Кабінет Міністрів України і українська мова

Заявa Українського Католицького Університету (УКУ) з приводу Постанови № 642 Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року „Про внесення змін до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів”.

Подаємо три ключові уривки із згаданої ЗАЯВИ, підписаної ректором Українського Католицького Університету у Львові о. д-ром Борисом Ґудзяком:

„Міністерство освіти і науки ... поводиться як володар істини в останній інстанції. І тим самим демонструє, що для нього пошанування української мови не є ані справою національної гідності й честі, ані вимогою національної безпеки”.

„Замість втілювати мудру й виважену державницьку політику в мовній сфері, він [Кабінет Міністрів – Я. Р.] пішов на поводу в політичних фігур, мовна позиція яких визначається виразною українофобією”.

„Тому ми закликаємо ректорів вищих навчальних закладів України, зокрема її південно-східних регіонів, зайняти чітку громадянську позицію і висловитися за гідне місце української мови у сфері підготовки наукових кадрів для навчальних закладів вищої освіти”.

Коментар солідарности “Injustice anywhere is a threat to justice everywhere”

Вищеподані цитати із ЗАЯВИ ректора УКУ д-ра Бориса Ґудзяка з 9 серпня 2010 року ілюструють парадоксальність ставлення уряду держави до своєї державної мови, чим доводять фактичне ламання власної Конституції і своє нелегальне існування на території тієї країни.

Постанова № 642 Кабміну й міністра освіти й науки України Д. Табачника – це жорстко й жорстоко продуманий засіб поступового добивання української мови й убивання її творця та носія. Це ніщо інше, як варіант Валуєвського й Емського указів російських царів ХІХ століття та кремлівських комісарів – виконавців лінґвоциду й етноциду в Україні ХХ століття. На довшу мету постанова № 642 й подібні „циркуляри” міністра Табачника та подібних йому міністрів – це програма вбивства корінного народу даної території, але вже рафінованими засобами ХХІ століття.

Першим і найболючішим прицілом „регіональної” влади в Україні стала конституційна мова держави – українська мова. Хитро й по-північному грубо вона зупиняє відросійщування України, яке почалося із проголошенням Незалежности у 1991-му. Починається затирання основної характеристики нації, яке реалізується цілою владною апаратурою з однієї округи – президентом держави, його міністрами і його парламентом та ... при співпраці п’ятої колони – людей, які служать чужій державі.

Аргумент Табачника й усіх причетних для приховання інтенції постанови № 642 –  це „оптимізувати фінансові витрати вищих навчальних закладів”. Аргумент міністра дуже „на часі”, який є звичайною популістсько-демагогічною ширмою. Це Табачникова, Кабінету Міністрів і самого Президента маска для одурманення недумаючих і безробітних громадян, про яких влада забула.

Коли стежити за найновішими подіями в Україні, то це взагалі влада антиконституційна, антизаконна й відверто україноненависницька, яка працює для власної наживи, для чужих інтересів, вносить у суспільство розлад і розбрат і перетворює країну в поліційну державу.

Про її вчинки – нехтування й ламання демократичних, людських та національних прав і всього, що торкається людської й національної гідности, – необхідно інформувати демократичні уряди світу, президента й парламент об’єднаної Європи, міжнародні засоби комунікації та найвищу інстанцію – Об’єднані Нації, щоб пригадати, що „Несправедливість будь-де є небезпекою справедливости всюди”.

Ми солідаризуємося з позицією ректора Українського Католицького Університету д-ра Бориса Ґудзяка й д-ра Сергія Квіта, президента Національного Університету “Киє-во-Могилянська Академія”, та очільників інших університетів, які захищають науку від ідеологізованих і тенденційних політиків та формують несплямлених громадян своєї держави.

Підтримуємо їхню позицію щодо гідного й належного місця української мови у власній демократичній державі та академічну й самоуправну автономність університетів;  приєднуємося до їх морально-принципового голосу в обороні гідности кожного українця, де б він не перебував.  

Ярослав Розумний,
д-р філологічних наук, професор
та довголітній голова Відділу славістики
Манітобського Університету (Канада),
почесний професор НаУКМА (Україна)

14 серпня 2010