Думки про Україну 2013 року
Стрімко летить
час, і це розумієш та відчуваєш з віком краще. Також стрімко
відбуваються події в Україні, а громадська думка та свідомість, говорячи
сучасною мовою, постійно перезавантажуються.
Щороку я відвідую рідну землю. Це обумовлено й тугою за краєм, і
необхідністю попити цілющої мінеральної карпатської води. Перебуваючи у Трускавці
та Моршині, я завжди намагаюсь поспілкуватись із представниками різних регіонів
України. Незнайомі люди, випадково зустрівшись один раз, як правило, винятково
відверті в розмові. Спілкуючись, я звертаю увагу й на освітньо-інтелектуальний
рівень співрозмовника, на його політично-національну свідомість. Так я сам для
себе вивчаю настрій людей, тому що не в повній мірі довіряю результатам
соцопитувань, які проводять час від часу різноманітні компанії. Чудово розумію,
що я не можу ідеально зробити висновок, але настрій та напрямок думок людей
зрозуміти можу добре.
Попередні роки в цих розмовах я відчував, як стрімко змінюється думка
людей щодо то одного, то другого керманича України. Здебільшого ця думка
змінювалась на гірше,.. а часом навіть
до розчарування доходило. Такий хід думок неважко було зрозуміти, оскільки
незадовільний економічний розвиток держави, рівень життя пересічних людей
залишають бажати кращого.
Під час попереднього керманича України люди прямо висловлювали думку
про бажання “сильної руки”. Представники Галичини висловлювали побажання, щоб
до влади прийшов другий Степан Бандера; представники Поділля бажали, щоб при
владі були такі, як німці; а представник зі Сходу бажав такого, як Сталін...
Усі ці побажання були обумовлені крайнім розчаруванням людей політичною
верхівкою, сучасними життєвими обставинами.
Вже після року керування сьoгоднішнього керманича України дiйшло до того, що
люди висловлювали думку-згоду, аби нам допомогли зовнішні сили. Мене здивувало,
коли інтелігентний чоловік пенсійного віку, національно свідомий – з міста
Самбора Львівської області – висловив думку, що у нас все добре, але немає
достойного менеджера у державі, і нехай
би він прийшов ззовні. За змістом нашої розмови це мав би бути представник
Заходу. І треба ж, щоб протягом місяця такі ж освічені, але трохи молодші
чоловіки з Волині висловили побажання, щоб президентом
України вибрали іудея. Відзначаючи мудрість представників цього народу, я
висловив думку про віце-президента, але співрозмовники не підтримали мене.
Усі ці розмови відбулися в жовтні 2013 року. А тут вже й листопад
підійшов, і вся мова серед людей, що цікавляться політичним життям держави,
була вже про євроінтеграцію. Представники Сходу України, коли ми сиділи за
одним столом в їдальні санаторію, відверто розповіли, чому вони проти
євроінтеграції. Так, підприємець з Луганська пояснив, що у реконструкцію
кондитерської фабрики вклав п’ять мільйонів доларів і що має контракт, за яким
90 відсотків продукції відправляє в Росію. При умові підписання євроінтеграції
східний партнер відмовляється від контракту, а це невиплата кредиту та
скорочення працівників. Представник з Донецька пояснив, що багато пересічних
людей не знають умов та перспектив
інтеграції до Європи, тому не можуть оцінити вигідність цьoго як для держави,
так і для себе.
А тут не забарилась і заява уряду України про призупинення процесу
євроінтеграції. Частина людей зраділа, а частина обурилась, що ми й бачимо
зараз на майданах у Києві та по всій Україні.
Який план Майдану, гадаю, невідомо нікому,.. але боротьба за кращу долю
України та народу набула такої форми. Змагання за Україну тривають і, на мою
думку, переходять у більш радикальну площину. Тут доречно згадати вже сучасну
історію. Після набуття незалежності України один із підприємців звернув мою
увагу на те, що промислові підприємства Західної України, не маючи державної
підтримки, почали зникати, оскільки і місцева влада їх не підтримувала. З часом
їх почали купувати приватні фірми, й робили це, на диво, частіше представники
інших держав. Левова частка найбільш потужних та рентабельних підприємств
перейшла в неукраїнські руки. Деякі з них були повністю зруйновані. Ми втратили
цілі галузі у промисловості й сільському господарстві. Так, у місті Рівному був
льонокомбінат, продукцію якого замовляли свого часу для Королеви Великої
Британії Єлизавети ІІ та імператора Японії Хірохіто. Мабуть, зайве тут казати,
що якість продукції була на рівні світових стандартів. Підприємство повністю
припинило своє існування, а, відповідно, у сільському господарстві повністю
припинили вирощувати льон! Той підприємець висловив підозру, що, можливо, все
це робиться з центру навмисно, аби в майбутньому терени Західної України були
дотаційними територіями. А це вже тягне за собою купу проблем, зменшує суттєво
вагу регіону.
Зі слів львів’ян знаю, що їх автобусний завод опинився в руках росіян і
сьогодні виробляє близько 80 автобусів порівняно з 1100 одиницями у свої кращі
часи. Така ж доля і Львівського телевізійного заводу. Але ж він був другим на
час розвалу СРСР, телевізори там випускалися з японським кінескопом...
З січня 2014 року штаб військового командування Західного оперативного
командування зі Львова переводиться до Рівного. Особисто я не фахівець у цій
галузі, тому звертаю увагу на думку військового зі Львова: це може робитися у
комплексі з іншим для приниження впливу міста на політичне життя... А результат
Майдану залежить від національно-патріотичного настрою населення. Різні
інститути займаються цим питанням, і не останню роль тут відіграє й Козацтво
України.
Міжнародний Союз Козацтва (МСК) – складова частина Козацтва України –
займається цими питаннями як на теренах держави, так і за її межами, переважно
в сусідніх державах. Підтримуючи зв’язки з нашою діаспорою, МСК допомагає
налагоджувати контакти з місцевою владою, і робиться це здебільшого через
місцеві громадськi організації тих держав, з якими встановлює й має
дружні взаємини. Проводяться різні козацькi заходи: спортивні змагання та культурно-масові
заходи. Так, музичний гурт “Козацька Ліра” під художнім керівництвом Леоніда
Єсаулова виступає з концертами по Україні та за кордоном. Керівництво МСК
України виступає з лекціями на історичну тематику в навчальних закладах України
та за кордоном. Роботі з молоддю приділяється велика увага також. Окрім
вищенаведених заходів, проводяться й екскурсії молоді історико-меморіальними
місцями. Так, у 2013 році неоднарозово проводились екскурсії до Державного
музею авіації України в Києві. А тут нам є чим пишатися – це й уродженець
Києва, всесвітньовідомий авіаконструктор І. Сікорський, і збудовані у КБ
Антонова літаки “Руслан” та АН-225 “Мрія”, який вже багато років вважається
кращим вантажним літаком світу та за рядом досягнень занесений до Книги
рекордів Гіннеса. Для молоді проводяться екскурсії “По старих вулицях Подолу”,
де вони мають нагоду ознайомитися із 70 пам’ятками архітектури, 125
історико-меморіальними місцями міста.
МСК України проводить й інші заходи, спрямовані на національне
виховання молоді. Членами МСК є військові запасу, викладачі вузів та шкіл,
підприємці, робітники та держслужбовці. Найбільш активні члени МСК
нагороджуються медалями та орденами Союзу. Також нагороджуються українці з-за
кордону, які особисто допомагають при проведенні заходів або фінансово
підтримують діяльність Міжнародного Союзу Козаків України. Так, у 2013 р. вони
нагородили українців – мешканців Торонто та Міссіссаги.
Спілкуючись із керівництвом МСК на початку грудня 2013 року, я зробив
висновок, що вони нагороджують усіх жертводавців. Зрозуміти це просто, так як
кожна громадська організація проводить заходи за власний кошт. МСК й надалі
планує працювати на користь українського суспільства, держави в цілому.
Охочі фінансово підтримати роботу Міжнародного Союзу Козаків України
можуть це зробити в UKRAINIAN CREDIT UNION, BRANCH KOZAKS, TRANSIT #01972, INSTITUTION: 828, ACCOUNT NUMBER: 395490-201.
Свої пропозиції Ви можете надіслати на ім’я представника Міжнародного
Союзу Козаків України в Канаді Віталія Демченка за адресою: 1528 Goldmar Rd.
Віталій Демченко