Заява

Громадського оргкомітету відзначення 70-х роковин трагедії Бабиного Яру

29 вересня 2011 року виповнюється 70 років з початку розстрілів нацистами мирного населення у Бабиному Яру. Тисячі людей різної національності, віросповідання та ідеологічних поглядів знайшли тут свій останній притулок. У Бабиному Яру поховані полонені червоноармійці, євреї, українські націоналісти, роми.

Ушанування жертв трагедії Бабиного Яру стало традицією українського народу.

29 вересня 1966 року, в 25-ті роковини розстрілів у Бабиному Яру, відбувся стихійний багатотисячний скорботний мітинг опозиційної інтелігенції. На ньому виступили Іван Дзюба та Віктор Некрасов. На повний голос про трагічні події в ті часи заговорили Борис Антоненко-Давидович, Гелій Снєгирьов, Наум Коржавін, Анатолій Кузнєцов, Євген Євтушенко.

Іван Дзюба про це згодом писав так: “Темні людиноненависницькі сили чомусь для своїх моторошних злочинів прагнуть обрати благословенні місця природи – певно, з інстинкту наруги над духом життя. Так, чудова окраїна Києва – Бабин Яр – стала місцем, куди більшовицька влада потай скидала жертв Голодомору 1933 року. А через вісім років фашистські загарбники обрали Бабин Яр місцем застрашливої демонстрації своїх методів “остаточного вирішення єврейського питання”, тобто винищення євреїв як нації, а водночас – і розправи з усіма своїми політичними противниками та з непокірними людьми різних національностей, не в останню чергу – українцями, серед яких і наша видатна поетеса Олена Теліга”.

З часу проголошення Української незалежної держави 29 вересня стало датою й офіційного вшанування жертв Бабиного Яру. До вироблення заходів та їх проведення стали залучалися представники різних громадських і політичних організацій. Влада терпляче та відповідально зберігала паритет інтересів різних груп населення, представники яких поховані у Бабиному Яру. Донині.

На жаль, цього року влада пішла зовсім іншим шляхом. До вироблення “Плану заходів Кабінету Міністрів України до 70-х роковин трагедії у Бабиному Яру” залучено винятково представників єврейських організацій. Робочу групу офіційного Оргкомітету очолив Ілля Левітас, а фінансовими справами заопікувався Вадим Рабинович. За підтримки прем’єр-міністра України Миколи Азарова вони розробили “План заходів до 70-х роковин трагедії у Бабиному Яру” виключно в інтересах однієї сторони. Все побудовано так, ніби в Бабиному Яру було розстріляно і поховано лише євреїв. Начисто забуто про українців, росіян, ромів і людей інших національностей.

Фактично, мучеників нацизму поділили за походженням і складом крові: на одних  обраних, гідних поминання і доброї пам’яті, та інших – другосортних, не гідних цього. По суті, Оргкомітет Кабміну, виробляючи “План заходів до 70-х роковин трагедії у Бабиному Яру”, застосував принцип сегрегації (штучного від-окремлення однієї групи населення від цілого), таким чином фактично ставши на світоглядні позиції тих, хто цих людей розстрілював.

Виходячи зі своїх вузькогрупових інтересів, розробники офіційного “Плану заходів” закладають у нього принцип нерівності та несправедливості, провокують міжнаціональну недовіру і ворожнечу.

Також на прохання чиновників держави Ізраїль українські можно-владці погодились перенести день вшанування жертв трагедії з 29 вересня на 3 і 4 жовтня (бо на 29 вересня за єврейським календарем випадає Новий рік). Партія регіонів за їхню підтримку на міжнародному рівні готова розплачуватись не лише українською власністю, але й історичною пам’яттю і честю.

Така поведінка викликає природне обурення всіх людей доброї волі. Представники ромів прямо говорять, що це дає їм право “розглядати План заходів до 70-річчя трагедії Бабиного Яру, запропонований Організаційним комітетом, як діловий проект з відмивання бюджетних коштів через єврейські фонди. Робиться це – на їхню думку  на кістках предків народу рома, ігноруючи пам`ять жертв голокосту розстріляних ромів у Бабиному Яру. Роми України вважають, що План заходів дискримінаційний і знищує історію народу рома для майбутніх поколінь”.

Все це, разом узяте, спонукає нас до декількох висновків: по-перше, ми повинні вимагати від влади зміни форми управління Національним історико-меморіальним комплексом “Бабин Яр”, до його керівних органів необхідно залучити представників усіх груп населення, що постраждали під час німецької окупації України.

По-друге, в майбутньому Національний історико-меморіальний комплекс “Бабин Яр” необхідно перетворити у Національний центр скорботи та примирення “Бабин Яр” (за прикладом Долини полеглих (Valle de los Cados) в Іспанії). Місце, де були б і православний храм, і синагога, і музей усім невинно убієнним. Дорога для вшанування мучеників повинна бути відкрита для всіх.