Як робиться історія?

Роман Колісник

“Історія – це фікція”, – ствердив американський історик проф. Джон Армстронґ.

– Справді? – запитаєте.

Але кого питати?

Є кого, залежно від побажаної відповіді. Вибір багатий, а ще в Україні. Як кажеться: кожний українець – це як не історик, то політолог. А це для українця майже однозначно. Це так сказано на вітер. Але до теми.

Історія – це фікція у розумінні інтерпретації даної історичної події. Бо факт тільки фактом, що така подія сталася. Хто її зробив? Чому? Пощо? І теде… Чи навіть коли?

Ось приклад: коли почалася Друга світова війна? Чесний історик відповість: як для кого. Для СРСР? Польщі? України? Карпатської України?

Думайте, гадайте, словами Шевченка, ви знаєте ці відповіді. Тільки одної треба вгадувати. Для Карпатської України! Наша Срібна Земля, чи срібний окраєць неньки-України, існувала не дуже довго як незалежна держава, й навіть самі аґресори не зможуть встановити точного часу аґресії проти неї. Не називаючи аґресора, щоб сьогодні в Європейському Союзі не образився. Бо вони приблизно в той самий час на тому самому терені воювали теж з чехами.

Хто почав Другу світову війну? Ось одна опінія: Сталін на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) 19 серпня 1939 року сказав: хай буде для історичної точности на “общепонятном”, щоб зрозуміли
навіть русскоязичники й малороси, бо великороси не потребують нічого розуміти (вони мають Комісію Правди): “Если мы примем предложение Германии о заключении с ней пакта о ненападении, она, конечно, нападет на Польшу, и вмешательство Франции и Англии станет неизбежным… В интересах СССР – Родины трудящихся, чтобы эта война длилась как можно дольше в целях изнурения двух сторон”. І теде…

Щоб не було непорозумінь, вже Джорж Орвел, англійський письменник і пророк буття-життя людства, передбачив, що у справжніх демократіях – а їх буде тільки одна! – буде створено “Міністерство Правди”. Це його пророцтво здійснилося. Правда, 25 років пізніше, бо не в 1984 році, як він пророкував, а в 2009 році. В Москві. При президентові Медведєву. “Комісія Правди”. Це вище міністерства, бо при самому президентові. Завдання: не допустити змін до написаної історії або писати нову історію проти інтересів матушкі-Расєї суворо заборонено кримінальним законом. Для Росії був і є один “правильний” історик – Сталін. Тепер “правильним” істориком стає конституційно… президент. І вже насуваються, як буря в степу, наслідки. Історично-правильні. Справжні. Наприклад: хто почав російсько-грузинську війну? Ні. Грузинсько-російську. Спочатку була така правда: Грузія напала на Росію. Росія мусила боронитися. А найкраща оборона – наступ. За Клявзевіцом. Ще перед наступом ворога. Якнайскоріше. Але це не все. Бо російська “Комісія Правди” заявила, що це була “операція з примусу до миру”. І все це наколотив… Віктор Ющенко! Президент України! Він продавав Грузії зброю! Що би було, як би?.. Як би Україна не продавала б, то напевно Росія не стояла б збоку: бізнес є бізнесом. Як не прямо, то через Чечню чи навіть Туреччину… Але тоді російські стрільна не збивали б російських літаків. Бо вони запрограмовані “по-вітчизняному”. А українська зброя не перебирає – б’є навіть по своїх. Що вже було не раз доведено на військових вправах. Пам’ятаєте збитий цивільний літак над Чорним морем? Тому для Ющенка одна дорога, як ствердив президент Медведєв: він мусить зникнути, як камфора! Куди? Широка страна моя безкрая… І космос безкраїй…

Або найновіша історична подія. Корея. Північна. Дорогий провідник Кім Чен Ір появився на телебаченні з колишнім президентом США Клінтоном і його віце-президентом Ґором. Нормально Кім не те що не усміхається, але навіть губами не порушить. А ще на телебаченні. А на цій історичній зустрічі він майже сміється. А Клінтон дуже серйозний, мабуть, найсерйозніший у цілому своєму житті. Більше сумний, як після викриття його секс-афери з Лєвінською. Бодай так виглядав. Ця історична оказія спричинена була затриманням двох молодих американських журналісток, що нібито нелегально “переступили” кордон Північної Кореї. Священний кордон. Їх засуджено на довгі реченці важких робіт. Справедливо. Дуже! І в цьому моменті на телебаченні показано великодушність – дуже велику! – Дорогого Провідника, який амнестував журналісток. Що це значить? Просто. Корейці злапали дві рибки й насадили на гачок, щоб зловити великі американські риби. Для якої мети? А… Самі гадайте, думайте…

Або в Конґо міністр закордонних справ США Гілларі Клінтон розсердилася, коли один студент попросив її, щоб вона сказала своїми устами, що думає її президент Клінтон про справу одного контроверсійного контракту з Китаєм. Очевидно, вона відповіла: “...Мій чоловік не є міністром закордонних справ, ним є я. Прошу запитати про мою опінію”. І посипалося їй, як просо з подертого мішка. Недипломатична поведінка. І теде. І що вона думала? Мабуть, не думала нічого… Не так. Гілларі думає, і ще й як! Ось доказ:

Ще за президентських добрих часів на ґаля-оказію панство Клінтонів везе лімузин. Несподівано Клінтон каже: “Бачиш, хто є нашим шофером?” І відповідає: “Твій бой-френд з гайскул”. – “Ну і що?” – промимрила Гілларі. – “Ти була б його дружиною, якби ми не побралися”, – підсміхається Білл. – “Не кажи гоп, як не перескочиш, – іронічно усміхається Гілларі до свого коханого президента. – Якби я була побралася з цим шофером, уявляєш, хто був би на місці шофера сьогодні?” – зробила довшу паузу й додала: “Ти, Біллі-бой! А цей шофер був би президентом Америки”.

На її заяву в Конґо були й виправдовування: студент мав на думці не її
чоловіка-президента, а президента Обаму. Хто в це повірить? Хіба історик…

Або останні, такі історичні події в Україні. Вперше мер Ужгорода Сергій Ратушняк назвав Арсенія Яценюка, кандидата на президента України, єврейчиком (а згодом навіть жидком, бо це старовинна назва євреїв) і тим врятував майбутнє України. Чи, може, майбутнє Яценюка? Образилися з того історичного факту євреї. А українська влада буде Ратушняка судити… Таке-то вільне слово…

Або ось таке – чи то правда, чи неправда – вперше в історії дружина Президента Катерина висунула в кандидати Яценюка. Чи не тому, щоб Віктор Ющенко зробив рішення. І він зробив: кандидує вдруге на цей пост. Цікаві прецеденти для сьогоднішніх і майбутніх істориків.

Що ж, історію творять випадково невипадкові люди, а колесо історії котиться фантастичними викрутасами, не звертаючи найменшої уваги на істориків…