“Лопатизм”

У неділю, 1 грудня 2013 року в Торонто, в Інституті Св. Володимира відбулася культурна українська імпреза під назвою “Лопатизм”. Перед початком дійства учасників вітала бандура в руках віртуозного маестро Віктора Мішалова, а серед гостей проходила дружня розмова. Загадкова назва слова “Лопатизм”, яке появилося в рекламі цієї імпрези, не має нічого спільного із соцреалізмом чи з будь-яким іншим політичним “ізмом”, бо корінь цього слова пов’язаний із художником Павлом Лопатою, який запросив українську громаду на виставку своїх творів. Стіни просторого залу були прикрашені його іконами та картинами, а з голосників лунали вітальні прихильні слова на честь художника. Все це разом створювало гарну атмосферу для присутніх.

Офіційно виставку усіх 60-ти творів мистця відкрила пані Лідія Смілка, культурно-освітній референт Інституту. Вона привітала учасників і подякувала їм за те, що прибули на відкриття виставки, незважаючи на багато інших імпрез в українському Торонто. Вона сказала, що ця виставка відображає українську душу, а Павло Лопата відтворив її (душу) на своїх картинах.

Офіційно, від імені Дирекції Інституту, учасників привітав голова Дирекції Павло Стретбі, а Павлові Лопаті висловив поздоровлення з приводу створення прекрасної програми виставки та вдячність за пропагування українського образотворчого мистецтва серед суспільства, і при тому подякував українським художникам, зокрема Павлові Лопаті й таким, як він, за влаштування виставок у приміщенні Інституту.

Голова Торонтського Відділу КУК Оксана Рева сердечно привітала Павла Лопату від імені всіх складових організацій КУК, Відділ Торонто, з нагоди відкриття його виставки. Докладно вона додала: “Пане Лопата! Ви є відкрита, щира, обдарована людина! Не дивно, що стільки людей прийшло привітати вас тоді, як так багато діється (інших імпрез) в нашому місті. Ми шануємо вас як надзвичайного художника. Ваш талант пробуджує в серцях глядачів щирі людські почуття та любов до мистецтва. Ви є справжній мистець. Це означає, що ви бачите світ таким, яким інші люди не бачать, тобто бачите красу і жах у звичайних речах. Сьогодні ми щасливі мати привілей бачити твори чудового художника пана Павла Лопати”.

За щире слово і привіт присутні нагородили голову Торонтського Відділу КУК Оксану Реву довготривалими гучними оплесками.

Художника Павла Лопату присутнім представила Алла Шкляр, колишня голова Інституту Св. Володимира. Почала вона з визначення слова “Лопатизм“, цитуючи слова художника Павла Лопати: “Увесь мій малярський шлях я пробував не забувати, ким я є, і не згубитися у західному світі малярства під впливом абстракціонізму чи модернізму”.

Народився Павло Лопата 20 березня 1945 року в лемківському селі Калинів на Пряшівщині, яка тепер належить до Словаччини. З раннього дитинства виявляв зацікавлення до малярства. 1966-го вступив до Братиславського Університету, на відділ художньої творчості. Після совєтської окупації Чехословаччини влітку 1968 року Павло Лопата щасливо приїхав до Канади, де вже 1969-го навчався у торонтському Джордж Браун Коледжі, а завершив мистецьку освіту в Онтарійському Коледжі Мистецтва. Алла Шкляр сказала, що слово “ЛОПАТИЗМ” можна додати до художньої книжки, оскільки Павло Лопата розпочав свою художню кар’єру реалістичними рисунками, портретами і пейзажами, потім пройшов шлях символізму, міфологічного трактування образів, іконописного візантійського стилю, сюрреалізму і повернувся до образів з елементами декоративізму й алегоризму, а далі доповідачка жартома додала – і до лопатизму, що й викликало загальний сміх серед слухачів.

Малює Павло Лопата різними техніками і способами – від олійних фарб до акварелі, іде власним мистецьким шляхом – за покликом серця і власної свідомості. Дотепер створив понад 900 картин, які зберігаються у приватних колекціонерів та в музеях у Канаді, Україні, США, Польщі, Словаччині та інших країнах; влаштував понад 30 персональних виставок і брав участь у 70 групових; на мистецьку тематику написав понад 200 статей, а крім того, він ще й поет – його поезії зустрічаються в українській пресі. Довший час був директором Канадсько-Української Мистецької Фундації (КУМФ), зорганізував 70 виставок митців з України, Канади, США; він є членом Об’єднання Лемків Канади, співредактором журналу “Лемківщина”; дописує до різних українських газет і журналів. На запрошення Музею українсько-русинської культури в містечку Свидник (Словаччина) 1995 року влаштував там виставку під назвою “Повернення”. То був тріумф для організаторів виставки, а для нього то був символічний, монументальний та емоційний момент.

Представляючи художника Павла Лопату, доповідачка підкреслила важливість його дружини Марійки у процесі його творчості такими словами: вона є його любов’ю, дорадником, його правою рукою. На персональному рівні Алла Шкляр вважає Павла Лопату сором’язливим, дотепним, глибоко релігійним, філософом, особою лагідної вдачі та близьким приятелем. Свої погляди вона базувала на цитаті з висловів самого Павла Лопати: “Ось Божий світ – релігія, родина, рідна сторона – це мій фундамент творчий, разом вони мене ведуть роками, додають охоти до праці і до нових пошуків. Це зосереджена сила, яка наставляє чинити добро, боротися проти зла”.

В імені всіх присутніх Алла Шкляр сказала: “Бажаємо вам, Павле, добра, сил, успіху і творчого натхнення!” На знак згоди зал вибухнув гучними оплесками.

Несподіванкою у програмі була церемонія вручення медалі від Вільного Козацтва Павлові Лопаті, якого підвищено до чину хорунжого (поручника), як також і вручення медалі присутньому військовому аташе України в Оттаві полковникові Ігорю Лікаренку.

А потім до мікрофону підійшов Павло Лопата і, звертаючись до всіх присутніх, зокрема до гостей та шанувальників його мистецтва, сказав: “Вітаю всіх вас на святі виставки моїх ікон і картин, вдруге персональної виставки у цьому приміщенні Інституту Св. Володимира. Ця експозиція планувалася протягом декількох років, а остаточно над нею ми почали працювати разом з Лідією Смілкою на початку цього року. Бачити так багато присутніх – душа і тіло радіють. Насправді сьогодні ви створюєте чудове свято, незабутнє свято!” Далі він сердечно подякував тим особам, які охоче долучили свої зусилля до цього успішного вернісажу: Лідії Смілці – кураторові виставки, Павлові Стратді – голові Дирекції Інституту, Оксані Реві – голові КУК, Відділ Торонто, Аллі Шкляр – доповідачці на відкритті виставки, Вікторові Мішалову – славному бандуристові, а також іншим особам, які спричинилися до влаштування успішної імпрези, і особливо подякував дружині Марії, яку назвав “своїм ангелом-хоронителем”. На завершення Павло Лопата заявив: “Через мистецтво я пізнав ціну і зміст життя. Варто жити для мистецтва. Воно є основою і заповітом усього мого життя. Воно – моя молитва до Всевишнього!”

Після офіційного відкриття відбулася розкішна гостина з вином і кулінарними смаковинами до вподоби усіх присутніх.

Олександер Харченко

PHOTO

1 – Павло Лопата і Оксана Рева, голова Відділ, КУК Торонто

2 – Алла Шкляр

3 – Присутні на відкритті виставки мистця Павла Лопати