Скандальний закон про вибори

10 липня пізно ввечері Верховна Рада все ж таки змогла прийняти Закон “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів” № 6601. “За” проголосували 259 народних депутатів.

При розгляді поправок до законопроекту (всього до документа подано 1 тис. 351 поправку) спочатку в залі було приблизно 50 членів коаліції і 4 опозиційних депутати із НУНС – Олександр Черноволенко, Юрій Ключковський, Микола Катеринчук і Олесь Доній. Коли Рада подолала тисячу поправок до проекту закону про місцеві вибори, у залі було майже 50 членів коаліції і 2 опозиціонери – нунсівці Олександр Черноволенко і Юрій Ключковський.

Депутати від опозиції Юрій Кармазін і Микола Катеринчук відмовилися від подальшого розгляду своїх поправок і покинули сесійний зал.

При розгляді документа у другому читанні депутати не підтримали поправку, якою пропонувалося дозволити самовисування на посаду мера. У силі залишилася редакція першого читання, згідно з якою кандидата на посаду мера може висувати тільки політична партія.

Також парламент не підтримав поправку, яка передбачала, що у виборах можуть брати участь не тільки ті місцеві організації політичних партій, які зареєстровані за рік до виборів, а й інші місцеві організації, зареєстровані у встановленому законом порядку.

Такі пропозиції, внесені регіоналом Олександром Єфремовим, були враховані комітетом. Проте перший віце-спікер Адам Мартинюк озвучив вимогу поставити їх на переголосування. Одна із них набрала 7, а інша 14 голосів при 226 необхідних. Коментуючи голосування за поправкою щодо термінів реєстрації місцевих партійних організацій, провідник групи “За Україну!” В’ячеслав Кириленко зазначив, що таким чином комуністи, Партія регіонів і Блок Литвина “у змові” відсікають від участи у виборах партії-конкуренти.

У той же час депутати відмовилися від ідеї вносити грошову заставу. При обговоренні документа у другому читанні була вилучена ст. 43 (“грошова застава”). “За” проголосували 248 народних депутатів.

Також, згідно з ухваленим депутатами рішенням, 31 жовтня 2010 року вибори проводяться в усі місцеві органи влади, крім виборів київського міського голови, виборів у Київську облраду і виборів у Тернопільську облраду. За таку пропозицію проголосували 256 народних депутатів.

Цей Закон критикували до його ухвалення багато експертів і політиків, які наполягають на тому, що він недемократичний, оскільки обмежує участь нових партій у виборах. Проте коаліцію це не збентежило. Наскільки ж хороший новий закон для України?

КОМЕНТАРІ

Віталiй Кличко, голова партії “Удар”

Новий закон про місцеві вибори, ухвалений парламентом, спрямований на консервацію нинішньої політичної системи і недопущення появи на українському політичному олімпі нових провідників.

Про яке оновлення політики можна говорити, якщо цей закон фактично не дає можливости новим політичним силам брати участь у виборах?!.

Цей закон не має нічого спільного з демократією і суперечить Конституції, де чітко прописано право кожного громадянина бути обраним. І тепер, щоб реалізувати це право, потенційному кандидатові необхідно йти на уклін до певної політичної сили.

Мені здається, причина появи такого закону абсолютно зрозуміла – стара політична еліта просто боїться появи нових провідників, нових, сильних конкурентів, і тому сьогодні йде активна консервація політичної системи.

Новий закон про вибори фактично перетворює Україну на закрите акціонерне товариство, яким керує не народ, а купка обраних. Так ми ніколи не виберемося з корупційного, політичного і економічного хаосу. Без скасування антидемократичних норм цього закону майбутнє України як цивілізованої європейської держави практично неможливе.

Зрозуміло, що ухвалення такого рішення, насамперед, на користь самих депутатів. Але я хотів би підкреслити, що якщо нинішня політична еліта не хоче і не збирається йти назустріч бажанню мільйонів громадян України, все закінчиться тим, що рано чи пізно народ буквально винесе таку “еліту” з її тепленьких крісел.

Арсенiй Яценюк, провідник партії “Фронт змін”

Партія регіонів зі своїми прибічниками – Блоком Литвина і комуністами – ухваленням нового закону про місцеві вибори фактично вилучила з виборчого процесу місцевих виборів 31 жовтня партію, яку я очолюю.

Прикро, але фракція Блоку Юлії Тимошенко, яка, здавалося б, представляє демократичний табір, покинула поле бою – сесійний зал парламенту, здавши тим самим демократичні цінності як такі.

Однак це нічого не означає – я не здамся. Я і надалі боротимуся за ваше право обирати і бути обраними, боротимуся за країну, тому що Україна не може знаходитися у їхніх пазурах. Я не дам можливости керувати країною так, як вони це робили останні двадцять років. Нам потрібно йти вперед, залишаючись вірними собі і своїм ідеалам, і тоді ми обов’язково переможемо.

Олександр Черненко, голова Комітету виборців України

Як і очікувалося, закон про місцеві вибори прийнятий. Це зроблено з однією політичною метою – обмежити право участи у виборах конкурентів чинної правлячої партії. Навіть не сумніваюся, що Президент цей закон підпише.

Що стосується найбільшої проблеми цього закону, то вона – у правилах висування. Самовисування на виборах мерів і рад не буде, оскільки це право мають винятково осередки партій, зареєстрованих не пізніше року до виборів.

Це відсікає від участи у виборах цілу низку політичних партій і сил як загальноукраїнського, так і місцевого рівня. Популярні особистості, які є на місцях, не зможуть піти самі на вибори. Їм треба шукати партійний осередок, який би їх висунув, тобто знову йти на поклін.

Тому така система, хоч вона і змішана, повністю дискредитує місцеве самоврядування. Комунальні проблеми, дороги, каналізація та інше – “безпартійні”. Жаль, що в коаліції не знайшлося волі допустити до виборів конкурентів.

Друга серйозна проблема – принцип формування виборчих комісій, зокрема територіальних. Тут порушено принцип рівности кандидатів. Формування комісій за поданням фракцій виправдане на парламентських виборах. Але яке відношення парламентські фракції мають до місцевих виборів?!

Жаль, що всі висунуті поправки перед другим читанням, у тому числі й Олександра Єфремова, виявилися окозамилюванням.