УНО підтримує молоді таланти
Яніна Виговська,
Едмонтон
16
листопада 2012 року в Домівці Філії
Українського Національного Об’єднання
Едмонтон відбувся чудовий поетичний
вечір Мирослави Уніат. Наразі Мирослава
є студенткою магістерської програми з
українського фольклору на факультеті
сучасних мов і культурології в
Альбертському Університеті. У Канаді
юна поетеса зовсім недавно, менше року.
Приїхала вона з України, а саме з міста
Києва. В Україні закінчила філологічний
факультет Ніжинського Державного
Університету ім. Миколи Гоголя, де була
активним учасником літературної студії.
Варто відзначити, що Мирослава Уніат
вже видала дві збірки поезій: “Світанок
Музи” (2006) та “Акустика серця” (2011 рік).
Тепер, проживаючи у Канаді, працює над
третьою.
Поетичний вечір 16 листопада відбувся у формі ток-шоу. Було двоє ведучих: сама Мирослава Уніат та її колега по перу Андрій Ребрик. Такого цікавого та неординарного заходу у стінах УНО, мабуть, ще не було. Спочатку всіх присутніх, та й саму Мирославу, здивував Андрій, заспівавши покладені ним на музику два її вірші. Пізніше молода поетеса заінтригувала усіх цікавою відеопоезією. Відеопоезія – досить новий жанр літератури, і в едмонтонської громади викликав справжнісіньке здивування. Також глядачі мали нагоду відчути мелодійність рим Мирослави Уніат під чудовий спів Дарії Сторожук. Під кінець поетичного вечора його учасники почули унікальну “сварку” двох скрипок у чудовому виконанні Анни Худик та Скайлера Гофоса.
На завершення Мирослава подякувала усім присутнім, а особливо голові Філії Українського Національного Об’єднання панові Юрію Йопику за гостинність і надання приміщення, всім виступаючим, Мар’янні Сех за участь в одній із відеопоезій та Андрію Андрієчку за відеомонтаж відеопоезій.
Пропонуємо вашій увазі один із віршів юної поетеси, який вона читала на вечорі.
Виборам і виборцям
(2012 рік)
Життя
кипить щомиті, щохвилини.
Забитий
розклад. Зустрічі щодня.
І пишуться
сюжети і картини
Без задуму, а просто
навмання...
Сюжети пишуться, ми граєм
потім ролі,
Фінальні в когось, в когось
провідні.
Тікаємо, шукаєм кращі
долі...
Минають дні, проходять дні,
а
ми на дні...
Загублені, сліпі бредемо
в простір,
Нам бюлетні дають – ми
ставим хрест.
На комусь чи на чомусь?
Вияв
злості...
Це гарний і природний нині
жест.
Нікому
не потрібно все навколо.
І хто
відповідальний?
А
ніхто...
Ідем на вибори і креслим вічне
коло.
Ми всі актори їхнього кіно.
Ми
граємо все ті ж банальні ролі:
Фінальні
часом, часом провідні.
Роздягнені вже
душі – мерзнуть голі
В брехливому й
пекучому вогні.
PHOTO
Мирослава Уніат (справа) і поет Леонід Коровник