Голокост замість

Голодомору в 5 класі

Із нового підручника з історії для 5 класу вилучено будь-яку згадку про Голодомор 1932-1933 років. Натомість приділено увагу “Великій вітчизняній війні”, радянським партизанам і Голокосту...

В новому підручнику з історії для 5 класу (автори Пометун О. І., Костюк І. А., Малієнко Ю. Б., Київ, Видавничий дім “Освіта”, 2013), рекомендованому і закупленому Міністерством освіти і науки для шкіл, жодним словом не згадується колективізація, Голодомор 1932-1933 років і репресії.

Одначе чимало уваги приділено “Великій вітчизняній війні”, боротьбі радянських партизанів із загарбниками, Голокосту і подіям у Бабиному Яру зокрема.

Ось що пише колектив авторів: “Окрема доля спіткала євреїв. Незалежно від віку та соціального становища, більшість з них були розстріляні або заморені в гетто¹ чи концтаборах. Масове вбивство євреїв Європи у роки Другої світової війни отримало назву Голокост. Символом Голокосту в Україні є урочище Бабин Яр у Києві, де вороги розстріляли понад сто тисяч євреїв – дорослих і дітей. Окрім цього, Бабин Яр став спільною могилою і для військовополонених, і для українських громадських діячів та ін. Свої “бабині яри” були в кожній області України”.

І далі про “рух Опору”: “Неймовірне бажання дати відсіч загарбникам привело частину людей в рух Опору. На більшій части­ні окупованих т-риторій України діяли радянські партизанські заго­ни. Партизани підривали залізниці, мос-ти, техніку ворога, перешкоджали вивезенню молоді на при­мусові роботи.

Наприкінці 1942 року на території Волині і Галичини утвори­лися загони Української Повстанської Армії (УПА), яка також брала активну участь в русі Опору. Діяльність радянських парти­зан та учасників УПА і досі оцінюють по-різному”.

Підручник знеособлений. Йдеться переважно про черепки, речові пам’ятки, писемні джерела, ікони, храми, музеї, замки, палаци тощо. Про історичні ж особистості, які найкраще карбуються в пам’яті у 10-річному віці і завдяки яким учні знають і люблять історію Княжої і Козацької Доби, а зі світової – історію Давнього Світу, згадується мимохідь.

Чи не є нахабне цілковите ігнорування геноциду українців, натомість вивчення Голокосту, спробою розпалювання міжнаціональної во-рожнечі, загострення міжетнічних стосунків?

Втім, схоже, новітні “літописці” свій час упустили, оскільки теми Геноциду-Голодомору, повстанчого руху вже достатньо висвітлені як в історичній літературі, так і на шпальтах ЗМІ...