“Жива газета”, яка і вас послухає!

Йосиф Сірка

12 вересня ц. р. у Громадському Центрі УНО в Торонто відбулася “Жива газета”, покликана до життя  Спілкою Українських Журналістів Північної Америки. У приміщенні було 70-80 присутніх, які заслухали короткі інформації про сучасне політичне становище в Україні. Відкрив та провадив “газету” голова Спілки Українських Журналістів Юрій Клюфас, який надавав по черзі слово доповідачам: керівникові радіопрограми “Пісня України” Оксані Сидорчук-Соколик, керівникові телепрограми “Світогляд” С. Ґенику-Березовському, постійному кореспондентові ін-тернетної газети “Майдан” д-рові Й. Сірці, депутатові Канадського Парламенту Б. Вжесневському та українському космонавтові, який готувався і був дублером космонавта Каденюка, Я. Пустовому.

Всі доповідачі звернули увагу на політичну ситуацію в Україні, яка дуже насторожує і викликає надзвичайно сильні емоції у всіх небайдужих до долі України. Щодня з України надходять вістки про втручання працівників СБУ у працю журналістів, науковців, незважаючи на те, що від працівників Служби безпеки громадськість очікує іншої діяльности. З приходом до влади В. Януковича та призначенням на посаду міністра освіти Д. Табачника, а на посаду голови СБУ В. Хорошковського  почалася нагінка на все українське, що дуже нагадує всім 30-ті роки минулого століття. Доповідачі наводили конкретні факти порушення законів та Конституції саме тими особами, які мали б дбати про їх дотримання. Було зазначено, що деякі аналітики твердять, що понад 170 різних організацій та інституцій Російської Федерації і в Україні провадять антиукраїнську діяльність, щоб підірвати незалежність молодої Української держави. У ЗМІ знову запроваджують цензуру, яка спрямована на те, щоб хвалити владу і дезінформувати людей, коли йдеться про українську історію, культуру, мову і т. п. У школах знову намагаються викреслити з історії сторінки, які свідчать про боротьбу за незалежність, штучно створений Голодомор, який був геноцидом українського народу. Сам міністр освіти “продає” фальшиву інформацію про те, що це був загальний голод. За заперечення Голокосту (таких, як Табачник, щодо Голодомору) переслідують по цілому світу, а ми не здатні домогтися, щоб такого міністра притягти до відповідальности.

Оскільки доповідачі мали обмежений час на інформацію, то присутні використали можливість не тільки ставити запитання, але й висловлювати свої думки щодо ситуції в Україні. Отак В. Держко проінформував про сайт, з якого він зачитав свіжу інформацію подій в Україні, а поет М. Латишко звернув увагу на те, що ми завжди реагуємо і ніколи не буває так, щоб ми були першими, які діють. Ми б повинні діяти так, щоб інші реагували на наші дії. Дехто закликав “гострити” сокири і бути готовими до гірших дій влади. Тут пригадалися слова пісні “Чому я не сокіл, чому не літаю?”, а відповідь на те “чому?” в тому, що ми не баски, які тероризують всю Іспанію задля самостійної власної країни, ми не ірландці, які роками провадили війну за об’єднання острова, ми не ісламісти, які йдуть на самопожертву задля своєї віри, ми не євреї, які зуміли відновити мову і державу кількатисячолітньої давности, ми не нащадки монголо-татарських кочівників, які знищили Велику Грецію і засіли в Константинополі та Москві, ми лише нещасні нащадки скитів, які мали високу культуру, але не зуміли зберегти не тільки культуру, але й себе.

Якщо трохи “помізкувати”, то ми самі прийдемо до висновку, що в Україні вбивають лише українських патріотів, а вбивці й досі безкарно сидять в РФ або й в Україні. Дуже дивна ситуація в Україні сьогодні, що антиукраїнські елементи відверто займаються антидержавною діяльністю, ставлять пам’ятники катам українського народу, а їх ніхто не те що не переслідує, але й навіть не переслуховує. Присутня міліція бездіяльно спостерігає, як це було, коли били українців біля пам’ятника катові Леніну в Києві чи коли російські шовіністи побили на смерть українського патріота у Сімферополі.

Дивним виявляється активність СБУ проти українського історика і толерування антидержавних організацій у Криму та в Донецьку й інших містах. Для Хорошковського розсекречена “таємниця” неіснуючої держави є важливішою, ніж щоденні антидержавні дії неукраїнських організацій на українській території, ніж антинародна політика міністра освіти, яка спрямована на руйнування освіти й мови, але ж це не його “парафія”, він сам за 20 років не був здатним вивчити державну мову, то чому б її захищав?!

“Жива газета”, яку запропонував відновити довголітній журналіст Української редакції  Міжнародного Радіо “Канада” О. Харченко, показала, що зацікавленість громадськости – велика. Такі зустрічі дають не тільки можливість обмінятися найновішими новинами, але й оригінальними та цікавими думками. Ми всі повинні докласти зусиль, щоб бути не тільки поінформованими, але й інформувати світ та вміти активно протестувати проти антинародної політики деяких олігархів, які на відповідальних державних посадах приносять більше шкоди, ніж користи.

PHOTO

Зліва направо: Йосиф Сірка, Оксана Сидорчук-Соколик, Стефан Ґеник-Березовський, депутат Канадського Парламенту Борис Вжесневський