Бл. п. Евстахій Габа

1930 – 2010

Ділимося сумною вісткою, що в суботу, 3 липня 2010 року в Торонто, Канада, після довгої і важкої недуги відійшов до небесної Вічности бл. п. Евстахій Габа.

Народився в сім’ї Михайла і Стефанії Габів (з дому Помірко) 26 квітня 1930 р. в Судовій Вишні на Львівщині, де з батьками, старшим братом Володимиром та дальшою родиною провів своє безжурне дитинство.

У 1943 році їхнє спокійне життя перервали неспокій, загроза та страхіття Другої світової війни. 15-літній Володимир вступив у ряди Українських Юнаків, а відтак до 1-ої Дивізії “Галичина”. Молодший Стах помандрував з батьками на скитальщину – спершу до Австрії, а відтак до Німеччини, де відшукали старшого брата-дивізійника та оселилися в таборі біженців у Гайденав.

1948 року Стах емігрував з батьками до Канади – спочатку до Chalk River, а відтак родина переїхала до міста Торонто, яке було центром українського життя провінції Онтаріо.

Тут Стах мав нагоду виявити свої спортивні таланти, зокрема гри копаного м’яча. Як член футбольної команди Спортового Товариства “Україна” відзначився своєю грою та отримав багато особистих признань, а команда СТ “Україна” своїми досягненнями і популярністю прославляла ім’я українців між чужинецькими і канадськими командами та публікою міста Торонто. У 1957 році його футбольна кар’єра раптово закінчилася, коли мадярський грач ранив йому коліно.

Того ж самого року Стах одружився з Надею Волошин, і Бог обдарував їх трьома дітьми – Анастазією, Орестом та Андрієм. Щоб утримувати родину, через 33 роки займав посаду “District Sales Manager” у фірмі Seagrams. Для Стаха це була вимріяна праця, бо він любив людей і мав хист продавця. У 1990 році компанія Seagrams відзначила його “Працівником року”.

Однак Стах не покидав цікавитися спортом. Він був тренером Юнацької команди СТ “Україна”, яка в 1990 р. здобула чемпіонат Ліґи. Також у 1991 р. виконував обов’язки тренера Першої команди СТ “Україна”, яка виборола перше місце Ліґи, не програвши ні одних змагань. За цей успіх був іменований “Coach” року. Як батько, Стах також уділявся у розвиток спорту поза українською громадою – як тренер футбольної дружини 17-літніх, яка перемогла на чемпіонаті Північної Америки.

Коли Україна здобула незалежність, Стах спрямував усі свої зусилля для допомоги українським спортсменам, які вперше почали виступати на світових аренах під рідним синьо-жовтим прапором. Як голова Канадських Приятелів Національного Олімпійського Комітету України, Стах невтомно працював для успіху українських змагунів і поширення доброго імени нашої Батьківщини. Разом з українською громадою, яка щедро підтримувала його ініціативу, він радів моментами, коли на подіум виходили українські змагуни та під звуки “Ще не вмерла Україна” підносився наш національний прапор.

Поза спортом, Стах брав активну участь у житті української діаспори. Був головою Культурного Центру ім. Тараса Шевченка в Етобіко, членом Президії Конґресу Українців Канади, Відділ Торонто, головою Комісії спорту Світового Конґресу Українців, заступником голови Української Спортової Централі Америки і Канади, а в 2007 році був обраний головою Церковного комітету при парафії Успення Пресвятої Богородиці, Міссіссаґа. Коли не займався спортом та громадськими справами, Стах залюбки співав у хорах “Бурлака” і “Прометей”.

За його віддану працю українська спільнота гідно оцінила зусилля Стаха та щедро нагородила його багатьма відзначеннями і нагородами – між ними: медаллю Св. Володимира Великого – від Світового Конґресу Українців; Шевченківською медаллю – від Конґресу Українців Канади; Признанням з нагоди 100-ліття поселення українців у м. Торонто “за визначну працю у розвитку спортивного життя діаспори та за підтримку олімпійського спорту” – від КУК, Відділ Торонто; орденом “За заслуги” III ступеня – від Президента Віктора Ющенка “за особливі заслуги у розвитку олімпійського руху в Україні”, як також Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Помимо всіх своїх зацікавлень та громадських обов’язків, Стах був надзвичайним батьком і дідусем, який приділяв багато уваги своїм дітям та онукам. Понад усе любив онуків Ніколь і Раєна – тішився їхніми успіхами в науці і спорті та був присутній на кожних їхніх змаганнях.

У 2005 році одружився вдруге з Дзвінкою Максимець (з дому Гошоватюк), товаришкою з молодих літ, з якою прожив коротко, але безмірно щасливо.

У вівторок, 6 липня у похоронному заведенні Newediuk Funeral Homes панахиду за упокій душі бл. п. Евстахія відправили парох собору Успення Пресвятої Богородиці (Міссіссаґа) о. декан Роман Паньків, сотрудники о. Роман Тринога і о. Богдан Миронович; о. мітрат Іван Татарин, парох церкви Св. Димитрія (Етобіко), сотрудник о. Петро Шумелда та протодиякон Нестор Юрчук при участі рідних, великого числа приятелів, знайомих та колег-хористів. Похорон відбувся в соборі Успення Пресвятої Богородиці (Міссіссаґа). Тіло покійного похоронено на цвинтарі Св. Володимира (Оквілл).

Родина складає щиру подяку всім всечеснішим отцям за похоронні відправи. За послуги покійному, за уділення Єлеопомазання та за підтримку родині під час довгої хвороби покійного велике спасибіг отцям Р. Панькову, І. Татаринові, І. Барщикові, Р. Тринозі, П. Шумелді та Андрієві Фіґолю. Також сердечно дякуємо всім, які дарували йому Святі Літургії і молитви та протягом двох з половиною років відвідували його в лікарні.

Родина безмежно вдячна членам хору “Прометей” і дириґентці О. Коник за їхній спів на панахиді та всім, які так чисельно прибули на панахиду і похорон, відпровадили покійного на місце спочинку на цвинтар Св. Володимира, а відтак вшанували Стаха на поминках. Дякуємо всім за Святі Літургії і молитви за упокій його душі, за вислови співчуття, квіти та за пожертви на завершення іконографії в соборі Успення Пресвятої Богородиці (Міссіссаґа).

Залишилися в глибокому смутку:

дружина Евгенія Дзвінка,

дочка Анастазія Димок

з чоловіком Давидом,

сини Орест та

Андрій з дружиною Саллі та дітьми Ніколь і Раєном,

братова Соня Габа,

племінник Михайло з дружиною Лакі та дітьми Сонею і Шааном,

племінник Іван,

кузинка Ореста Фединяк

з Помірків з родиною,

кузинка Калина Помірко,

кузинка Леся Пастушак

з Йопеків з родиною

та ближча і дальша родина в Україні, Канаді та США

А

Вічна Йому пам’ять!