Нас єднають мова, віра, Бог і Україна

Ірина Ващук

Всесвітній Форум Українців у столиці України нагадує весняний пташиний поворот до рідного гнізда.

Цього року перед нарадами Форуму відбулися Річні Наради СФУЖО, на які прилетіли, наче ластівки, українки-делегатки із 17 країн світу.

Заступниця голови СФУЖО на Європу п. Лілія Чикальська офіційно відкрила Річні Наради. Голова СФУЖО п. Марійка Шкамбара теплим і дружнім словом привітала учасниць Річних Нарад та побажала успіхів.

Привертали особливу ува-гу і зацікавлення голови або представники жіночих організацій у країнах нового поселення, які приєднуються до СФУЖО з кожним роком. Голова Союзу Українок Італії п. Наталія Трибошук, молода, енергійна, ідейна україночка, вповні присвятила свій час, знання і талант нелегкій організаційній праці задля того, щоб не було втрачене українське коріння та ідентичність. Її звіт діяльности ми слухали із захопленням і подивом. У м. Неаполі, наприклад, створено українську суботню школу, літній табір для українських дітей, телепрограму, відправляється православна Служ-ба Божа українською мовою, відбуваються виставки мистецьких праць і т. п. Дуже похвально, що на всі ці заходи запрошують представників місцевої влади, які з приємністю беруть у них участь. Така діяльність є світлим прикладом іншим. Наснаги вам, дорогі посестри, і високих осягів у вашій подиву гідній праці.

Тема Голодомору для нас, українців, не повинна втихати, і саме вона знайшла належне місце і час у програмі Річних Нарад СФУЖО в Києві цього року під час круглих столів. Сесія проходила під гаслом “Відзначення Голодомору 1932-1933 рр. українцями світу”. Дискусія і винесені з неї резолюції були повноцінними і мали характер вимагаючий. Складові організації СФУЖО одноголосно прийняли резолюцію вимагати у країнах свого поселення визнання Голодомору в Україні Геноцидом проти українського народу. Бажаємо усім непохитности і одержимости у цій важливій справі.

За сумним і щасливим збігом обставин, під час другого дня Нарад СФУЖО учасниці Нарад отримали вістку про прибуття на вічний спочинок на рідній, зболеній, дернистій і скривдженій українській землі тіла св. п. Надії Світличної зі США. Щасливим тому, що українки з різних країн світу (кожна у народній вишивці) могли востаннє попрощати вірну доньку України, мужню, Велику Українку, щиро віддану своєму народові. Вона чесно і беззастережно працювала для свободи і незалежности України. Теплі і зворушливі прощальні слова були сказані головою СФУЖО п. Марійкою Шкамбарою в Будинку Вчених при домовині покійної. “Хай прийме Господь її душу вибіленою й омитою нашою любов’ю і доброю пам’яттю, бо всі ми свідчитимемо перед Богом про її воістину гідне й жертовне життя” (Мирослав Маринович).

Друга половина дня була присвячена двом важливим темам – “Сучасний стан в Україні і доля заробітчан” та “Збереження українства в молоді”. Перед нами – красиві студентки Києво-Могилянської та Острозької академій і випускниця Львівського Українського Католицького Уні-
верситету, доповідачки на визна-чену тему. Прикуті увагою до їхніх здорових, розумних думок, висловлених поглядів, а ще чудової літературної української мови, ми зрозуміли, що Україна крокує у світле майбутнє. Нові кадри академічної молоді – це нова майбутня еліта української нації, яка досконало свідома географічних кордонів своєї держави і вагомости свято берегти її незалежність.

Після зустрічей із студентами Донбасу, Умані, Рівного, Кіровограда, Львова у моїх очах вималювалась чудова картина – це цілість української зрілої нації. Студентові з Донбасу Михайлові я сказала: ми, українці в діаспорі, молимо Господа, аби чимскоріше структури державного управління перейшли у ваші руки, щоб покласти кінець розкраданню державного майна, корупції і нарешті запровадити належний порядок у країні.

У приміщенні Києво-Могилянської Академії відбулося урочисте закриття Річних Нарад СФУЖО, товариська гостинна зустріч і спільне фото. Опісля ми розпочали другу частину наших обов’язків – делегата IV Всесвітнього Форуму Українців.