У світлу пам’ять Василя Гайдая

(27 вересня 1923 р. – 6 лютого 1997 р.)

У чотирнадцяту болючу річницю відходу у вічність Василя Гайдая, члена ОУН-УПА з 1942 року, полум’яного патріота і вірного сина України, замість квітів на його могилу складаю пожертву на пресовий фонд газети “Новий Шлях”.

Нехай легкою буде Йому гостинна канадська земля. Світла пам’ять Йому в Україні і в Канаді.

Всі 14 років я була зігріта увагою друзів Василя Гайдая: Ніни і Степана Лугових, Ліни і Гриця Живило, Галини Данелюк, Джорджа Грицака, Ґені Канчір, їхніх родин, їхніх друзів. До останньої хвилини свого життя мене морально підтримували шановні Анатолій Жуківський, Ірина Шимків, Василь Атаманчук, Віктор Степаненко, Демид Салючок, Микола Сергійчук, Іван Хохлач, Дмитро Яремчук, Петро Данелюк...

29 квітня 2010 року у Вінніпезі, як Ви бачите на світлині, ми по-родинному відвідали в лікарні Петра Амвросійовича Данелюка. Сьогодні його вже немає серед нас, як і Дмитра Назаровича Яремчука. Два друзі, два буковинці, два інтелектуали, дві живі енциклопедії... Так гірко не чути їхніх голосів, не  спостерігати за ними в пізнавальній полеміці, культура якої була найвитонченішою. Все життя вони були високодостойними воїнами духу, розуму, світла знань.

Світла Вам пам’ять, дорогі й незабутні друзі! Згадуючи Василя Гайдая, я завжди згадуватиму Вас!

PHOTO

В центрі з книгою в руці сидить Петро Амвросійович Данелюк, перший зліва – сидить Дмитро Назарович Яремчук