Природа хвора нашою байдужістю

Сергій Гайдук

Світові загрожує небезпека, і треба бути сліпим, щоб цього не помічати. Недалекоглядний той, хто вважає, що його врятують гроші. Проблема планети Земля не у джерелах енергії чи в науковому прогресі, не в економіці чи в політиці, а в тому, що відбувається з нами самими. Передусім, у моралі, екології душі й довкілля, довірливих стосунках та інших чеснотах, притаманних людям, гуманному суспільству. Нам загрожує гуманітарна катастрофа! До слова, кілька років тому студентам Києво-Могилянської Академії читала курс лекцій знана поетеса Ліна Костенко на тему: “Гуманітарна аура нації”. Вона неодноразово бувала в зоні відчуження, разом з членами експедиції збирала артефакти, що залишилися від колишніх мешканців, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. 

Виживання нації залежить вiд багатьох факторів, зокрема гармонії людини з природою, із Всесвітом. Важливо сприймати людину – її здоров’я, моральність, духовність у тісному зв’язку з довкіллям. Без гармонії природи, космосу неможливий здоровий розвиток людини. Для розуміння проблем людства, екології навколишнього середовища необхідно досягти високого освітнього рівня людини, її морального i духовного стану.

Проблема взаємовідносин мiж людиною i природою актуальна, насамперед складним станом екології, що наявний в Україні. І одним із очевидних критеріїв екології країни є здоров’я народів, які її населяють. На превеликий жаль, українців з кожним роком меншає. І доведено науковцями, що екологічна криза найбільш негативно впливає на демографічну ситуацію.

Важливе значення у вирiшеннi складних екологічних проблем відіграє рівень освіти і моралі суспільства в питаннях екології. Доводиться констатувати, що цей рівень в українців доволі низький. На жаль, за майже двадцять років не створено системного підходу розв’язання питань екології, безпеки життя людини.

Природа хвора нашою байдужістю й невіглаством. Українське суспільство, не відкладаючи в часі, терміново має обрати шлях подальшого розв’язання питань екологічної кризи, яка з року в рік поглиблюється. Повені, надмірне вирубування лісів, забруднений стан водоймищ (таблички з попереджуючими надписами про заборону купання та риболовлі не врятують), шкідливе повітря, скорочення лісопаркових зон по всій Україні, зокрема у столиці, призводить до неминучих катастроф. В Інституті екології Карпат НАН України стверджують, що береги річок, яри, луки, ліси довкола сіл рік у рік дедалі інтенсивніше забруднюються. Мешканці сільських місцевостей скидають сміття куди кому заманеться. У гірських районах останнім часом ситуація надто погіршилась з навалою відпочивальників та туристів. Смітять не тільки вони, а й мешканці сіл, де активно розвивається зелений туризм. Водночас втішає, що проростають поодинокі паростки запровадження ефективних методів збирання побутових відходів у спеціальні контейнери. На Львівщині місцеві ради спільно з інвесторами розробили й втілюють у життя відповідні проекти.

Проблема виживання людства обумовлює необхідність переосмислення стереотипного шляху розвитку, особливо з часу агронеолітичної революції, яка змінилася індустріальною. Вважають, що революції притаманний лише прогрес людства. Але нині ми спостерігаємо, що наслідком генезису суспільства є проблема можливости виживання людства у глобальному вимірі. Отримавши внаслiдок науково-технічної революції замість ручної i машинної техніки – атомну, хiмiчну, лазерну, бiологiчну і т. д., як правило, науково-технічний прогрес відокремлювався вiд суспільного, враховувалась лише дія науки і техніки на суспільний прогрес. Соціальний прогрес розглядався без урахування розвитку самої природи.

Нині недостатньо осмислення необхiдности екологiзацiї виробництва. Потрібна концепція, яка б відобразила якісно новий ступінь розвитку суспільства, що пов’язаний із загальнолюдською соцiоприродною перебудовою. Насамперед повинні бути екологізовані всі суспiльнi відносини та царини діяльности. Основою такого розуміння майбутнього може бути ідея становлення ноосфери. Останніми роками виникло загрозливе питання, яким має бути подальший рух до суспільства з високою екологічною культурою способу життя людей. Нині культурно-духовна перебудова пов’язана часто-густо з тимчасовим кон’юнктурним інтересом, з особистими або груповими амбiцiями, боротьбою за владу, національним протистоянням та ін. Це свідчить про низьку як загальну, так i екологічну культуру. Ноосферою не може бути суспільство, яке не спроможне забезпечити гармонію як з природою, так і гармонію внутрiшньосоцiальну. Майбутнє суспільство має спиратися на гуманістичну основу, саме на якій можна буде досягти своєрідного балансу, тобто можливости спільного розвитку суспільства та природи.

Традиційно наукове розуміння світу робиться все більш невимірним з людським духом у силу того, що воно не може замінити собою те, в чому шукає собі задоволення особистість. Загублені наукою сторони дiйсности, незнання законів світобудови, неприйняття всього незвичного, нового, панування відомого стану мислення – все це руйнівним чином позначається на нашій еволюції i потребує погодження тих кардинальних питань, які належать до вічних i життєстверджуючих. Можливо, варто не забувати багату спадщину наших предків щодо їхнього ставлення до навколишнього середовища.

Спілкуючись з літніми людьми, що мешкають у сільській місцевості, частенько чуєш спогади, що за часів їхнього дитинства брали воду з річки, щоб зварити їсти, в ній же ловили рибу руками. І не потрібно було копати криницю чи бурити свердловину, за які сьогодні платять великі гроші.

Нещодавно Уряд розробив проект Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року. Сподіватимемось, що народні депутати не зволікатимуть з цим важливим для країни документом і разом з народом боронитимуть матінку-природу.

 PHOTOS