Ольга Мак. У століття

12 липня 1913 – 18 січня 1998

Oксана Бризгун-Соколик

-----------------------

20 липня на українському цвинтарі Св. Володимира в Оквіллі коло Торонто о. Лоза відправляв панахиду. В молитовному настрої зібрані присутні згадували людину, яка залишила свій слід назавжди поміж нами. Пам’ятник – “Поломане перо”. Тут вічним сном спить Ольга Мак, письменниця, яка пережила дві світові війни, совєтський терор, Голодомор, табори втікачів, еміграцію до Бразилії – і врешті Канада. І тут, після багатьох творчих років, “зламалося перо” письменниці у 1998 році. І сьогодні згадуємо її та відзначаємо 100-ліття з дня народження.

Після панахиди доня Мирослава Гець запросила всіх на поминальну тризну, яка в дійсності була святкуванням життя письменниці. Молитвою і традиційним коливом почалася тризна. Щирі слова промовців збагатили спомини про письменницю. Промовляли д-р Романи-шин про її співпрацю з тижневиком “Гомін України”, пані Демків – про приятельські, дружні родинні стосунки, внучка – про свою бабуню. І я мала честь сказати кілька слів спомину про її співпрацю зі Світовою Федерацією Українських Жіночих Організацій – СФУЖО. Мої слова були приблизно такі:

“...Ми познайомилися з Ольгою Мак у 50-их роках, як до нас завітала з Бразилії її перша книга “Бог вогню” у трьох томах. Навіть молодша генерація, яка переважно не рветься до книжки, читала її зі захопленням... А там приходили дальші книжки, і врешті сама письменниця переїхала до Канади з двома донями.

Вже у 1971 р. я мала з нею цікаве інтерв’ю на радіо. У 1972 р. СФУЖО готувалася до VІ Конгресу СФУЖО. Мене обрано головою програмової комісії. Я запропонувала тоді, щоб ми запросили Ольгу Мак написати щось для святочного відкриття Конгресу. Екзекутива СФУЖО згодилася, і згодилася також Ольга Мак. Як прийшлося друкувати програмку відкриття, ми спитали Ольгу Мак, що маємо написати? “Три матері” – сказала вона і згодилася сама прочитати свій твір. Ми всі зацікавлено чекали, що криється за тим заголовком!

Перша мати – це Ніоба, 14 дітей якої загинули безцільно... Друга мати – це Божа Мати, син якої загинув для спасіння людства. Третя мати – це Україна, мільйони дітей якої гинуть в ім’я майбутньої Незалежної України. Вона закінчила свій есей трагічного материнства словами Олеся Бердника: “Воскресни, Україно! Хай буде так!”

Як скінчила, на залі кілька секунд не було чути жодного звуку... А тоді вибухли оплески признання. В тогочасній пресі були слова: “...Хоч есей був трохи задовгий, на залі була повна тиша і напружене слухання...”

Ольга Мак написала поважну кількість книжок. Одна із них, “Коса на камінь” – про Голодомор, недавно вийшла друком в англійській мові. Літературна спадщина Ольги Мак: “З часів єжовщини”, “Бог вогню”, “Жаїра”, “Проти переконань”, “Куди йшла стежка?”, “Каміння під косою”, “П’єси”, “Оповідання”, “Казки”, “Спогади”.

Письменниця нам залишила багато цінного, цікавого та невмирущого. ЇЇ НЕ ЗАБУДЕМО! Вічна Їй пам’ять.

У теплій родинній атмосфері чисельно зібрана громада відзначила цю столітню річницю Великої Жінки, дякуючи доні Мирославі Гець. Пані Гець ще приготувала багату виставку книжок авторства Ольги Мак та всім на пам’ятку перший і останній літературні твори своєї Мами.