначають цю дату і вшановують Лесю Українку під її монументом у Гай Парку. Мені прийшло на думку познайомити шанувальників цієї події з найбільшим добродійником Торонто Джоном Дж. Говардом, котрий залишив у спадок для Торонто землю, яка тепер є Гай Парком. Джон Джордж Говард був архітектором, інженером, досконалим мистецем, а також першим топографом (землеміром). Він розбудував у місті дороги, був проектувальником багатьох церков та цвинтарів, муніципальних домів та взагалі будинків. Він приготував топографічні плани на майдан для прогулянок на побережжі озера Онтаріо (тепер Гарборфронт). Його малюнки життя міста в половині ХІХ століття є надзвичайною, прекрасною колекцією тодішнього життя. Тими картинами опікується місто. В полудневім кінці Гай Парку він збудував люксусовий (на ті часи) будиночок, Кольборн Лодж, в якому прожив з жінкою 50 років. Тепер Кольборн Лодж є музеєм, там працюють добровольці, одягнені в історичні одяги, приготовляють страви, якими частують відвідувачів, і розказують про всі деталі Кольборн Лодж. Крім понеділка і Нового Року, Кольборн Лодж можна відвідувати кожного дня від полудня до 4 години. Вступ для дорослих $5.50, для сеньйорів і молоді – $4.00, для дітей – $3.50.
Дати в серпні
У серпні помер Осип Маковей. Дехто,
може, навіть і не знав, що Осип Маковей жив. А я пам’ятаю його, що після
якогось Шевченківського концерту я прочитала на годині української мови його
гумореску, як то Шевченко після концерту ожив (воскрес!) і почав ходити до тих
усіх, що його величали на концерті, просити, щоб помогли йому дістати якусь
працю. На жаль, кожний промовець, декламатор, член почесного комітету, навіть
ті, що сиділи бундючно в залі у першому ряду, подавали різні причини, що
абсолютно не спроможні влаштувати його куди-небудь на працю.
А тепер про автора гуморески. Осип Маковей (1867–1925) народився в Яворові, закінчив у 1893 р. Львівський Університет і до 1899 р. редагував і був співробітником численних, найпопулярніших у ті часи газет “Зоря”, “Буковина”, “Руслан”, “Діло” та інших. З 1899 р. працював в учительських семінаріях Чернівців, Львова, був директором семінарії в Заліщиках, де і помер. Осип Маковей залишив нам у спадок цілу низку поетичних творів, які визначаються старанною будовою і формою, але найцінніша частина його спадщини – це проза. Осип Маковей був вдумливим обсерватором життя і забарвлював деякі свої твори лагідним гумором з дрібноміщанського побуту. Гумористично-сатиричний характер мають також його фейлетони й оповідання, вміщені у збірці “Прижмуреним оком”. Якраз це “прижмурене око” Маковея, мабуть, поштовхнуло мене на дорогу Віри Ке!
4 серпня 1687 р. Івана Мазепу обрано
гетьманом України. Іван Мазепа – найбільша постать Гетьманської України. Він
щиро працював над культурно-економічним піднесенням краю, будував величаві
церкви і монастирі, підтримував шкільництво, поширював освіту в масах,
опікувався торгівлею і промислом, став найбільшим меценатом мистецтва. Навіть
після того, як пише проф. М. Грушевський у своїй “Історії України”, коли
Українська Церква, так багато ним обдарована, мусіла за царськими наказами його
проклинати і відректися від нього. Всякі пам’ятки по Мазепі нищено, затирано
пам’ять по нім. А однак – пам’ять не затерлася. Вся Україна повна тих різних
пам’яток небувалої його щедрости для Церкви і всього того, що в ті часи
підходило під розуміння української культури. Однодумець і продовжувач
незалежницької політики Мазепи Пилип Орлик пише у своїх спогадах, що Мазепа
поклявся перед Орликом: “Я кличу Всемогучого Бога на свідка й клянуся, що не
для почестей, не для багатства або яких інших цілей, а для вас усіх, що остаєте
під моєю владою, для жінок і для дітей ваших, для добра Матері нашої
безталанної України, для добра всього українського народу, для помноження його
прав і повернення вольностей хочу я, при Божій допомозі, так чинити, щоби ви з
жінками вашими і рідний край наш не загинули під москалями, ні під шведами. Коли
ж я це роблю ради яких-небудь приватних користей, то хай покарає мене на тілі і
душі Бог у Трійці Святій, єдиній, і неповинна мука Христова”.
Ніхто досі не прослідив, чи Мазепи” є
одним із його творів, чи тільки є одним твором, який йому випадково вдалося
написати. Цей вірш має 16 стрічок і дістався до нас крутими дорогами, але я
подам тільки найбільш відомі.
* * *
Всі покою щире прагнуть,
Але не в єден гуж тягнуть:
Сей направо, той наліво,
А все, браття, тото диво!
* * *
Нема любви, нема згоди,
От Жовтої взявши Води.
През незгоду всі пропали,
Самі себе звоєвали!
* * *
Ей, братища, пора знати,
Що не всім нам панувати,
Не всім дано всеє знати,
І річами керувати.
* * *
На корабель поглядімо,
Много люду полічімо.
Однак стерник сам керуєть,
Сам кораблем управуєть.
* * *
Пчілка бідна матку маєть,
І одної послухаєть.
Жалься, Боже, України,
Що не вкупі маєть сини.
* * *
А за волю хоч умріте,
І вольностей бороніте!
Нехай вічна будеть слава,
Же през шаблі маєм права!
Молитва туристів
Її написав у 1983 р. закордонний кореспондент
APT БУХВАЛЬД (він уже помер кілька років тому)
Всемогучий Боже!
Поглянь на нас, недосвідчених і смиренних туристів, засуджених блукати по цій
землі, щоб робити фотографії, збирати брошури, купувати сувеніри та
подорожувати в одежі, яка не мнеться і швидко сохне. Допоможи, Боже, щоб нас не
зловили якісь “гайджекери” і не домагалися, щоб ми їхали з ними до країни, яку
навіть на карті світу тяжко знайти. Щоб не пропали наші пакунки, щоб їхньої
ваги не помітили при реєстрації на літак. Охорони нас від сердитих, сварливих,
жадібних водіїв таксівок та не іспитованих англомовних провідників, які не
розуміють англійської мови. Допоможи нам знайти недалеко готель, де ми не
мусіли би робити резервації, і якщо ми зарезервували би кімнату, щоб нас не
переконували, що ми переплутали дату і адресу! Щоб кімнати були чисті, мали
чисту постіль і рушники, щоб у лазничках була гаряча вода завжди, а не тільки
кілька годин на добу. Запровадь нас, Господи, до дешевих ресторанів, де харч
знаменитий, а напої включені в ціну їжі. Прости нам, що даємо маленькі “типи”,
а не 15 чи 25 відсотків, як написано у книжках про добре виховання. Ми не
спроможні так дорого за все платити і ще спомагати прислугу готелів та
ресторанів. Боже, дай нам силу ходити по музеях, мистецьких галереях і цікавих
місцях, про які мусимо потім і писати, і розказувати, і розказувати усім своїм
знайомим та родині. Хай нечиста сила не спонукує жінок купувати те, що їм
зовсім не потрібне, чоловіки хай не годяться покірно носити за жінками їхні
клунки. Хай чоловіки не заглядають ласим оком на перехожих жінок, бо вистачить
тільки однієї, щоб застрягла їм у серці. Дорогий Боже, коли закінчиться наша
подорож і ми щасливо повернемося додому, поможи нам знайти досить охочих, щоб
хотіли слухати наші оповідання та дивитися терпляче наші фільми і фотографії по
кілька разів! АМІНЬ.
Слова, що продають хату
“Дуже вигідна” – (потребує ремонту)
“Мов на селі, чудова природа” – (тяжко доїхати, погана дорога)
“Професійно удекорована” – (жінка вибирала кольори і меблі)
“Відокремлена від міського руху” – (корчі і бур’яни зайняли город)
“Чотири спальні” – (якщо будете їсти тільки в кухні)
“Модерна” – (має дві лазнички)
“Вигідна, як замок” – (у кількох місцях тече дах)
“Вікторіанська елегантність” – (рахунки за опалення ФАНТАСТИЧНІ)
Сім думок на тиждень
2. Якщо ви виглядаєте, як ваша фотографія в паспорті, то мусите якнайшвидше
поїхати на Флориду.
3. Старший вік починається, коли мусите два рази зігнутися, щоб підняти з
підлоги шкарпетку.
4. Якщо ваша жінка хоче вчитися їхати автом – ніколи не стійте їй на
дорозі.
5. Ідеї цілком подібні до дітей – ваші є найкращі.
6. Мовчанка нераз сильніша від красномовства. Особливо, холи хтось не знає,
що сказати.
7. Найбільше, що батько може зробити своїм дітям, то шанувати і любити їхню
маму. Це для
них найбільший скарб на все життя.