Богдана Процак, голова Союзу Українок, Севастополь

“Є надія, що ця сторінка стане притулком для української дитини, затишним куточком у безмежному океані чужомовної Мережі. Є слабка надія, що дорослі “дяді і тьоті”, які пристрасно проциндрюють народні гроші на чужі  і ворожі Україні справи, як-от кавеени, мамаду-какаду, вєрок сердючок, врешті-решт згадають, що у них є свої, українські діти”.

З цих слів почалось щасливе існування в Інтернеті сайту “Весела Абетка” http://abetka.ukrlife.org/  – складової великого порталу “Українське життя в Севастополі” http://ukrlife.org/. Щасливе, бо важливість цього пізнавального ресурсу важко переоцінити, а радість від знайомства з доступними матеріалами відчутна і довготривала.

Про це я довідалась після того, як наш журналіст та невтомний трудар просвітницької ниви Микола Владзімірський показав веб-сайт – особисто в мене немає ні комп’ютера, ні доступу до Мережі. Сторінка справді стала притулком для дбайливих батьків і дітей, відвідують її вчителі, виховники і мовознавці, про що свідчать численні подяки, окремі з яких я додаю до повідомлення.

“Нам своє робить. Будемо розбудовувати і цю сторінку”, – заявив п’ять років тому автор і досяг великої повноти відображення в Мережі творчости українських письменників, поетів, художників для дітей. Контакти з авторами, видавництвами, редакціями журналів і газет, сканування книжок, які надсилають нам добрі діаспоряни, – саме це, за словами п. Миколи, привело до такого чудового стану сайту “Весела Абетка”, обсяг якого, за його свідченням, вже став більшим як 100 мегабайтів.

Нині одна тільки колекція українських віршованих абеток на веб-сторінці сягає восьми десятків. А ще, крім цього, – народні й авторські казки, казки в мр3, які можна слухати вдома на комп’ютері, тисячі загадок і приказок, сотні скоромовок, лічилки, дитячі народні ігри, колисанки в форматі мр3 і друковані, усмішки, великий і цікавий розділ “Читанка” – всі смаколики і цікавинки, які демонстрував нам під час зборів союзянок та пластунів п. Владзімірський, важко перерахувати.

Власне, це все знають відвідувачі Інтернету з усіх-усюд, число яких на найбільшій дитячій сторінці перевищує 1300 на добу. На мій погляд, з відгуками в гостьовій книзі сайту буде цікаво ознайомитись читачам газети. Особисто я повідомляю в листуванні чи при спілкуванні із знайомими людьми про існування такого цінного ресурсу. Але чи знають про це диво читачі вашої газети?..

Олена з Южноукраїнська Миколаївської обл. пише: “Ваша сторінка просто СУПЕР! Можна показати дитині, що комп’ютер існує не лише для розваг. Щиро дякую за велику кількість цікавого, повчального, такого потрібного матеріалу!”

Mavka з Києва: “Дійсно чудова сторінка! Перше, що я тут побачила, – це плакати про мову! Наступного дня про них знали всі мої друзі!) Українська мова має жити! Це єдине, що об’єднає націю!”

В’ячеслав, Київ: “Ваша веб-сторінка дуже чудова, а насамперед корисна. Корисна, по-перше, з боку розвитку як дорослої людини, так і малечі. По-друге, цікаве та оригінальне оформлення залишає після її перегляду приємне відчуття на серці. Дякую Вам за Ваш сайт”.

Отаман, Одеса: “Дуже дякую за чудовий та необхідний сайт, зараз готую за його допомогою інформацію для школярів до козацького куточка! Для свого молодшого сина скачав колисанки – ще раз дякую”.

Оля, Мюнхен, Німеччина: “Дуже дякуємо Вам за таку чудову сторінку. Завтра вивісимо Вашу адресу в українській суботній школі. Чекайте на нових відвідувачів. Успіхів Вам в усіх подальших починаннях, стійкости та оптимізму. З повагою вчителі, учні, батьківський комітет”.

Вікторія, Київ: “Дякую Вам за чудовий сайт. Цікаво не тільки дитині, а й усій сім’ї. Із задоволенням читаємо, вчимо та розгадуємо. Ще не вмерла Україна ... доки існують такі сайти”.

Галина Волчкова, США, Everett: “Мабуть, ніхто не тішився вашим сайтом так, як я! Цього тижня я починаю викладати українську мову в містечку Еверет (штат Вашингтон), і все, що я знайшла тут, – наче цілюще джерело в пустелі! Щира подяка вам і найкращі побажання”.

Доценко Анатолій, Москва, Росія: “Моїй доньці вже 8. От би років зо 5 раніше знайти мені подібний сайт! Втім, і зараз ще не пізно. Донька виросла в Москві, але українською говорить вільно. Отже, щось знайде на сайті корисного для себе, незважаючи на “дорослість”. А ми з дружиною якось заплануємо ще другу дитину, отже, сайт нам стане в пригоді! Велика подяка всім, хто причетний до створення сайту! Це – промінець сонечка в Укрнеті, де зовсім немає нічого дитячого, а мріємо про майбутнє...”

Таля, Київ: “Це надзвичайний ресурс! Я сама пластова виховниця і займаюся з дітьми 6-11 років. Люди, це – супер! Ми вже зробили рекламу через наш журнал виховників новацтва. Я закохана в цей сайт! А тепер ще й помітила сторінку – розваги для пластунів! Дуже гарно! Всім пластове СКОБ! (Сильно Красно Обережно Бистро) і новацьке Готуйсь!”

Олег Юркін, Берн, Швейцарія: “Щиро вдячний за цей сайт! Група однодумців вперше у Швейцарії зорганізувала українську школу під назвою “Соняшник”. Матеріали з Вашого сайту ми використовуємо на заняттях. Вони гарно Вами підібрані і розташовані на сайті. З повагою та альпійським привітом Олег Юркін, директор української школи “Соняшник” у Швейцарії”.

Юрій Підопригора, Грін Банк, Західна Вірджинія, США: “Господи, спаси Вас за такий сайт! Що казати... У мене сльози на очах”.

Наталка, Київ: “Ви проробили величезну працю, твори, які я вважала втраченими, у вас збережені”.

Мирослава: “Живу в Празі з дітками, тому знайти Вашу сторінку – повернутися додому. Дякую Вам і бажаю успіхів”.

Oleksa Obriy, dnipro@sasktel.net: “Bezperechno Vasha storinka odna z naikrazhtix v Ykrains’komu sviti...”

“Після перечитування гостьової книги та Ваших листів відчуваю себе людиною, яка робить потрібну роботу”, – пише Микола Владзімірський.

Автор у вступному слові висловлює щиру подяку д-р Марії Фішер-Слиж та п. Лесі Храпливій-Щур “за підтримку і розуміння необхідности розвою національного життя в Мережі”. Також є подяка і авторам, які самостійно надіслали в електронному вигляді свою творчість, та тим, які не відмовили у наданні можливости ознайомитись з їхніми кращими творами всім, хто цього захоче.

Ще хочу зацитувати автора сайту із його вступного слова: “Якось на автобусній зупинці почув, як маленький севастополець говорив до своєї мами: “А знаешь, как будет “спасибо” по-украински? ДЯКУЮ!” На мою радість, хлопчик правильно зробив наголос у всіх словах, і в оченятах його була невимовна радість, що він знає щось таке, чого не знає мама”. Тішить це і нас, тих, хто турбується про майбутнє України, зокрема і в Севастополі.

“Сайт “Весела Абетка” існує в Мережі від 13 липня 2002 року і виріс стократно, але досконалості і творчості немає меж, тому буду радий сам і потішу всіх дбайливих батьків і дітей, коли Ви надішлете щось своє чи скановане”, – закликає до співпраці відвідувачів веб-сторінки п. Владзімірський.

З його дозволу подаю адресу для листування: а/с 121, Севастополь-6, 99006, Україна. Адреса електронної пошти є на сайті. Приєдную свої слова вдячности як союзянка, просвітянка, пластова сеньйорка, віруюча людина і українська матір до численних добрих побажань авторові “Веселої Абетки” і всім причетним до його наповнення та підтримки.