Навколо Світу
Не книжки, а макові зернята
Ольга Читайло
Ви бачили коли-небудь книжку розміром 4 на 5
міліметрів?
А 1 на 3? Щоб
прочитати таке диво, навіть людині з орлиним зором без потужної лупи не
обійтися. З цими книжечками не вмостишся на канапі, аби відпочити. Кожна така
крихітка – витвір мистецтва – і поліграфічного, і літературного, звісно. Виготовити
мініатюрку – справа нелегка, честь з’явитися у мікровиконанні отримують лише
гідні твори. Експозицію крихітних книжечок у Львові (палац Бандінеллі)
презентував музей мініатюрної книги ім. Веніаміна Разумова з Горлівки (Донецька
область).
“До нас
привезли лише частину експозиції. У Горлівці є близько 9 тисяч експонатів,
привезених із 57 країн та написаних 103 мовами. Найдавніша в колекції музею –
рукописна книга XV століття, – розповідає старший науковий
співробітник Львівського історичного музею Тетяна Лозова. – Основа колекції –
приватна збірка мініатюрних книжок Веніаміна Разумова. Чоловік подарував їх
місту. Збирав книжки понад 50 років. А почалося з того, що фронтовий товариш,
помираючи в лікарні від ран, подарував йому книгу Олександра Прокоф’єва “Росія”
у мініатюрному виконанні”. Гордість музею – книжечка-пилинка, у 60 разів менша
за макове зерня! Без мікроскопа її не прочитаєш, мікрокнижечка містить уривки
віршів Пушкіна. Горлівський музей – унікальний, у світі існують лише три такі
книгозбірні: ще в Баку та Токіо. Але там – це приватні колекції, менші за
розміром”.
Окрім книжок
з Горлівки, на експозиції представлено ще книги з фондів Львівського
історичного музею. Серед них рукописи XVIII та XIX століть.
Не більше 100 міліметрів
Такими мають бути розміри книги, щоб її вважали
мініатюрною. Це згідно зі стандартами України, Росії, США, Канади. В Європі
вимоги ще суворіші – не більше 76 міліметрів.
Коли виникли мініатюрні книжки?
Перші мініатюрні книжки виникли за часів
античности, вони мали вигляд сувоїв. До нас дійшла розповідь про сувій “Іліади”
Гомера, який можна було вмістити у волоський горіх. Першою друкованою
книгою-крихіткою вважають “Майнський диурналій”, розміром 94 на 65 міліметрів,
надрукований у 1486 році. Найдавнішою
Під час розчищення території
Всесвітнього торгового центру, зруйнованого в результаті терактів 11 вересня
2001, археологи виявили корпус старовинного корабля, повідомлив 15 липня Associated Press.
На
місце знахідки відразу ж прибули археологи. Їм довелося працювати дуже швидко,
оскільки корабель, розташований на глибині від шести до дев’яти метрів, не
захищений шаром мулу і черепашника, на повітрі відразу ж почав кришитися.
Експерти
не повідомили, яка частина корабля була знайдена. Судячи із зовнішнього вигляду
знахідки, археологи мають справу з кормовою частиною.
“Ми
вважаємо цю знахідку значною, але потрібна більш ретельна експертиза для
визначення точного віку судна”, – повідомили Моллі МакДональд і Майкл
Паппалардо, що працюють із знайденими на місці вибухів артефактами.
Також
дослідники додали, що, за попередніми оцінками, судно датоване серединою або
кінцем XVIII століття.
“Корабель,
поряд з іншими великими уламками, швидше за все, був закопаний у землю в тому ж
сторіччі, щоб збільшити площу острова Мангеттен і довести його край до гирла
річки Гудзон. Очевидно, судно пролежало під землею понад 200 років”, –
повідомили вчені.
Паппалардо
також додав, що реальна довжина корабля могла вдвічі або втричі перевищувати
довжину знайденого фрагмента. На тому ж місці 14 липня археологи знайшли
45-кілограмовий якір, але немає впевнености, що він належав знайденому раніше
кораблю.
Як
повідомляє джерело, це перша з 1982 року археологічна знахідка такого великого
масштабу на береговій лінії Мангеттена. У 80-х роках було знайдено вантажне
судно, також датоване XVIII століттям.
Нагадаємо,
23 червня повідомлялося, що на місці теракту 11 вересня 2001 знайдені останки
ще 72 осіб, частина з яких уже визначена.
Хто сказав, що акули не літають?
Інна Пукіш-Юнко
Зодчі з фантазією ще й не на такі дива здатні
Хтось
полюбляє будувати химерні замки на піску, а комусь так і кортить втілити свої
найдивакуватіші ідеї у справжніх архітектурних шедеврах. Чимало диво-будівель
уже стали туристичними візитівками, які манять любителів незвичного.
Хоч і грибом не назвався, але у кошик залазь
Це не
пам’ятник кошику для пікніків, а офіс американської компанії Longaberger basket company, яка займається виробництвом таких кошиків. Засновник
фірми Дейв Лонгебергер планував побудувати кілька таких офісів. Але встиг лише
з одним. Після смерті Лонгебергера його доньки, які отримали компанію у спадок,
відмовилися від батьківського задуму. На будівництво гігантського кошика пішло
два роки і 30 мільйонів доларів. Будівля – точна копія (тільки не дерев’яна, а
бетонна) продукції Longaberger basket company, у 160 разів більша за оригінал.
Розваги догори дриґом
“Оце так
трясонуло! Аж будинок догори фундаментом перевернувся”, – жартують відвідувачі
парку розваг WonderWorks, що у місті Піджен Фордж (США). Але землетруси тут хіба що штучні
бувають. Купивши квиток на “трясучий” атракціон, можна випробувати на собі
землетрус силою 5 балів… А паркова будівля і справді на даху стоїть.
“Ласкаво просимо до пральної машини”
Колись на
місці, де стоїть цей будинок у Мехіко, було сміттєзвалище. Вирішивши
впорядкувати захаращений район, місцеві чиновники розпорядилися розчистити
завали з непотребу. Ось тоді і виникла ідея звести цю будівлю у вигляді
величезної пральної машини. Як символ чистоти і порядку.
Читальня для Гуллівера
Те, що виглядає як гігантська полиця з велетенськими
книгами, – стіна приміщення, в якому розмістилася центральна бібліотека
американського Канзас-Сіті. “Володар перснів”, “Ромео і Джульєтта”… Уся добірка
“стінних” книг – побажання жителів міста. Вони визначали, які автори і твори
стануть обличчям (точніше, фасадом) головної бібліотеки.
А сусіди думали, у них дах поїхав…
Гігантська
акула на даху житлового будинку. Гадаєте, це лише у страшному сні може
наснитися? А ось і ні. Таку картину можна побачити на власні очі на одній з
оксфордських вулиць. Семиметрова рибина стирчить з діри у даху, наче пірнаючи
всередину. Металеву скульптуру виготовили і встановили на замовлення власника
будинку. Задум філософський: у сучасному світі ніхто, мовляв, не може
почуватися у цілковитій безпеці.