Мій друг Стах Габа помер... А я пригадую...

У листопаді 1993 року Світовий Конгрес Українців створив Комісію спорту, згодом почало діяти Товариство Канадські Приятелі Національного Олімпійського Комітету України, які очолив Стах Габа.

Крім збирання фондів, Канадські Приятелі НОК мали завдання зустрічати змагунів, які приїжджали з України, забезпечувати їм приміщення, а часто підшукати і місце на тренування. За короткий час наш Комітет спромігся, через зв’язок з “Мейпл Ліф Ґарденс”, отримати машину до чищення льоду, яку було надіслано в Україну для “Клубу Баюл”. Спромоглися також купити т. зв. машину “Допінг”, що її вживали теж для дітей Чорнобиля.

Зібрано гроші на виготовлення олімпійських відзнак. У додатку Комітет фінансово допоміг пошити олімпійські куртки, і їх встигли завезти до Ліллегамеру для першої команди. Тут перший раз змагуни виступили, гарно вбрані, під синьо-жовтим прапором України.

Стах Габа уміло аранжував потрібні зустрічі, бенкети, імпрези та так запалював до праці членів Олімпійського Комітету, що ми мали завжди запоруку здобути потрібні фінанси. Він вмів впливати на наше довкілля, і ця вмілість та його працьовитість давали щораз кращі результати. На жаль, недуга Стаха сповільнила працю Комітету, але ми докладали всіх зусиль, щоб цю працю продовжувати.

Я познайомився зі Стахом, коли приїхав до Канади, – ми почали вчитися “пламберського фаху” в пана Раєвського, який був не тільки знаменитий пламбер, але й великий любитель спорту. Він прийняв нас як помічників. У той час ми працювали в Лондоні, Онтаріо. Туди виїжджали в понеділок і там до суботи працювали на будові великого мотелю, де закладали водопроводи. П. Раєвський мав ще заступника-пламбера, а ми були їхніми помічниками. Ми всі були кавалєри, але я і Стах мали батьків, і наші мами наварювали нам на цілий тиждень їжі, якою ми ділилися з Раєвським та його помічником.

Кожної вільної хвилини ми зі Стахом розказували про різні стани наших
футбольних змагань – Стах про СТ “Україна”, а я про “Тризуб”. Пригадували час, коли
в Лізі “Україні” доводилось грати проти “Тризуба”. Я грав в обороні проти мого друга, який грав у нападі. Ми боролись, один одному не піддавались, і я часто відчував швидкість
мого противника. Але змагання завершувались, і ми один одного питали: “А де йдемо
сьогодні на забаву?” І так дружньо минало наше спортивне життя.

Дорогий Друже Стаху, хай Твоя небесна путь сіяє новою зіркою, так як тут, на землі, Ти залишив блискучий, незатертий слід!

Твій друг з “Оборони”

Ярослав Коваль

В пам’ять покійного друга

Славився Ти, Друже, футболом,
Та роки спортивних днів минали.
Нові заняття спорту прийшли,
Очолювати Комітет Тебе вибрали.

 На голову Комітету України на Канаду,
І ним старанно Ти руководив,
Дружин з України Комітет гостив,
А навіть фінансово підтримував.

 І так проходили організаційні дні – 
Різним проблемам Ти не піддавався,
В різних аспектах організаційних
Ти яскраво вив’язувався.

 Та раптом заболів Ти хворобою, Друже,
В шпиталі опинився.
В шпиталі завершились Твої дні
Та задуми майбутні організаційні.

 І так пішов Ти у засвіти,
Лишив у смутку свою родину
І нас, членів різних громад,
Та любиму свою дружину!

PHOTO

Зліва направо: Раєвський, Рудольф, Коваль, Габа