ОУН і УПА. Ще одна спроба визнання

Богдан Червак, провідник Київської міської організації ОУН 

Президент України Віктор Ющенко у порядку законодавчої ініціативи надіслав на розгляд Верховної Ради проект Закону України “Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України 20–90-х років XX століття” з проханням розглянути його як позачерговий та невідкладний.

Таким чином започатковано новий етап в епопеї під назвою “державне визнання боротьби ОУН і УПА”. Особливістю цього етапу є те, що проект відповідного Закону вніс до вищого законодавчого органу глава держави, якого підтримує офіційна парламентська більшість та сформований нею Кабінет Міністрів. Очевидно, що за таких умов шанси ухвалення законопроекту істотно зростають, а отже, можна очікувати, що 2008 рік стане роком відновлення історичної та соціальної справедливости стовно одного з наймасовіших і найорганізованих періодів національно-визвольного руху України.

Про шанси – згодом. Спочатку про законопроект. Він – невеликий, складається лише з 6 статей, якими визначається, що учасниками боротьби за незалежність України є особи, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній або збройній боротьбі за свободу і незалежність України у 20–90-х роках ХХ століття у складі Української Військової Організації (УВО), Карпатської Січі, Організації Українських Націоналістів (ОУН), Української Повстанської Армії (УПА), Української Головної Визвольної Ради (УГВР), а також осіб, які надавали допомогу і сприяння діяльності зазначених  організацій.

Як бачимо, в переліку організацій, у складі яких діяли “учасники боротьби за незалежність України”, зафіксовано практично всі дієві на той час політичні та військові структури, окрім Української Національної Ради, яка функціонувала в окупованому фашистами Києві, та Дивізії “Галичина”. Це, звичайно, хиба законопроекту, який у цілому віддзеркалює реальну розстановку українських сил, що вели політичну і збройну боротьбу за визволення України від окупантів.

Правда, у законопроекті є суттєве уточнення. Зокрема, відзначається, що учасниками боротьби за незалежність України також можуть бути визнані особи, “які проводили у складі інших організацій або індивідуально діяльність, спрямовану на здобуття Україною незалежности”. Перелік таких організацій та видів індивідуальної діяльности, спрямованих на здобуття Україною незалежности, затверджується урядом. Хочеться вірити, що до цього переліку згодом потраплять колишні “дивізійники”, стрільці “Роланду” і “Нахтігалю”, члени націоналістичного і повстанського підпілля, яке діяло на окупованій Радянським Союзом території України.

Крім того, законопроект визначає, що учасники боротьби за незалежність України користуються правами і свободами, передбаченими Конституцією України, законами та іншими нормативними актами, а держава гарантує їм соціальний захист. Водночас органи місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевих бюджетів можуть надавати ветеранам матеріальну та іншу допомогу.

 Якщо законопроект підтримає більшість депутатів, то українські комбатанти отримають відповідні посвідчення, і кожному з них гарантуватиметься захист прав, свобод і законних інтересів у порядку, встановленому чинним законодавством.

У законопроекті також зазначається, що Закон “має надзвичайно важливе суспільно-політичне та морально-політичне значення, сприятиме відновленню історичної справедливости, під-вищенню авторитету України на міжнародній арені, закладе підвалини реального примирення та консолідації суспільства”.

Тепер про шанси. Незважаючи на те, що ініціатива ухвалення законопроекту належить Пре-зидентові Ющенку, а в парламенті зареєстрована пропрезидентська й проурядова більшість, немає стовідсоткових гарантій успішного голосування щодо зазначеного проекту Закону. Так, народний депутат від БЮТ Андрій Шкіль не відкидає можливости, що представники бізнес-еліти в обох блоках більшости можуть проігнорувати це голосування. “Але не думаю, що таке трапиться, бо ухвалення цього Закону – це данина усім тим, хто загинув, і тим, хто воював і вижив”, – наголосив бютівець.

Більший оптимізм випромінює член фракції НУНС Тарас Стецьків: “За пропозиції і законопроекти, які вносить Президент, наша фракція голосуватиме одностайно і однозначно “за”, – заявив він. “Це буде одностайне голосування двох фракцій, як це було, наприклад, за кандидатуру прем’єр-міністра”, – запевняє нардеп.

Здається, ніхто не сумнівається, що жодного голосу за державне визнання ОУН і УПА не віддадуть депутати фракцій Партії регіонів та комуністів. Більше того, відомий комуністичний яструб Олександр Голуб попередив, що комуністи готові блокувати трибуну у випадку, коли під час голосування цього законопроекту порушуватиметься регламент Верховної Ради. “Наша фракція виступатиме категорично проти. Бо ухвалення такого Закону – це наруга над жертвами фашизму, це виклик антигітлерівській коаліції”, – резюмував Голуб.

Як завжди туманною є позиція Блоку Литвина, хоч цей “туман” останнім часом дедалі більше має антипрезидентське забарвлення. Про невизначеність фракції цього Блоку у питанні визнання ОУН і УПА наголосив народний депутат Сергій Гриневецький. За його словами, в Україні існують інші питання, які потребують першочергового вирішення, а відтак законопроект Ющенка неактуальний. Отже, дуже мала ймовірність, що Блок Литвина позитивно голосуватиме за державне визнання українського національно-визвольного руху.

Не можна виключати того, що на процес голосування за визнання ОУН і УПА впливатиме так званий російський чинник. Адже офіційна Москва неодноразово категорично виступала проти “легалізації” ОУН і УПА і трактує націоналістичний рух у дусі комуністичної пропаганди, тобто як “бандформування”. Не секрет, що в усіх фракціях парламенту чимало проросійськи налаштованих депутатів, які не бажатимуть “загострювати взаємини” з Росією, а тому не підтримають відповідний законопроект.

У будь-якому випадку розгляд та голосування у Верховній Раді за внесений Президентом Ющенком проект Закону України “Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України 20–90-х років XX століття” стане знаковою по-дією для усіх фракцій парламенту, і насамперед його більшости. Це буде тест не лише на її життєздатність, а й на спроможність бути проукраїнською більшістю, яка може ухвалювати доленосні для нації закони.