70-ліття розстрілів у Сандормоху

У північно-західній Росії, за кількасот кілометрів від Петрозаводська, недалеко від Біломорканалу та Соловецьких островів, знаходиться урочище Сандормох. Влітку 1997 року завдяки Товариству „Меморіал” Карелії було встановлено, що в 1937-1938 роках у його лісистих мочарах розстріляно майже десять тисяч в’язнів. Лише за кілька днів, 27 жовтня і  1-4 листопада 1937 року, було розстріляно 1111 осіб, між ними майже 500 представників української інтелігенції, включно з такими особами, як режисер Лесь Курбас, поет Микола Зеров, драматург Микола Куліш, Антін Крушельницький, Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний, Микола Павлушков та багато інших. Сліди безіменних могил зникли на шістдесят років, а то, здавалось, і навіки.

Сьогодні завдяки, зокрема, ініціативі української громади Петрозаводська та Карелії стоїть гранітний хрест українським жертвам. До спорудження цього хреста прилучилася українська громадськість цілого світу – України і діаспори. У 2004 році Світовий Конгрес Українців провів збірку для цієї цілі і передав організаторам більшу частину коштів на встановлення пам’ятника. Сандормох став символом прикритої трагічної історії нашого народу, а жертви, поховані у його мочарах, ще раз вказують на мартирологію української нації, втрачену українську інтелігенцію, намагання знищити українську духовність, що наш народ відчуває, переживає і з чим мусить боротися по сьогоднішній день.

Закликаємо наших братів і сестер в Україні і діаспорі у 70-ту річницю цієї трагедії вшанувати жертви жалібними і науковими імпрезами – молитвами і сходинами. Ми напередодні 75-ої річниці нашої найбільшої трагедії – Голодомору 1932-1933 рр. Одначе всі наші трагедії важливі для зрозуміння, чому ми такі, якими ми є. Всі наші жертви заслуговують на вшанування. Сандормох важливий, зокрема, тим, що там знищено, як і в багатьох інших репресіях, значну частину інтелектуальної гілки нашого народу, та ще й тому, що безпощадному ворогові вдалося приховувати це протягом шістдесяти років. Сандормох повинен стати уроком і натхненням для нас і для майбутніх поколінь – шукати правду, вивчати нашу правдиву історичну спадщину, щоб влаштувати таке життя, що забезпечить буття нашого народу та нашої держави для майбутніх поколінь.

За Світовий Конгрес Українців

Аскольд Лозинський, президент                                    

Віктор Педенко, генеральний секретар

Торонто – Нью-Йорк,   7 серпня 2007 р.