Роман Дрозд: “Варто показати світові універсальний вимір української культури”

До редакції “Нового Шляху” завітав композитор, диригент, д-р Роман Дрозд. Він приїхав до Торонто напередодні фестивалю на Блурі, бо саме тоді відбулася презентація компакт-диску ансамблю “Під облачком” з аранжуванням пісень Р. Дрозда. Леся Панько провела з ним розмову. 

Л. П.: Напевно, багато читачів нашої газети мали нагоду зустрітися з Вами на фестивалі, але розкажіть, будь ласка, коротко, як Ви потрапили в музичний світ.

Р. Д.: Мої діди і батьки – жертви сумнозвісної Акції “Вісла”, коли українці із західних земель були насильно депортовані на північ Польщі. Українці зазнали великих утисків, але вони зберігали свою мову, традиції і звичаї. Я народився на півночі Польщі, закінчив український ліцей у Лігниці, який на додаток ще й виховував свідомим українцем у всіх прошарках науки і культури. Це була школа несамовита. Після закінчення ліцею вступив у Католицький Університет у Любліні, студіював філософію і богослов’я. У тому самому часі брав приватні лекції у композитора Андрія Никодeмовича. Маестро концентрувався на основах гармонії і композиції, вбачав у цьому мої здібності і спрямовував на подальше навчання. А. Никодeмович – скромна, відкрита людина, фантастичний педагог, його твори – модерні, захопливі, і свої знання він від щирого серця хотів передати іншим. Я є прихильником того, що предмети мистецтва повинні викладатися індивідуально, як у старовинній ланці “маестро і учень”. Ще перед зустріччю з А. Никодeмовичем у мене виринуло бажання піти в музичний світ.

Родинні обставини примусили повернутися до Слупська, де я у прискореному темпі студіював в Інституті музики при Поморській Академії. Вже тоді мені пропонували бути асистентом проф. Штіллера з диригування.

Пізніше переїжджаю до Риму, де студіював у Папському Інституті сакральну музику. Саме там потрапив у великий музичний світ, брaв лекції з композиції у проф. Доменіко Бартолюччі (директор “Cappella Sistina”), диригентуру – у д-ра Вольтера Марціллі, а в Музичному Інституті “Керубіні” – електронну музику у проф. Люки Спаньолєтті та проф. Люки Проєтті, в Колегії “Русикум” – церковну музику у о. Людовіка Піхлєра. Після студій у Римі працював далі асистентом і захистив докторат у Музичній Академії у Лодзі.

Л. П.: Ви пройшли велику музичну школу, досягли вершин у науковому музичному світі. Як далі склалась Ваша доля?

Р. Д.: Навчання у Римі дало можливість створити свою дуже професійну студію (“RoMan Studio”), в якій і зараз працюю продюсером. Був я водночас диригентом академічного хору “Iuventus Cantans”, молодіжного хору “Kantele”, другим диригентом чоловічого хору “Synthagma” (веденого моїм братом, o. Богданом), a рік тому артистичним директором “The Szczecin Technical University Choir”. Це шалені часи, концерти (понад тисяча!), фестивалі, записи CD, музичні проекти та творча праця. Кожен ансамбль – це історія, успіхи, престижні нагороди і концертні траси по всій Європі (згадати хоча б тримісячне турне з октетом “Don Kosaken”, який мав козацько-церковний репертуар). Особливо врізалися в пам’ять три події: запис моєї і брата композиції “Архієрейської Літургії Св. Йоана Золотоустого” з онуками Акції “Вісла”, цебто хором “Синтагма”, концерт на Сихові у Львові для Папи Івана Павла ІІ та великий концерт з нагоди вшанування жертв Голодомору у Слупську, який розплющив очі полякам на те, що пережила Україна і що нарешті слід визнати Голодомор геноцидом проти українського народу. У цьому концерті усі мої слупські хори, дитячий хор “Fantasia”, дівочий хор “Намисто” з Перемишля,  “Синтагма” та оркестр із Слупська “Simfonia Baltica” виконали м. ін. мою “Есхатофонію”, де я вплів мотив “Вічної пам’яті”.

Л. П.: Великим є Ваш вклад у випуск компакт-диску ансамблю “Під облачком”. Як почалaся ця співпраця?

Р. Д.: З ансамблем я зустрівся у 2004 році в Kанаді, хоча ми були зна-йомі ще з ліцею в Лігниці. Після того, як прослухав у їхньому виконанні лемківські пісні, у мене виникла ідея створення вільного стилю виконання. У мене, можливо, філософський підхід до того, що культура, якщо хоче бути універсальною, мусить вміти кореспондувати з іншими культурами. Під час виконання пісень ансамблем можна почути заспіви з Болгарії, Африки, Азії, використовувались нетипові інструменти, а також модернe електроннe озвучення. В піснях я змінив темп, гармоніку. Дівчата це називають “одягнути бабцю в джинси”. Очевидно, відтворювати цей стиль потрібно обережно, зі смаком, щоб поєднати сучасність та українську ідіоматичність, неповторність.

У завершальному етапі над випуском компакт-диску брав участь відомий звукорежисер Нік Благона, який бачить велике майбутнє ансамблю.

“Під облачком” – українсько-канадська дитина. Хотілося б, щоб ансамбль був впізнаваний, – почуєш акорд, і відразу знаєш, хто виконує. Дівчата справді фантастичні, дуже сценічні, з усіма рисами світового рівня артистів. Уважаю, що їм потрібна всіляка підтримка з нашого боку, без якої, не дивуймося, не вдасться виділитися сьогодні нікому з понад мільйона українців у Канаді. А показати світові універсальний вимір української культури справді варто, бо в цей спосіб молодь розуміє патріотизм не “в целофані”, а живий.

Л. П.: Який майбутній репертуар ансамблю “Під облачком”?

Р. Д.: Безумовно, модерний, не конче комерційний, але для світового ринку. Почну з поетів. Мої улюблені поети – В. Стус, Л. Костенко, можливо, щось з моєї поезії. Хотілося б, щоб пісні у виконанні “Під облачком” були доступні для кожного і в Канаді, і в США, і в Європі, і при цьому зберегли українську ідентичність.

Л. П.: Які Ваші мрії і побажання на майбутнє?

Р. Д.: У мене є найзаповітніша мрія – писати музику до фільмів. У цьому маю чималий досвід. Я вже озвучував репортажі у Швеції, мультимедійні продукції, оркестрації для різних артистів і сотні сторінок партитур, з моєю участю готується дуже абстрактна форма фільму без акторів американського режисера. Два роки тому я мав гарну нагоду зустрітися з відомою диригенткою Квіткою Кондрацькою та її донею Ларисою, яка є режисером фільму про торгівлю жінками. Великим моїм бажанням є озвучити цей фільм. Це вже мрія і праця майбутнього.

Л. П.: Дякую і бажаю Вам успіхів.