Політична імпотентність і показуха, або Коли повстануть українці?

Йосиф Сірка

Невтішний виступ репрезентантів України на Олімпіаді в Лондоні нехотячи наводить нас на порівняння із ще менш успішною владою Януковича. Янукович перед виборами обіцяв “покращення життя вже сьогодні”, а дехто з керівників влади обіцяв на Олімпіаді більшого успіху, ніж у Пекіні. В результаті Україна – чи не одинока країна, яка не здобула навіть половини медалей, які вдалося здобути на Олімпіаді в Пекіні у 2008 р.

 Не краща ситуація і з поліпшенням життя населення в Україні після приходу до влади президента Януковича. Показуха брала верх у містах Чемпіонату Європи з футболу – дороги, по яких мали їздити чужинці, нашвидкуруч латали, а по областях, віддалених від футболу, – ями та цілковито розбиті дороги. А щодо цін на харчі, то порівняйте лише ціну за хліб чи масло (основні продукти) з цінами, які були до приходу до влади Партії регіонів. В Україні запанувала показуха як головний засіб дезінформації людей, окозамилювання, політична нездатність запровадити реформи. А пригадаймо суди над Ю. Луценком, Ю. Тимошенко – цілковита показуха “справедливого суду” над політичним конкурентом, бо коли б усіх злодіїв арештували, то Україна залишилася б без уряду і парламенту. Тепер із впевненістю можна сказати, що показуха була запланована і в зустрічі Януковича з вибраними інтелектуалами.

“Зустріч української інтелігенції” з президентом у Криму нагадує мені “принцип” деяких чоловіків: послухати пораду жінки, а зробити навпаки! Точнісінько так зробив Янукович з вибраною інтелігенцією, дехто з якої тепер волосся на голові рве – чому туди поїхав, бо ж став жертвою справжньої показухи!

Щодо В. Януковича, то він залишився вірним своїй поведінці. На президентських виборах агітував, мовляв, вислухає кожного, але ніколи не обіцяв, що дотримуватиметься Конституції (крім президентської присяги), яку так часто порушує підписом неконституційного закону або антидержавною угодою про продовження побуту чужої військової бази на території України.

Проф. В. Василенко у своїй статті “Підписаний Литвином мовний законопроект як продукт правового шахрайства” (www.radiosvoboda.org/content/article/24663957.html) як фахівець-юрист довів антиконституційність цього закону і кримінальну поведінку її ініціаторів та її прийняття у ВРУ. Зразу після “зустрічі з інтелігенцією” ще лунало із заяв пані Герман та деяких прийнятих президентом інтелігентів (Д. Стус), що президентові той закон не подобається і він може його й не підписати, а наступного дня – без всяких пояснень – підписав. Отож, переплюнув навіть Валуєва, бо той мав над собою царя. Якщо Литвин виправдовувався “обов’язками” голови – підписувати, то Янукович повинен був би пригадати обов’язки ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ. Одним словом, гарант підписав антиконституційний закон і тим самим сам себе зробив нелегітимним президентом.

Відомий блоґер Андрій Окара у статті: “Я-ч поза законом. “Гуманітарна інтелігенція” – “чесні фраєри”. Україна – країна “тєрпіл” http://blogs.pravda.com.ua/autors/okara/50228d94538cb/ звернув увагу на те, що “...після вступу закону в дію можна вважати, що ця влада позбавлена легітимності, тому будь-який спротив їй не є злочином, не є правопорушенням, як не є правопорушенням спротив Батию, Наполеону, Муравйову чи Гітлеру”.

Як і слід було чекати, зразу після підписання т. зв. закону про мови “вождь” комуністів України Симоненко проголосив дальшу реваншистську мету – ліквідувати символіку незалежної України – прапор, гімн та герб. Аргумент у нього “поважний” – з нею зустрічали Гітлера в Україні.

Слід відразу зазначити, що Гітлер ніколи України не визнавав, а його побратим Сталін був найбільшим кровопивцем українського народу. Тобто комуністи, які досі безкарно руйнують Українську державу, її мову, несуть повну відповідальність не тільки за відсутність національної символіки за совєтських часів, але й за знищення Української Народної Республіки, яка через комуністів не змогла стати суверенною державою ще майже сто років тому.

Слід пригадати, що комуністам СССР та їхнім нащадкам завжди бракувало історичних знань і правди про українські визвольні змагання, бо вони не тільки голодом винищували український народ, але й розстрілами та запроторенням у Сибір, на Соловки, у темні шахти і ліси української інтелігенції та Української Церкви. Пропагандистська пісенька про колаборантів УПА, Шухевича, Бандеру та ін. завжди супроводжувалася “музикою” про їхню співпрацю з Гітлером, але чомусь замовчувалася правда, що С. Бандеру запроторили нацисти у концтабір зразу після проголошення Акту відновлення Української держави і визволили його з концабору у Заксенгаузені щойно американські війська. Комуністи ніколи людям не сказали правду, що УПА боролася проти нацизму і комунізму, які Єропейським Парламентом визнані як злочинні режими проти людства. Позаяк комуністи багато бруду кидали на УПА, але ніколи не згадували величезну армію російського генерала Власова, який був не тільки союзником нацистської Німеччини, але й виконавцем її наказів і, звичайно, послуговувався державною символікою, яку сьогодні вживають у Росії. Або, наприклад, ніколи не згадують, що батько В. Путіна служив у армії Власова. Одним словом, брешуть, коли йдеться про борців за Україну, і втрачають пам’ять, коли йдеться про комуністів-колаборантів!

Звичайно, що символи держави були вже тоді, коли ще комуністів на світі не було, але про це Симоненко не знає, а от щодо комуністичних злочинів в Україні, то у першого комуніста України цілковитий склероз. Склероз і неграмотність Симоненка проявляється і в тому, що увесь світ вже знає, що його духовний батько Сталін був колаборантом Гітлера і вони обидва змагаються за першість щодо злочинів проти людства, а він цього не знає!

Виступ Симоненка у Харкові щодо національної символіки незалежної України є лише “квіточками” підписаного Януковичем закону, а плоди вони ще збираються зібрати, якщо байдужість до мови предків, до власної історії не зміниться. Якщо народ не здатний скористатися своїм правом: “Право народу на повстання проти царя-узурпатора, право народу на бунт чи революцію – саме з арсеналу природного права” (А. Окара). Якщо не скористатись своїм правом тепер, то дуже можливо, що завтра буде пізно або завтра ж того права не буде.

Виклик, кинутий підписом Януковича усім українцям, є свідченням зневаги усяких порад, свідченням зневаги Конституції, і діаспора повинна негайно звернутись до Європейського суду (бо кишенькові судді Партії регіонів не здатні судити) – тут порушено Конституцію, яка була прийнята референдумом, і змінювати її не можуть нелегітимні пройдисвіти, які загарбали депутатські картки своїх колег.

Нам всім потрібно встати з колін і на увесь зріст сказати окупаційному режимові: Досить! Валізка, вокзал – і їдьте з купленими паспортами та іншим громадянством до своїх спонсорів, до своїх капіталів, які ви повивозили в офшорні фірми за кордон. Їдьте й не повертайтесь, бо без вас Україна розвиватиметься, а з вами вона загине!

Торонто, 10.8.2012 р.