Відбувся з’їзд журналістів

Приготування святкових, різдвяних чисел газети забрало стільки часу, що написання розповіді про з’їзд Спілки Українських Журналістів Канади та Америки, який відбувся ще на початку грудня, довелося трохи відкласти. Але не згадати про цю важливу для усіх представників українських ЗМІ подію, навіть із запізненням, просто не можна.

На жаль, часи, коли журналісти влаштовували величаві бали преси, про які досі пам’ятають  ті, що мали щастя на них побувати, канули в Лету, тож цього разу СУЖКА обмежилася організаційною частиною з’їзду та круглим столом на тему “Відзначення 75-ліття Голодомору-Геноциду”.

Організаційна частина зібрала представників усіх українських засобів інформації Торонто, які заслухали звіти членів Управи Спілки та мали нагоду обмінятися думками щодо діяльности Спілки. Невелике число представників журналістської професії в Торонто, часті фінансові труднощі з випуском видань, постійна зайнятість журналістів не сприяють активності Спілки, тому її діяльність за звітний період не характеризується як дуже успішна. Про це сказав голова Спілки Юрій Клюфас у своєму звіті, висловлюючи багато в чому думку й інших членів Управи.

Хоча окремі позитиви все ж таки були. До них варто зарахувати участь представників ЗМІ майже в усіх заходах, які відбуваються в українській громаді, висвітлення їх у теле- й радіопрограмах та на шпальтах газет і журналів, проведення інтерв’ю з цікавими людьми, поїздки в Україну, безпосередню участь у Помаранчевій революції в Україні у 2004 році і т. п.

Після звітів членів Управи усі присутні мали нагоду поділитися думками щодо поліпшення і вдосконалення діяльности СУЖКА та запропонувати своє бачення вирішення проблеми українських ЗМІ у діаспорі. Відомо, що усі вони потерпають через нестачу коштів. Великою підмогою стала би підтримка українськими бізнесами та підприємцями видань у вигляді реклами, завдяки якій переважно й виходять газети та теле- і радіопередачі. Звичайно, окремі з них протягом багатьох років співрацюють із ЗМІ, за що їм велика подяка, але є й такі, які подають рекламу в інші етнічні видання, забуваючи про свої, українські.

Було порушено й інші проблеми, які стосуються роботи журналістів, зокрема питання журналістської етики.

Друга частина з’їзду, яка проходила у вигляді круглого столу, окрім самих працівників ЗМІ, зібрала і представників громадських організацій та усіх зацікавлених. Тема “Відзначення 75-ліття Голодомору-Геноциду” була вибрана не випадково, бо саме у той час відбувалися заходи щодо вшанування цієї трагедії українського народу на матірній землі і у світі.

Доповідачами були Юрій Клюфас – представник канадських українців на нарадах у Києві у справі відзначення 75-ліття, д-р Роман Сербин – професор історії Монреальського Університету та адвокат Олександра Хитчій – співавтор Меморандуму у справі Голодомору, що його підготувала Комісія СКВУ разом із Західноєвропейським Трибуналом у 1988-1990 роках.

Юрій Клюфас, який лише напередодні повернувся з України, розповів про те, як проходили відзначення у Києві та яка робота проводиться щодо визнання у світі Українського Голодомору Геноцидом. Незважаючи на те, що відкрито архіви з матеріалами про Голодомор і багато країн уже визнали його злочином проти людства, велика опозиція з цього питання існує в самій Україні. Зокрема, комуністи не хочуть визнавати, що Голодомор 1932-1933 років був спрямований на послаблення та знищення української нації, діючи в унісон зі своїми “братами” з Росії. Пан Юрій привіз з України плакати про Голодомор, які наочно і дуже промовисто з мистецької точки зору розповідають про ті жахіття, які випали на долю українців, і запропонував їх для огляду присутніх.

Професор Роман Сербин, який уже не один рік працює над темою Українського Голодомору, змалював його у цифрах і фактах. Він накреслив ряд заходів, які б допомогли у справі визнання Голодомору Геноцидом у світі, і, звертаючись до журналістів, наголосив, що вони можуть внести свою вагому лепту завдяки постійній увазі українських ЗМІ до згаданої теми.

Дуже цікавими виявились факти, викладені у виступі адвоката Олександри Хитчій. Вона розповіла про те, як виникла ідея Меморандуму у справі Голодомору 1932-1933 років і як тривала праця Комісії СКВУ. Завдяки цьому світ почув про велику трагедію українського народу, яка довгі роки була під сімома замками, оскільки уряд колишнього Совєтського Союзу і його злочинна Комуністична партія усіляко намагалися ввести світове співтовариство в оману, представляючи навмисно зорганізований голод в Україні як неврожай і стихійне лихо.

Свої думки з приводу почутого мали можливість висловити усі присутні у залі. Були заторкнуті питання чисельности жертв Голодомору, згадано Голодомор 20-х років минулого століття, висловлено побажання щодо більшої популяризації правди про Голодомор серед інших народів і націй, зокрема у Канаді, введення теми Українського Голодомору до шкільних програм, як це робиться з жидівським Голокостом.

Приємно відзначити, що своєю увагою роботу з’їзду удостоїв і посол України в Канаді Ігор Осташ, який у той час перебував у Торонто. Він також висловився з приводу порушеної проблеми і побажав журналістам творчих успіхів у подальшій праці.

І доповідачі, і дискутанти були єдині у висновках – тема Голодомору надзвичайно важлива і актуальна, вона не повинна сходити з телеекранів і газетних сторінок. Людство мусить знати про те, що Великий Голод в Україні став наслідком сталінської політики з наміром знищити українців саме за національною та етнічною ознакою, і це було Геноцидом проти українського народу.

Приємно відзначити, що і організаційна частина з’їзду, і круглий стіл, і дискусії, і дружні розмови його учасників при каві додали оптимізму, що у Спілки Українських Журналістів Канади і Америки є майбутнє. Хочеться лише побажати, щоб і полку нашого прибувало, зокрема молодших представників, і бажання працювати було, і умови для цього виявились сприятливими.

 Текст і фотографія Лариси Гринди