Конче потрібне очищення

Йосиф Сірка

Всяка диктатура тримається, в основному, на сильній військовій та поліційній силі, але все це лише тому, що диктаторський режим має всюдисущу таємну поліцію, яка поінформована про все, що відбувається у країні. Вже Іван Грозний відомий тим, що його опричники жорстоко розправлялися з політичними противниками, але гітлерівське гестапо перевершило сталінське КДБ, яке безкарно продовжує свою діяльність.

Коли Чехо-Словаччина позбулася “диктатури пролетаріату”, то невдовзі після приходу до влади демократів були опубліковані списки колишніх співпрацівників таємної державної служби (СТБ – Статні тайна безпечност). Звичайно, що потрапили до цих списків і декотрі цілковито невинні люди, яких органи раніше переслідували, а потім хотіли їх таким чином дискредитувати. Списки співпрацівників державної безпеки допомогли чехам і словакам позбутися саме тих “шпигунів” серед невинних, які могли потрапити до політичного життя і вести свою діяльність, яка аж ніяк не була спрямована на закріплення демократії. Ефект очищення нації від слуг диктатури досить наочний, якщо порівняти не тільки економічний, але й політичний стан з цими вже двома державами, які були й залишились сусідами (чехи трохи дальшими) України. Інші сусіди України – Угорщина та Румунія – “розрахувались” з колишніми  “слугами” диктатури інакше, але також успішно.

Україна залишилася не тільки без змін, коли йдеться про слуг диктатури, але й дозволила їм увійти у велику політику, що дало цілковито негативний результат, оскільки ті, що чекали кари, зрозуміли, що вони далі можуть карати інших, але вже зміненими методами, хоча й  старих таки не зрікаються.

Демократичні режими і всесильні служби безпеки не можуть співіснувати, бо там, де існує правова держава, беззаконня карається. Тому в цивілізованому світі державним політиком не може бути особа, яка була кримінальною, і то не залежить, чи та особа сиділа день, місяць чи рік, – кримінальне минуле злодія, гвалтівника, бандита, вбивці – це минуле, яке зачиняє двері до вершин державної влади. Не слід тут плутати таких політичних в’язнів, як Мандела, Щаранський (колишній міністр в Ізраїлі), В. Чорновіл та сотні інших борців, які боролись з диктатурами, але їм пощастило, і вони перемогли диктатури та стали символами боротьби за справедливість, за волю. Вони боролись за те, щоб нащадкам жилось краще, і багато з борців так і не дожили до кращих днів (Стус, Марченко, Тихий і багато-багато інших). В’ячеслав Чорновіл залишився символом борця за Україну, хоч КДБ мріяло, що його зломить, і він міг би стати президентом України, оскільки був би зразком для підростаючого покоління, як боротися за Україну і її народ.

Уявіть собі химерну ситуацію, що президентом став гвалтівник, убивця, і діти в школі, студенти у вузах заявили б, що вони хочуть бути в майбутньому президентами чи прем’єрами і тому вдаються тепер до бандитизму! Що б ви сказали таким намірам – незалежно, чи ви батьки, вчителі, викладачі, політики!? А що міг би сказати дітям такий президент, хіба – зачекайте, поки помру!

Україна стала країною,  де головним адміністратором президента була людина з сумнівним  (згідно з даними книги Д. Чобота “Нарцис” – кримінальним)  минулим, а на президента кандидувала людина з кримінальним (не політичним) минулим, при владі знаходяться такі комсомольці, як Д. Табачник та інші. Сьогодні можна спостерігати, як важко просувається слідство вбивства Ґонґадзе та отруєння Ющенка і як безкарно займаються антидержавною діяльністю люди, котрі без їхнього минулого не могли б творити паскудне сучасне! Все це можливе лише тому, що не були опубліковані списки “стукачів”, які псували життя людям за минулого режиму, які були “стукачами”, щоб собі вислужити місце у вузі, у праці, домогтися подорожі до “капіталістичного” закордоння і т. п. Справа тут не у працівниках  КДБ, бо це була їхня професія, і після зміни режиму вони прийняли присягу на службу іншій державі. Тут слід відрізнити тих, хто прийняв присягу Україні, від тих, що співпрацювали за підпискою або усною згодою і до сьогодні не покаялись, бо для них не Україна, а імперські інтереси надалі важливі, і вони у полоні власного ув’язнення. Тому стільки відвертої агітації проти НАТО, якого самі агітатори не знають, тому виступи проти Європи, бо вона зводить нанівець імперіальні амбіції.

Скажете, а що такого поганого, коли в сусідній країні кадебіст навіть очолив державу і приїжджає до нас у гості. Тут заперечень нема, але ж Україна – самостійна держава і повинна керуватись не чужими інтересами, а своїми. Жорстока й нелюдська смерть Литвиненка у Великобританії була призначена саме для “власних щурів”, мовляв, попробуйте нас не слухати! Але історія знає і кадебістського вбивцю С. Бандери Сташинського, який знайшов у собі сили і сказав світові правду, хто йому доручив це вбивство. Треба сподіватися, що й у ХХІ столітті знайдеться агент зі совістю і скаже правду, бо страх – не вічне, а скоріше тимчасове явище! Але тут знов повертаємось до джерела зла, яке вже засудили наші західні сусіди, але яке ще чекає на засудження в Україні – диктаторське минуле з його брутальною таємною безпекою, яка сама змінила назву, але її паростки отруюють не тільки землю, а й повітря!

Цивілізований світ, в якому панує законність для всіх, тримається на чистій совісті. Без совісті, мов з брехнею – з нею світ обійдеш, але назад не повернеш: можеш збудувати кар’єру, нагромадити капітал, але поважаним не будеш ані вдома, ані у світі, оскільки людський світ відмінний від тваринного тим, що в ньому перемагає совість, без якої життя набирає потворности.

Зникнення опричників, геста-
півців, кадебістів та інших прислужників диктаторських режи-мів вселяє надію, яку слід не тільки плекати в уяві, але й вимагати її у щоденному житті. До посилення надії приспіла б дуже публікація прізвищ “стукачів”, які колись вислуговувались перед диктатурою, а сьогодні, здобувши кар’єру, пхають палиці у дуже повільне колесо демократії в Україні, забувши, що їхні колишні ідоли більше не повернуться.

Отож, учітеся, брати мої (сказав би Т. Шевченко), від своїх сусідів, як вони поводяться  в боротьбі з минулим і його слугами, вважайте, щоб ворожа Україні п’ята колона не завела країну  у пастку, з якої ми ледве звільнилася після століть!

Новий лад і реформи можна здійснити тільки з новими, незаплямованими людьми, а не із заскорузлими колишніми апаратчиками, прихованими слугами старого.