До редакції
“Нового Шляху”
Чи могли б наші телепрограми бути більш цікавими
і корисними?
Субота, 23
липня, і знову дві години наших програм. Довідуємося про новини з України, про
Свято сеньйорів, про Шевчука із “шестидесятників”, про Свято Івана Купала, “Як
було колись...” і оголошення.
Хочу тепер запропонувати Вам декілька зауваг й спостережень: новини
дуже короткі та нецікаві (“Контакт”). “Світогляд” дає ширші та цікавіші новини.
Цікавим був репортаж про Свято Івана Купала.
А зрештою, що можна подати раз на тиждень у короткому огляді?
Програми “Очі культури” про Куліша, Курбаса чи Сковороду – це справа
для наших літераторів та істориків, а не матеріал для популярних телепрограм.
Характерною спільною рисою наших передач є те, що вони майже вповні
спрямовані до уваги нас, сеньйорів, і дуже мало у них такого, що цікавило б
нашу молодь, а також немолодих вже наших дітей чи внуків...
У чому тут справа? Чи це є головно справа коштів?
У нашій численній громаді завжди знаходилися та знаходяться гроші на
всякі цілі, та при добрій організації вони напевно прийдуть на таку дуже
важливу ціль, як українське телебачення.
Другою важливою проблемою є, на мій погляд, брак матеріалів. Стежачи
останнім часом за численними телеканалами в Україні, я знаходив деякі дуже
цікаві та добрі програми про нашу оперну зірку Мірошниченко, про Солов’яненка,
про Хотинь та гетьмана Сагайдачного, Довбуша, гуцульське мистецтво тощо.
А ось відео з інтернаціонального дитячого конкурсу, де дівчинка в
гарному народному строї так відважно і гарно співає про свою “...єдину
Україну”! А ось бабуся сідає зі своїм малим внуком і читає йому казку з гарно
ілюстрованого журналу... Такі матеріали були б дуже корисними для збагачення
наших програм. Знаходити їх і діставати не повинно б бути дуже складним і
коштовним. До того ж, нашим програмам потрібно набагато більше пісень та музики
із нашої багатої музичної спадщини.
Коли ми зможемо поставити наше телебачення на добру фінансову основу і
забезпечимо його добрим корисним змістом, тоді ми зробимо багато для збереження
нашої мови та культури тут, у нас у Канаді.
З
пошаною та повагою
Олег
Чумак
Оттава