Треба діяти і кричати на весь світ!

Йосиф Сірка

Якщо міністр порушує закон, а правосуддя мовчить, то щось у такій країні не так. Людей знову починають залякувати, про що вже писав і німецький кореспондент газети Frankfurter Allgmeine Zeitung Конрад Шулер, а коли не піддаються, то звільняють з праці, посади!

Щодня до нас доходять з України вістки, які, ми думали, відійшли в минуле: переписування історії, зневажання державної мови державними службовцями, переслідування журналістів, цензура та підвищення цін за газ, за комунальні послуги, підвищення пенсійного віку в часі, коли до нього люди ледве доживають, порушення Конституції та законів України посадовими особами і багато іншого, що нараз важко перерахувати.

З обуренням в душі і гіркотою читаєш на сторінках “Майдану”, що представник Громадської ініціативи “Оновлення країни” В. Наливайченко звернувся до Генеральної прокуратури, щоб притягти до відповідальности міністра освіти Дмитра Табачника, який привселюдно заперечує Голодомор як геноцид українського народу.

 У вільному світі не вкладається в голову, що 45-мільйонна нація змушена терпіти не тільки непрофесійного міністра, який не керується загальноприйнятими нормами освіти, але продовжує виконувати “вказівки” цариці Катерини ІІ та царя Миколи ІІ, укази Валуєва, накази Сталіна і його вірних слуг в Україні, які й досі безкарно сидять не тільки за народні гроші у ВР, але й в уряді та на всяких добре оплачуваних (за народні податки) посадах.

Може, громадянам України слід пригадати, що жертви Голодомору були тому, щоб Україні перешкодити розвиватися. Справа в тому, що Україна могла вже давно досягти високого життєвого рівня Швеції чи Норвегії, коли б не було знищення Української Народної Республіки, коли б вона мала змогу розвиватися вільно, а не як колонія Москви, яка й досі вирішує, хто в Києві має бути при владі.

Наш священик під час Служби Божої, присвяченої 19-ій річниці Незалежности, виголосив проповідь про притчу, згідно з якою Ангел роздавав на базарі охочим мішки з багатством, грішми,  розумом, здоров’ям, щастям та іншими життєвими вартостями. Один чоловік, який мав майже все, попросив собі Свободу. Коли Ангел вибрав з-під стола коробку від сірників і подав її чоловікові, то той  здивувався – чому такий малий пакунок, коли інші отримують міхами та картонами бажане. Ангел йому пояснив, що одні просять багатство, гроші, другі матеріальні статки, а щодо Свободи, то він дає йому лише зерно, яке слід посадити і плекати, щоб воно росло! Отаке зерно Свободи, сказав отець, отримала Україна 1991 року, і зараз треба бути дуже пильним, щоб воно росло і приносило плоди, бо ворогів – різного бур’яну та непотребу – завелося не тільки на пшеничних ланах, але й у самій країні, зокрема на державних посадах.

Українське зерно Свободи дало можливість вирости такому “бур’янові”, якому бракує елементарного поняття поведінки не тільки щодо живих, але й щодо мертвих. Можна було б сподіватися, що пан Табачник, історична батьківщина якого переслідує тих, що заперечують Голокост по цілому світі, виявить не тільки порозуміння, але й підтримку визнанню Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом українського народу. Зрештою, це не важко зробити, оскільки визнали його вже двадцять країн світу! Крім того, “одноплемінник” Табачника Рафаєль Лемкін обґрунтував український геноцид  науково і юридично; предстоятель УПЦ МП (прихильником якої є міністр) Володимир також визнав Голодомор геноцидом. То напрошується питання: хто ж бреше? Визнані авторитети, які обґрунтували свої твердження, чи пропагандист-кар’єрист? Сам п. Табачник навіть зачитував пропозицію на визнання Голодомору геноцидом у ВР України і Закон “Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні”, який  був прийнятий більшістю депутатів. То яким чином зараз, на посаді міністра, пан Табачник цей Закон порушує?! Невже ж завчене з “Короткого курсу ВКП(б)” настільки збаламутило його голову, що він забув про Незалежну Україну?

На цьому місці доречно буде пригадати, що за заперечення Голокосту карають не тільки на історичній батьківщині пана Табачника, але й такі країни, як Австрія, Бельгія, Іспанія, Німеччина, Польща та Франція.

2005 р. Канада депортувала Ернста Цунделя (Ernst Zundel) до Німеччини, де за заперечення Голокосту 2007 р. його засудили на 5 років ув’язнення.

2006 р. великобританський історик Давид Ірвінґ (David Irving) був засуджений в Австрії і відсидів з лютого до грудня 2006 р. за свою промову, яку він виголосив ще у 1989 р.! Незважаючи на те, що закон, за яким його судили, був прийнятий щойно у 1992 р., – звинувачень і кари він не уник!

Звичайно, що таке “явище”, як Д. Табачник, у демократичному, чи то пак “вільному”, світі неможливе, оскільки він би ніколи не зміг займати посади у країні, яку він заперечує, мову якої не визнає, пам’ять понад 10 мільйонів замордованих жахливим голодом зневажає. Видатні науковці та професіонали своєї справи, такі, як І. Дзюба, С. Грабовський, С. Кульчицький, О. Северин, В. В’ятрович та десятки інших, вже не раз своїми писаннями довели, що в Україні був Голодомор, що в Україні був терор, і завжди надіялися на дотримання законности. Як можна вимагати законности від рядових громадян, коли високоплачений міністр, вигодований українською землею, не те що мовчить, а порушує закони не тільки щодо державної мови, але й Закону “Про Голодомор...”?!

Британського історика Ірвінґа судили не у Великобританії, німця (жителя Канади) – не в Канаді, то, може, й із заперечним Табачником звернутися до Міжнародного Суду в Гаазі, якщо в Україні нема  інституції, яка відповідає за порушення закону?!

У всякому разі не можна дозволити, щоб один кар’єрист руйнував освіту, фальсифікував історію, знущався над пам’яттю замордованих голодом, і то лише тому, що він завжди хоче бути у владі, а кольори можна міняти – залежно від потреби!