Сторінки Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...

Дата у вересні

7 вересня 1891 р. появилися в Канаді два русини-українці з села Небилова в Галичині – Іван Пилипів та Василь Єлиняк. Іван Пилипів ходив у селі до школи, і вчитель розповідав про Америку і Канаду. Особливо гарно говорив про Канаду. Казав: “У Канаді є кришталево чисте повітря, в озерах повно риби, в лісах бігають зайці та лосі. У горах чекають на своїх воскресителів величезні депозити золота і міді... Ідеальна країна для поселення! Обітованна земля!” Українці наввипередки виробляли “шіф-карти”, аби якомога швидше дістатися на цей континент мрій і добробуту... Одначе, приїхавши сюди, і Єлиняк, і Пилипів, а пізніше і всі інші прибулі з України, як символічні каменярі, здобували собі місце, де могли стати твердо на власних ногах. Несовісні агенти, несправедливі закони, нерівний у певних етапах жорстокий клімат перемінили життя для декого в трагічну драму, що не кожному закінчилася “геппі-ендом”. Але Пилипів і Єлиняк та багато інших новоприбулих вижили, перебороли труднощі і стали початком великої української саги, що тягнеться дотепер.

І ще одна дата у вересні

У 1928 році, 30 вересня, британський бактеріолог, професор сер Олександер Флемінґ повідомив, що винайшов пеніцилін. Він його відкрив зовсім випадково, коли працював над “інфлуенцою” (грипом), що в той час розвинулася в пошесть (масове захворювання людей). Олександер Флемінґ також досліджував у 1922 р. бактеріологію, хіміотерапію та імунологію. Він тоді відкрив “лисозим”, що помагає на гоєння ран, який знаходиться у сльозах, у деяких виділеннях тіла та в білках. Флемінґ отримав у 1944 р. від королеви титул сер, а в 1945 р. отримав нагороду Нобля разом з двома іншими вченими з медицини і фізіології.

PHOTO

Професор Олександер Флемінґ

Багатство королівської родини Віндзорів

170 років тому, коли королева Вікторія сиділа на англійському троні, королівська родина мала досить великі борги. У 1917 році король Джордж П’ятий проголосив, що ім’я королівської родини у Великій Британії від того моменту є ВІНДЗОР. Ім’я було прийняте від назви “ВІНДЗОРС КАСЕЛ” (замок). Офіційними пануючими королями Віндзорського Дому були: Джордж П’ятий, Едвард Восьмий, Джордж Шостий, а тепер – Єлисавета Друга. Домінуючою структурою замку Віндзорів є кругла вежа, висока на 80 стіп, збудована на місці, де, згідно з традицією, засідав король Артур зi своїми лицарями круглого стола. Але до 1660 р. цю вежу вживали як жахливу історичну в’язницю, обгороджену глибоким ровом. В одному з прилягаючих будинків у горішніх кімнатах заховані дорогоцінні колекції картин світових художників, неоціненні статуї і мистецькі твори. Але королівські скарби, призбирані століттями, є сховані в неуживаному бункері в серії кімнат, помальованих на біло. Там є найдорогоцінніші ювелірні вироби, прикраси з діамантами, з рубінами, прикраси зі слонової кости, золоті і срібні предмети, фігури і нескінченна маса королівського багатства, захована перед очима світу. Хоч королеву називають найбагатшою жінкою світу, вона, властиво, є унікальний сторож королівських скарбів.

  За: The Wealth of the Windsors Аndrew Morton

P. S. Король Джордж П’ятий у замку Віндзорів похований.

Лист до Віри Ке

Шановна Пані Плавущак!

(Хоч не усі зовуть Вас так!)

Як Віру Ке Вас дехто знає,

що все про “ЛЕСҐЕЧ” розмовляє.

Магічний апарат у Вас,

що робить фотографії весь час.

Ви журналіст, та ще й з гумором і з дуже проникливим зором!

А Ваші в “НОВІМ ШЛЯХУ”

сторінки колись хтось складе у книжки!

І буде знати, як ми жили,

що ми їли і що робили,

Та як міняли наші плани трясення землі і вулкани!

Вже кінчу, ґудбай, привіт.

І голошу на увесь світ:

Буду “Новий Шлях” читати й Ваших сторінок шукати!

Ваша знайома з апартаменту через дорогу

Дорога моя сусідко!

Люди тепер пишуть рідко,

Бо чомусь часу не мають,

тільки “імейл” посилають.

Ваші слова і поради дали мені жмут розради,

Бо писати і писати й відгуків й листів не мати – 

Зле ділає на уяву,

навіть як п’ю “джус” і каву.

Ще раз дякую й прощаю,

бо також часу не маю.

Буду в серці Вас тримати

і з любов’ю пам’ятати!

Опінія

Тепер люди не люблять писати листів, бо все можна вислати через комп’ютер, але люблять писати довгі статті, довгі промови, говорити довгі привіти, доповіді і коли покличуть їх “до слова”. Римський імператор і філософ Mаркус Авреліюс Антонінус (121 – 80) розпочав свою “Золоту Книгу Медитацій” дуже довгим вступом.    Сьогодні той вступ був би виданий окремою книжкою, але в часах Маркуса Аврелія Антонінуса говорення, риторика, виступи на “Форум Романум”, писання довгими реченнями були модною формою елегантної поведінки. Хоч Марк Аврелій давно помер, Римська імперія давно перестала існувати, проте говорення і довге писання залишилося з нами. Слова – це не звуки, прикметники, підмет і присудок, але вияв почуттів, і чим вони щиріші, природніші, добре обдумані, досліджені і коротко подані – тим вони краще доходять до свідомости. “Отче Наш”, лист Апостола Павла до коринтян про дар любови, монолог Гамлета “Бути чи не бути”, промова президента Лінкольна 19 листопада 1863 р. на відкритті Національного цвинтаря в Ґеттисбургу – т. зв. Gettysburg Address є літературними скарбами, що будуть тривати вічно, а кожне з них має дуже обмежену кількість слів. Чотири слова Де Ґоля “Хай живе незалежний Квебек!” досі турбують спокій Канади. А скільки сили має одне слово “АМІНЬ!” чи два слова “ГОСПОДИ ПОМИЛУЙ!”. Леся Українка залишила нам фразу: “Упало слово – назад не вернеться” – і одне слово, що “назад не вертається”, нераз будує, нераз руйнує, нераз залишає “вічну пам’ять”, як, наприклад, “Прощай!”

Прощання Покійного Стаха Габи величавою панахидою

Стax Габа був Богом обдарований футболіст. У Торонто вів виявив свій талант у Спортивному Товаристві “Україна”. Потім очолив Спортивний Комітет “Канадські Приятелі Національного Олімпійського Комітету України”. Завданням Комітету було зібрати фонди, зустріти змагунів з України, підшукати їм приміщення, місце на тренування, виготовити олімпійські відзнаки, пошити олімпійські куртки, в чому найбільше допоміг Стах Габа. Його вмілість впливати на наше довкілля і його працьовитість давали щораз кращі результати. Крім того, Стах Габа був членом багатьох видатних українських організацій – в одних був президентом, в інших був у дирекції. І всюди вкладав понад 100 відсотків своєї праці та ініціативи. Він співав у хорах “Прометей” і “Бурлака”. Обидва ці хори з’єдналися і під диригентурою пані Коник співали цілу панахаду (дуже гарно). Шість священиків відправляли релігійну відправу.

Об’єднані зворушенням, смутком, спогадами, присутні з Торонто, околиць, навіть з Монреалю, молитвами і думками прощали Стаха у світ Божого Царства...

PHOTOS

1 – Дружина Покійного пані Дзвінка

2 – Родина Покійного

3 – З’єднані хори “Прометей” і “Бурлака” (їх було у три рази більше, але я не могла захопити всіх апаратом). 3 лівого боку – руки диригента пані Коник

Автентичні вислови

Якби ми не були так зацікавлені самі собою – життя було би страшенно нудне!      

(Шопенгавер)

Як я народився, я був винен 12 долярів моєму лікареві... Десь аж до тринадцятого року життя я думав, що наше прізвище є “Шат ап!”...

(Вуді Аллен)

Коли я народилася, я була така здивована, що півтора року не говорила...

                                                                       (Филис Діллер)

У нашій родині ми не комунікуємося, тільки даємо одне одному розгорнуту газету з гороскопом. Давніше ми клали газету з Ен Льондерс...

                                                                         (Ґрухо Маркс)

З дев’яти дітей моїх батьків – я був сьомий. Опинившися в такій довгій лінії, я мусів постійно боротися за свої права і щоб вижити...

                                                                        (Роберт Кеннеді)

Ми були дуже бідні, коли я був дитиною, але уряд у ті часи не повторював нам увесь час, що ми є бідні. Ми не були свідомі в той час, що ми є бідні.

                                                                        (Роналд Рейґан)

Я довідався аж у дорослому віці, що ми були дуже бідні, ані я, ані моя родина того не знали...

                                           (Двайт Д. Айзенговер – АЙК)

Я походжу з дуже великої родини. Я почав спати в своїм ліжку, аж коли одружився...

                                                                                (Беннет Церф)

Я не маю великих вимог: я люблю добрі страви, добрий скрипт і добрий “Мерседес”...

                                                                                (Кларк Ґейбл)

Ферми, де виплекують кленовий сироп

На північ від Торонто (година їзди швидкісною магістраллю 400) інтенсивно почало розвиватися містечко Брейсбридж (Bracebridge). Воно має багато причин для того, але однією з причин, здається, є ферми з кленовими деревами, що з їхнього соку фермери виварюють кленовий сироп. Продукування кленового сиропу розпочали ще індіани, заки Колумб “відкрив” Америку, і при вулиці Ґрей Роуд (Grey Road), число 14, у Брейсбриджу знаходиться велика крамниця, в якій продають 100-процентні вироби з кленового соку і сиропу – наприклад, кленовий чай, кленову каву, кленовий сироп та ін. Власники підприємства навіть можуть у себе в хаті туристів переночувати. Телефони: (705) 645-3053 або 1-800-461-5445. Під час тижня крамниця відчинена від 9 год. ранку до 5 год. пополудні, в суботу – від 10 год. ранку до 5 год. пополудні, в неділю – від полудня до 5-ої.

P. S. Кленовий листок – емблема Канади.

PHOTO

Вхід до крамниці