То хто ж фашисти в Україні?

Йосиф Сірка

Істерика, з якою в Україні тепер виступають проти свободівців, котрі дуже наполегливо стали в обороні Конституції щодо вживання державної мови в Україні, та безвідповідальні заяви Колесніченка про фашизм в Україні свідчать про боягузтво українофобів.

В Європі чи у світі не знайдете такої мови, яка б служила причиною до назви “фашистська”. Навіть мови таких країн, як Німеччина, Італія, де був період фашистського режиму, до такої „честі” не дослужилися, а от українська мова для українофобів до такого “дожилася”, і то у незалежній державі, де вона визнана Законом державною!

Про те, що серед чужинців є чимало таких, які вивчили українську мову і горді вживати її, можна, зокрема, довідатись від старшої української еміграції у США, Канаді, Німеччині та інших країнах. Часто вона спонукала до вивчення при мішаних подружжях, коли одне українського походження, а інше – ні.

Серед німців, французів, росіян, поляків, словаків і чехів мені самому доводилося бути свідком того, що українську можуть вивчити і чужинці, але коли вони звертають нам увагу на красу нашої мови, то для нас важлива не краса, а те, що можемо нею всебічно користуватися і її плекати. Недавно в українській газеті „Новий Шлях”, що виходить у Торонто, було звернення до українців, яке зробив громадянин Росії Андрій Зав’ялов під час свого виступу на прощальному обіді учасників Канадсько-Української Парламентарної Програми. Його виступ був оприлюднений у газеті “Новий Шлях” (29.11.12, стор. 11) під назвою: „Спілкуйтеся українською, розвивайте її, бороніть її!”. Молодий викладач української мови з Іркутська (Росія) самотужки вивчив українську і тепер її викладає.

Заклик цього молодого громадянина РФ, який вважає своєю рідною мовою російську, актуальний не тільки в Україні, де шовіністичні проросійські сили намагаються всякими засобами принизити та знищити українську мову, але й у Канаді та США. У США втримати українську мову ще важче, ніж у Канаді, бо тут нема стільки українських газет, нема стільки українських радіопередач, нема взагалі телевізійних програм українською. Проблема українців Канади не в русифікації (бо у т. зв. 4-ій хвилі приїхали вже зрусифіковані), а у переході таких газет, як “Гомін України”, “Новий Шлях”, “Українські вісті”, на англійську. Чи не парадоксально, що лише газета “Міст” (газета 4-ої хвилі) дотримується української мови (крім реклам), а могла б сказати – будемо виходити англійською, щоб четверта хвиля вчилася; бо ж англійську мову в українських газетах пояснюють тим, що, мовляв, багато хто вже не вміє читати українською! Чомусь вищенаведені газети дбають про т. зв. англомовного українця, але не хочуть його вчити мови предків.

Ще гірше з телевізійною програмою “Контакт”, в якій добродій Кагут чомусь свої репортажі провадить обов’язково англійською, що дуже нагадує телебачення в Україні, де журналіст обирає для інтерв’ю російськомовного, щоб так впоїти телеглядачам, що, мовляв, всі розмовляють російською або що української не знають. Дивно звучить, коли пан Кагут англійською закликає: “Stay Ukrainian, my friends!” (Залишайтесь українцями, мої друзі!).

Звичайно, що в Україні “цілковито” інші проблеми – тут загрожує повна русифікація незалежній країні! Тому звернення молодого російського громадянина, з рідною російською мовою, набирає цілковито іншого “забарвлення”. Справа в тому, що А. Зав’ялов і не підозрює, що в Україні йде запекла боротьба проти української мови, а хто виступає на її захист, то того можуть навіть фашистом обізвати. Може, не повірите? То, будь ласка, почитайте заяви депутата від ПР, відомого “творця” Закону Ка-Ка про мови Колесніченка (В. Колесніченко, У нас фашизм гордо піднімає голову, УП, 14.1.13).

Так відреагував “народний обранець” від ПР на внесений народними депутатами, братами В. та П. Балогами і В. Петьовкою законопроект, який пропонує розробити тести на знання української мови для претендентів на державну службу. Звичайно, що йдеться про законопроект, який би допоміг усунути неграмотних і нездатних, непрофесійних людей від управління державою, бо якщо вони не змогли вивчити мову за 21 рік, то вони не здатні керувати міністерствами чи урядом. Тут доречно буде покликатися на найближчого північного сусіда України, де навіть не до подумання, щоб хтось у Російській Федерації міг займати будь-яку державну посаду, не знаючи російської мови (незважаючи на федерацію різних національних республік!). Зрештою, саме Росія планує запровадити іспити російської мови і для тих, хто хоче працювати в Росії (маємо на увазі не в уряді, але на будь-якій роботі!). Інший приклад можна навести з Федеративної Канади, де на державній (федеральній) посаді не може бути людина, яка не володіє обома мовами – англійською і французькою. В сусідній з Україною Словаччині, де назбирається інакомовних громадян (яких рідна не словацька мова: угорці, роми, українці, німці та ін.) відсотково не менше, ніж російськомовних в Україні, але займати державну посаду без знання словацької мови неможливо, навпаки – за незнання державної мови штрафують!

Причім тут фашизм, коли мова про українську? Мабуть, у незнанні значення цього слова або у старій комуністичній пропаганді, коли все, що пов’язане з українським, вже зараховують до фашизму. Під цим оглядом робиться наступ тепер на українську мову і на партію “Свобода”, яка також виступає за дотримання Коституції щодо державної мови!

Дивує, що газета “Українська правда” надає місце таким авторам, які безпідставно звинувачують “Свободу” у фашизмі, за що та мала б його подати до суду. Пан С. Бєлашко (директор Агентства соціальних комунікацій) мав би таки знати, що не можна щось казати, а тим більше писати, брехливе, що не тільки не відповідає правді, але й ображає. Він пояснює, чому він свободівців називає фашистами: “Для начала оговорюсь, что слово “фашист” не является для меня ругательством. Это такой же политологический термин, как “либерал”, “консерватор” или “социалист” ( С. Бєлашко, Протест проти здорового глузду. Або: Симптоми розщепленої свідомості, УП, 14.1.13). Якщо вже так спрощені поняття у пана директора, то чому він не називає свободівців “соціалістами” чи “лібералами”? Очевидячки, що він і сам не вірить, що пише. Але одне спільне знаходимо у Бєлашка і Колесніченка: захисники української мови – фашисти. Доречно буде зазначити, що коли б в Україні був хоч один справжній “український фашист”, то не було б сьогодні стільки українофобів в уряді, у ВР України та на сторінках ЗМІ.

Якими ж словами назвуть А. Зав’ялова, який закликає українців навіть берегти і розвивати солов’їну, він же ж не українець?! Гадаю, що заклик молодого росіянина до українців появився вчасно, бо окупаційна русифікаторська структура в Україні вдається до всяких брудних засобів, щоб українську мову остаточно витіснити з державного життя. З телебачення та преси, де вже дві третини видаються російською, українську витіснили.

Нехтуючи Конституцією, такі типи, як пан Колесніченко, висувають аргументи, мовляв, важливим є професіоналізм, а не мова. Але саме професіоналізму бракує сучасній владі в Україні! Українські найвищі посадовці могли вже переконатися, що багато дипломатів в Україні вивчали вдома українську, перед тим як приїхати в Україну. Отже, чужинці зуміли вивчити державну українську, а ті, які живуть з цієї держави, – не зуміли! Хіба це не є доказом того, як розуміють професіоналізм поза межами України і такі собі “балакайки” (від слова балакати) типу Колесніченка, Бєлашка.

Відомий історик, політолог О. Палій у статті “Національність у паспорті: добре чи погано?” (День, 17.1.13) стверджує, що 87,7% громадян України вважають її своєю Батьківщиною і для 2/3 населення українська мова є рідною!

Отже, постає питання: Хто ж фашист в Україні? Ті, що домагаються людських і Конституційних прав? Чи ті, що готові продати країну за і так вже найдорожчий газ у світі?

Відсутність у країні українського уряду, українських провідників, які б думали не про свої маєтки, мільярди, офшорні рахунки, породжує всякі дискусії, які спрямовані лише на одне – відволікти увагу людності від основних проблем. А коли трапиться вигідна ситуація (вигідна для себе, не для держави), то можна підписати угоду про приєднання до Митного союзу або до Русского міру.

Якщо ж прислухатися до звернення Зав’ялова, то ми збережемо не тільки нашу мову, але й здобудемо європейський стандарт життя, бо всі європейські країни подібні тим, що поважають і розвивають свої мови, свої звичаї, свою культуру, свої цінності.

“Ті цінності, які допомогли Європі пройти за 2 тисячоліття шлях від людських тортур у цирках до захисту прав тварин та здолати безліч несправедливостей.

Ті цінності, що привели європейську цивілізацію до процвітання та створили культуру, на яку досі рівняється світ.

Ті цінності, без яких цивілізація перетворюється на каналізацію”. (О. Палій, Хто і навіщо “забив” перші місця в церквах? УП, 14.1.13 р.)

15.1.2013 р.