Що сталося з тілом Романа Шухевича?

Д-р Богдан Шухевич

Це питання ще й досі залишається без відповіді. Перебуваючи у Львові з моєю дружиною кілька тижнів тому, ми брали участь у величавому концерті з нагоди 100-річчя з дня народження генерал-хорунжого, головного командира УПА Романа Шухевича. Він є моїм досить близьким племінником (я і його батько – це стриєчні брати; його дід Володимир і мій батько – рідні брати; я для нього є вуйком, незважаючи на те, що він за мене старший). Я – найстарший член родини, який зве себе Шухевичем. Я і моя дружина зустрілися з численними членами родини, деякі з них прибули до Львова на ці святкування з Канади та Австралії.

Із розмов з дітьми Романа Шухевича – сином Юрком та донькою Марійкою та з дописів до часописів (“Експрес” від 27 червня) та книжки Г. Бурнашова “Лицар українського духу” я довідався дещо про можливе місце, де остаточно спочиває головний командант УПА. Оцим дописом хочу поділитись з читачами тим, що я довідався про цю справу.

Дружина Романа Наталія та його діти Юрко і Марійка не були поінформовані про те, що сталося з його тілом. Юрко, який у цей час перебував у в’язниці, був привезений до гаража, де лежало тіло його убитого батька, для офіційної ідентифікації. Після того тіло пропало без сліду. Після розвалу Радянського Союзу та проголошення незалежної України старі радянські архіви нібито стали доступні для зацікавлених осіб – членів родини арештованих та засланих чи знищених радянською владою політв’язнів, істориків, репортерів преси і т. д. На жаль, не всі архівні документи є доступні; деякі з них зберігаються навіть не в Києві, а в московських органах державної безпеки. Очевидно, про смерть Романа Шухевича є відомі й доведені факти, а саме: 5 березня 1950 року велика група енкаведистів прибула до Білогорщі біля Львова на захоплення Романа (по змозі живим). Він там перебував на конспіративній квартирі. Був поранений трома кулями у груди, але останню кулю, яка покінчила його життя, він сам собі пустив у голову.

Як вже сказано вище, його син підтвердив ідентичність. Генерал-хорунжий НКВД Павло Судоплатов був відповідальний за цілу операцію від початку до кінця. Ця людина була також причетна до вбивства Євгена Коновальця.

Далі слідують різні версії та легенди, деякі з яких граничать із фантазією. Ось деякі з них.

Старі люди в Білогорщі перепо-відали, що мертве тіло Романа лежало посередині села протягом кількох годин. Енкаведисти капали у відкриті очі мертвого якісь краплі, щоб створити ефект живої людини. Метою цього було залякати інших підпільників, мовляв, “тебе таке теж чекає”. Зробили фотографії і тіло кудись повезли.

Інша версія каже, що його голо-ва була відтята, забальзамована та відправлена літаком до Москви самому Сталіну як доказ, що керівник визвольної боротьби в Україні вже справді знищений.

Остання версія, яка тепер чекає на наукове дослідження та доказ, є така. У 2005 році на дні ріки Збруч знайдено три кістки, які мали б бути частиною кістяка Романа Шухевича. Чому такий здогад, підозріння?

Виглядає, що згідно з якимись архівними матеріалами (лист Служби безпеки України до народного депутата В. Червонія) начальник   4-го управління МДБ СРСР генерал-лейтенант П. Судоплатов, який успішно зреалізував захоплення командира УПА, дав вказівку вивезти тіло убитого із Західної України за ріку Збруч. Тіло було знищене шляхом спалення. 9/3/1950 група старшин та солдатів МДБ це зробила. На лівому березі Збруча біля села Скали Подільської Тернопільської области те, що залишилось після ватри, – а, напевно, залишились трохи обгорілі, задимлені кості – було зібрано у брезент і кинуто в ріку Збруч. Ця гіпотеза є можливою, але не зовсім співпадає з простою, тверезою логікою. Чому везти за Збруч? Чому палити тіло та залишати обвуглені кості? Де решта кістяка? Чому кидати в ріку? Набагато простіше було б віддати тіло до кремації, де при високій температурі згоріли б також кості (результат – лишень попіл). Було б краще закопати попіл у якому-небудь місці або просто пустити попіл на вітер, який розвіяв би його по всіх усюдах, не залишаючи ніякого сліду.

Тут хочу звернути увагу на генерала П. Судоплатова. Він згідно із книжкою “Лицар українського духу” Г. Бурнашова так характеризував головного командира УПА: “Людина яскрава і незвичайна. З 1943 по 1950 він очолював бандерівське підпілля в Україні. Цей чоловік відзначався великою хоробрістю і мав досвід конспіративної роботи, що дозволяло йому протягом семи років після відступу німців займатися підривною діяльністю. В той час, коли ми розшукували його в околиці Львова, він перебував у кардіологічному санаторії на березі Чорного моря під Одесою”.

З цього випливає, що Судо-платов, який його переслідував і вкінці знищив, мав свого роду подив і пошану до Романа. Незважаючи на його високе становище та великі заслуги перед Радянським Союзом, у серпні 1953 року Судоплатов був заарештований у своєму кабінеті на Луб’янці “за справою Берії” і засуджений закритим судом до 15 років ув’язнення за “змову з метою захоплення влади і реставрації капіталізму в Росії”. Звільнений з тюрми у 1968 р., реабілітований у 1992 p., помер у Москві в 1996 р.

Повернімся тепер знову до тіла Романа Шухевича. Знайдені кості зберігаються в “сейфі”  Хмельницької обласної державної адміністрації. Ще досі не з’ясовано, чи вони належать людині, чи якійсь тварині. Це справа зовсім проста. Фізіологічний антрополог (спеціаліст антропологічної анатомії) може розв’язати це питання без проблем. Якщо визначено, що кості – людські, наступним кроком є ідентифікація при допомозі ДНК (дезокси-рібо-нуклеарна/ядерна/кислота/англ. DNA), яка специфічна чи питома для кожної людини. Тут можна натрапити на труднощі. Не знати заздалегідь, чи з частинно спалених костей можна отримати відповідну, потрібну для аналізу кількість та якість матеріалу. Для повної ідентифікації також потрібний зразок (англ. sample, specimen) крові племінника по материнській лінії. Це було зроблено. Рідна сестра Романа, яка живе в місті Нальчику в Росії, знайшла можливість передати зразок своєї крові. Є навіть підписані родиною протоколи щодо згоди на передачу останків та крові сестри Романа на аналіз за кордоном (це легальний аспект процедури). Знайдено лабораторії – одну у США, місто Г’юстон, Тексас, а другу десь у Німеччині, які погодились провести відповідні аналізи. Згадані аналізи коштують багато грошей. У державному бюджеті на це фондів немає. Виглядає, що і це питання вирішилось позитивно: знайшлися люди в діаспорі, які готові все профінансувати. Незважаючи на це, справа стоїть без поступу. Чому?

Здається, вирішення згаданої справи перебуває в руках якогось відділу державної адміністрації, який до неї байдужий. Сам Президент України ставиться до питання УПА прихильно. 16 травня він видав Указ про святкування 100-ої річниці з дня народження Романа Шухевича по всій країні. Проте інші високі чиновники – Янукович і його уряд – цим не цікавляться, а може, навіть налаштовані до нього вороже. Наразі доля тіла убитого командира УПА залишається оповитою таємницею.