Світлої пам’яті Володимир Закалужний

1925 – 2013

З болем у серці повідомляємо, що 1 вересня цього року українська громада втратила відомого їй ветерана українського футболу на еміграції Володимира Закалужного.

Володимир Закалужний народився 1925 року в Перемишлі (Галичина) в українській родині. Був улюбленим сином і братом двох сестер – Ірини й Ольги. У роки воєнних лихоліть потрапив у табір для переселенців біля Штудґарда, Німеччина. Незабаром про нього всі почали говорити як про доброго гравця в копаний м’яч (футбол) і навіть запрошували грати у Німецьку оберліґу – професійний футбол. А ще всі знали його як красивого, веселого, доброзичливого хлопця. Саме тоді він знайомиться зі своєю майбутньою дружиною – Паулою (Парасковією). У 1948 році ще в таборі вони побралися. У Німеччині народилося в них двоє діток – син Роман і доня Катруся.

Пан Володимир брав участь у знаменитій “Олімпіаді ДП” (для переміщених народів) у Німеччині і тоді прославився як кращий бомбардир української команди, яка стала переможцем цього футбольного турніру. Український спортивний клуб у Торонто запросив п. Володимира до себе, і сім’я у 1951 році емігрувала в Канаду. Уже в Торонто у них народився син Ігор, а пізніше приємною несподіванкою доня Люба.

З перших днів свого приїзду вони стали парафіянами української греко-католицької церкви Св. Миколая. Туди подружжя приходило, як до рідної домівки, обоє помагали готувати празники, ліпити вареники, сприяли роботі цілоденної школи в якості членів батьківського комітету. Також усі ці роки пан Володимир був членом Братства Українців Католиків.

Пан Закалужний і далі продовжував грати у футбол, був членом збірної команди Канади, захищав її честь на Всеамериканських змаганнях. Довший час був гравцем, а потім тренером футбольних клубів у Торонто, Монреалі, Рочестері. А після цього ще довго залишався активним членом спортивного клубу “Україна”. Також Володимир Закалужний 32 роки відпрацював у компанії Frankel Steel Company, пройшовши шлях від простого робітника до майстра.

65 років поряд з ним була його вірна дружина Паула. Вони виховали в українському дусі чудових дітей, дали їм вищу освіту, возили на свою Батьківщину.

Пан Володимир завжди гордився п’ятьма внуками-козаками, які теж не цураються свого українського коріння і багато свого часу присвячують спорту. Пан Закалужний дочекався трьох правнуків, старший з яких Матейко уже теж чудовий спортсмен-хокеїст. Завжди товариський, доброзичливий, з гарним почуттям гумору, любитель поспівати й пожартувати – таким він назавжди залишиться в пам’яті всіх, хто його знав.