“Жовтий князь”
Vasyl Barka,
Der gelbe Frst, Verlag
Jaroslawiw Wal”, Kyiv,
2009).
Йосиф Сірка
Німецькомовне
населення Європи зможе ознайомитись з Голодомором через художній твір Василя
Барки “Жовтий князь” (Der gelbe Frst). Переклад зробила Марія Остгайм-Дзерович
(Maria Ostheim-Dzerowycz, Wien, serreich).
Обкладинка та художнє оформлення – праця Ніни
Томченко. На першій сторінці, яка нагадує граніт або сухе листя, між прізвищем
автора та назвою книги вирізана мапа України, яка виринає на чорному фоні. Тут
вміщені два речення: “Цей роман змальовує безприкладну в історії людства
голодну смерть (Голодомор). Мільйони невинних українців замордовано голодом”.
Нижче тексту, на першій сторінці книжки, горить свічка, яка на останній
сторінці обкладинки на чорному фоні згасла, а два речення про Голодомор з
першої сторінки повторені.
У вступі “Від автора” (Vom Autor)
Василь Барка зазначає, що матеріал для роману він збирав 25 років, і головна
частина роману складається “переважно з особистих вражень”. Працю над романом,
який він звав повістю, письменник закінчив 1958 р., а друком він вийшов 1963 р.
Василь Барка (псевдоніми: Іван Вершина, Василь
Очерет) відомий у діаспорі, зокрема у США, як поет, прозаїк, літературний
критик, перекладач. Належить він до того українського покоління, якому довелося
пережити хвилю надії на відновлення української мови й культури (часи т. зв.
українізації), трагедію Голодомору, Другу світову війну, примусову працю в
Німеччині, переїзд за океан, тяжку працю і досягнення мети – здійснити творчі
задуми. Дожив В. Барка до поважного віку – понад 94 роки, але ніколи ані на
хвилину не забував, що він походить з козацького українського роду!
Народився Василь Барка 16 липня 1908 р. в с.
Солониця на Лубенщині і гордився тим, що
з Лубенщини походив і Григорій Сковорода. Після закінчення педагогічного
технікуму працював вчителем математики та фізики в селі Нижнє. 1928 р. переїхав
на Кавказ, де вступив на філологічний факультет, оскільки хотів вивчати
українську мову та літературу і, як сам стверджував, вірив у відродження
української мови на Кубані.
1930 р. виходить друком його перша збірка поезії
“Шляхи”, яка зазнала “нищівної” критики як “спроби відновити релігійний
пережиток капіталізму”, – зазначав у своїй біографії Барка. Письменницька
управа надала йому можливість “виправитися”, щоб міг написати “виробничі”,
“трудові” поезії. З цією метою молодий поет часто відвідує завод “Красноліт” та
деякий час тут і працює, внаслідок чого появилася друга збірка поезій “Цехи”
(1932), яку критика сприйняла позитивно. Поет далі так творити не міг, тому й
припинив писати за вимогами і вступив в аспірантуру, готуючи дисертацію на
тему: “Про співвідношення реалістичности і фантастики в стилі “Божественної
комедії” Данте”. Дисертацію успішно захистив у Москві.
Василь Барка пережив українізацію на Кубані,
куди приїздив і Скрипник, а пізніше ліквідацію всього українського та Голодомор
на Кубані, де він жив із дружиною. Саме в рік закінчення Голодомору народився
його син Юрко.
Друга світова війна принесла Барці не тільки
важкі поранення в рядах Червоної Армії, але й розлуку з родиною. Його вивезли
на працю до Німеччини, а після закінчення війни він пройшов тернисту дорогу
втікача спочатку до американської зони Німеччини, а пізніше життя в таборах
втікачів, поки виїхав у США 1949 р.
Василь Барка зазнав долі гнаних і голодних, але
зберіг своє поетичне слово, яке його супроводило все життя. Перебуваючи в
Ауґзбурзі, в американському таборі “Ді-Пі” для втікачів, він пише вірші, есеї
та прозу. 1946 року світ побачила збірка “Апостоли”, а рік пізніше – “Білий
світ”.
Після переїзду у США деякий час заробляє на
всяких працях на прожиття, але водночас активно творить. Вже 1953 р. появилося
його оповідання “Рай”, яке почав писати ще в Німеччині. 1957 р. побачив світ
“Троянський роман” та 1958 р. – “Псалом голубиного поля”.
Довгорічні
збирання документів та свідчень свідків про Голодомор знайшли нарешті своє
відображення в романі “Жовтий князь” (1963, 1968), який було перекладено на
французьку мову. Під назвою Le prince jaune появився роман у Парижі 1981 р., але
спостережливі совєтські агенти змогли скупити майже увесь наклад, бо ж
Голодомор не визнавали не те що колишні та сьогоднішні комуністи, але й не
визнають його зараз спадкоємці комуністичної імперії в Кремлі.
Велику працю вклав В. Барка у чотиритомник
епічної новели у віршах “Свідок для сонця шестикрилих” (1981), що охоплює понад
2,000 сторінок у чотирьох томах. Його статті зібрані у збірниках “Хліборобський орфей, або
Клярнетизм” та “Правда Кобзаря” (1961). З перекладів на увагу заслуговують
“Король Лір” (1969) Шекспіра та
“Апокаліпсис”.
Помер Василь Барка 11 квітня 2003 р. в місті Liberty
(Свобода), штат Нью-Йорк.
У
короткому огляді творчого шляху В. Барки “Замість втупного слова: Василь Барка
– поет, містик, візіонер” (Statt einer Vorrede: Vasyl Barka – Dichter, Mystiker, Visionr, стор. 12-16) проф. Леонід Рудницький (La Salle University) надзвичайно стисло і високо оцінює творчість поета й письменника. Він
зазначає, що Барка, як ніхто інший, здатний передати страждання українського
народу в ХХ столітті, бо він глибоковіруючий, для кого світ і людське життя,
наперекір усім жорстоким трагедіям, які важко збагнути людським розумом, мають
свій сенс. “Це стосується, зокрема, історичного роману “Жовтий князь”, який
зображує неймовірний злочин сталінської ери, внаслідок якого шість мільйонів
(деякі оцінки твердять, що навіть 10 мільйонів) українців стали жертвами”
(стор. 12).
PHOTO
Василь Барка