Незвичайна жінка – незвичайна книжка

Оксана Бризгун-Соколик

10 квітня відбулися у Львові радісні святкування. Науковий світ зустрічав з найкращими побажаннями незвичайну жінку в її 65-ліття. Урочиста Вчена Рада Інституту Народознавства НАН України відзначала Оксану Сапеляк  –  науковця, громадську діячку. Незвичайну з різних точок зору.

Оксана і Ярослав Сапеляки стратили несподівано свого молодого сина Михайлика, який відійшов у Вічність після короткої недуги в травні 2000 року. А незадовго після того і Ярослав Сапеляк попрощався зі світом. І все ж Оксана Сапеляк, прибита горем, зуміла підняти чоло і написати чудову ніжну книжечку про свого сина в його пам’ять “Щo найголовніше?” (Роздуми молодої людини), Львів, 2001.

А потім, опинившись в Арґентині, на ґренти і рекомендацію, пробула там кілька місяців (березень-червень 1999), і в резулътаті солідної дослідницької праці з’явилася незвичайна книжка “Українська спільнота в Арґентині: історико-етнологічний аспект”. Скромну авторку можна побачити в тій книзі тільки на двох фотографіях (стор. 224), як переводить інтерв’ю, і то не підписано, що це вона...

Велика книжка формату 29х20 см, 285 сторінок, має багато старих чорно-білих та кольорових фотографій, копії документів і кілька мап. Видана Національною Академією Наук України, Львів, 2008.  Її головні розділи: Життєве середовище Арґентини,  Імміграція українців,  Адаптація українців до нових умов життя, Консолідація української спільноти в процесі її інтеграції в нове середовище, Асиміляційні процеси, Висновки, Іменний покажчик респондентів, Conclusions, Із родинних архівів арґентинців українського походження провінції Місіонес, Чако і Мендоза, Література, Додатки. Кожний розділ має по кілька підрозділів.

Пані Оксана об’їхала українську Арґентину, збирала інформації, фотографувала. Їй допомагала ліц. Марія Литвин з Буенос-Айресу, яка також була перекладачкою з іспанської мови. Владика Андрій Сапеляк подбав, щоб монахині по всій Арґентині приймали Оксану Сапеляк, допомагали їй та опікувалися нею. У такій чудовій співпраці народилася ця книжка зі вступним словом авторки та коротким вступним словом Олександра Никоненка, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Арґентинській Республіці. Книжка вартісна, цікаво написана, і як посол Никоненко у вступі сказав: “Запропонована читачеві книга дослідниці Оксани Сапеляк є доброю нагодою пізнати багатогранну історію українства Арґентини – країни, яка стала для них другою Батьківщиною”.

Оксана Сапеляк для СФУЖО і для Торонто не нова. Вона була першою офіційною гостею з України на Річних Нарадах СФУЖО у 1991 році. Нас познайомила влітку 1991 р. у Львові Любомира Бойчишин. Оксана – депутат, голова Личаківського району міста Львова і перша голова нововідродженого Союзу Українок України. Зробила на мене дуже позитивне враження, і ми її запросили на наші Річні Наради. Її виступ на нарадах, а потім окремий виступ перед громадою в Торонто були надзвичайно цікаві. Наші контакти не розривалися. Пані Оксана стала нашою наче “представницею СФУЖО” в Україні. Допомагала нам у різних адміністративних справах, влаштовувала святочні роздачі нагород наших літературних конкурсів ім. Марусі Бек у Львові та далеко від Львова  (Оксана Сапеляк: Нагороди 27 Літературного Конкурсу... Українка в світі, ч. 1/2000, стор. 28-30.). Час до часу писала статті до “Українки в світі”. Ми були спокійні, з повним довір’ям до неї. Вона обов’язкова, сумлінна, точна, щира. Вже кілька наукових праць вийшло з-під її пера, а тепер ця остання викликає подив і признання.
То ж і ми, з далекого світу, бажаємо пані Оксані Сапеляк щасливих 65 і багато-багато більше в здоров’ї та радості працювати для добра справи. 

Многая Літа!

PHOTO

Оксанa Сапеляк