Видано свідчення свідків Голодомору з архіву Документаційного Центру
Оксана Закидальська
ТОРОНТО –
Свідчення тих, хто пережив Голодомор 1932-1933, які зберігаються в архіві
Українсько-Канадського Дослідно-Документаційного Центру (УКДДЦ) – переважно у
відео- і аудіозаписах, були опубліковані у 2008 р. в Україні у п’ятому томі
серії “Український Голокост 1932-1933 – свідчення тих, хто вижив”.
“Матеріали вибрано з архіву УКДДЦ і поділено на дві частини. У першій
подано 22 свідчення, записані між 1982 і 1984 р., у ході підготовки
документального фільму “Жнива Розпачу”. Друга частина містить 26
свідчень, зібраних здебільшого у Канаді після закінчення роботи над фільмом,
від 1985 р. до сьогодення (2007)”, – пише архівар УКДДЦ Іроїда Винницька у передмові до книжки.
Свідчення, які увійшли до першої частини книжки, можна поділити на три
категорії. Перша – свідчення тих, що пережили Голодомор і з власного досвіду
розповідають про особисті пережиття. Друга категорія це свідчення чужинців – спостерігачів
Голодомору, наприклад, Йогана фон Герварта (працівника німецького посольства в
Москві), Андора Генке (німецького консула у Києві) і англійського кореспондента
Малкома Маґґеріджа. Третя категорія – це свідчення українців Західної України,
зокрема Патріарха Мстислава (Скрипника).
Після появи стрічки “Жнива Розапчу” почалося упорядкування тієї
великої кількости матеріалу, який був зібраний для виготовлення фільму. У 1986
р. створено архів УКДДЦ і прийнято рішення продовжувати працю над збиранням
свідчень про Голодомор. Виготовлено опитувальник та інструкції для проведення
опитування-інтерв’ювання і для добровольців проведено семінар про важливість і
методологію записання усної історії. Завдяки роботі цих добровольців, які
працювали на громадських засадах, архів заповнювався аудіо- і відеострічками
спогадів свідків Голодомору. Праця над записами свідчень продовжується в УКДДЦ
до сьогодні.
Для другої частини 5-го тому “Українського Голокосту” вибрано з
архіву 26 свідчень з акцентом на тих свідченнях, що наводять факти, які
збагачують знання про Голодомор як геноцид українського народу і не включають
тих, які лишень підтверджують існування голоду.
“Особливо звернено увагу на свідчення, що підтверджують цілеспрямоване
“викачування” харчів і позбавлення селян засобів для життя; звірське, нелюдське
ставлення властей до населення, а також на докази, що й колгоспники помирали з
голоду; на роль “торґсинів”, на спротив селян, на описи, як люди вижили, і на
факти, які свідчать про те, що в Москві та в інших російських містах голоду не
було”, – пише пані Винницька.
Архівар УКДДЦ також додає: “Своїм змістом усі ці свідчення дуже вагомі. У
першу чергу тому, що в них висловлюють свої думки люди, котрі під час
Голодомору були дорослими. Деякі з них займали впливові становища... Їхні
спостереження та аналіз ситуації дуже цінні для вивчення і розуміння цієї
трагедії”.
Упорядником серії “Український Голокост 1932-1933” є о. д-р Юрій
Мицик, професор кафедри історії Національного Університету “Києво-Могилянська
Академія”, а видавцем – Видавничий Дім “Києво-Могилянська Академія”. Перші
чотири томи серії включають свідчення свідків Голодомору, зібрані в Україні
студентами о. д-ра Мицика, як також уривки споминів і листування.
П’ятий том є наслідком співпраці з д-ром Мициком, який перебував у Канаді в
2004 р., і архіварем УКДДЦ Іроїдою Винницькою. Над редакцією і підготовкою
до друку п’ятого тому працював, як стипендист
фонду І. Коляски КІУС Альбертського Університету, Микола Чабан, журналіст-історик
з Дніпропетровська.
Поява документального фільму “Жнива Розпачу” в 1984 р. відіграла
важливу роль у процесі ознайомлення західного світу з подією Голодомору. В
УКДДЦ збереглося пресове повідомлення радянського посольства в Оттаві від 28
квітня 1983 р. “Про так званий голод на Україні”, яке ілюструє пропагандивну
реакцію тодішніх радянських чинників на відзначення 50-ої річниці Голодомору.
Пише пані Винницька: “Ця тематика не втрачає своєї актуальности і сьогодні.
Звернемо увагу на статтю Андрія Марчукова “Операція “Голодомор” у
січневому числі за 2007 р. московського журналу “Родіна”. Предметом
уваги автора, як він заявляє, є не голод як такий, а його інтерпретація в
ідеології українського націоналізму і в політиці українських еліт. Автор
стурбований тим, що сьогодні в Україні Голодомор є потужним інструментом впливу
на масову свідомість, частиною світовідчуття і суспільного буття громадян
України... Голод проминув, але його наслідки даються взнаки і через кілька
генерацій”.
Фільм “Жнива Розпачу”, оригінально виготовлений в англійській мові,
а пізніше в українській, французькій і іспанській, тепер існує у форматі DVD. Щоб одержати інформації про фільми і п’ятий том
серії “Український Голокост”, пишіть на адресу office@ucrdc.ca