Іван Франко і художники

До 150-ліття з дня народження

Павло Лопата

Велична і визначна постать Івана Франка (1856–1916) і його багатюща літературна творчість як за життя, так і після смерти притягала до себе багатьох українських художників. Вони плідно працювали над створенням його портрета або над ілюстраціями до його різноманітних творів.

Першим із тих, хто співпрацював з І. Франком, був Корнило Устиянович (1839–1903). Він виконав деякі карикатури на теми і сюжети І. Франка і репродукував їх у сатирично-гумористичних журналах “Зеркало” (1882–1986) та “Нове зеркало” (1884–1985), що рівночасно появлялися тоді у Львові. Теофіл Копистинський (1844–1916), особисто знайомий з І. Франком, був наступним живописцем, що вперше ілюстрував його твори “Лис Микита” і “Пригоди Дон Кіхота”, а Ярослав Пстрак (1878–1916) вважається першим малярем і графіком, який є автором ілюстрацій до історичного твору І. Франка “Захар Беркут” (1902). 1903 року у Львові появилася антологія української лірики під назвою “Акорди”, яку впорядкував І. Франко, а графічно оформив Юліан Панкевич (1863–1933). Взаємне спілкування протягом довгих років в’язала також спільна праця в Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка, і тому, добре знаючи характерні риси Івана Франка, художник намалював перший його портрет, зобразивши Франка, сидячого в кабінеті (1910). Інший малярський твір Панкевича нам відомий як портрет поета і письменника з бориславським пейзажем на другому плані. У п’ятому і чотирнадцятому томах зібраних творів у п’ятдесяти томах І. Франка, виданих 1976 року в Києві, побачимо його портрети роботи художника З. Павльоха з датою “1893 рік”. На першому – Франко молодий, з вусами, одягнений у вишивці і піджаку, а на другому – письменник струнко стоїть, вбраний у коричнево-бронзовий костюм з краваткою, і правою рукою торкається книжок, лежачих на столі.

Після закінчення навчання у Краківській академії красних мистецтв Іван Труш (1869–1941) повернувся до Львова у 1897 році. Тут він зразу познайомився з І. Франком і намалював його перший потрет того ж самого року. Він належить до найраніших погрудних портретів, який, мабуть, залишився найкращим із близько п’ятнадцяти намальованих близьким другом і сучасником поета. Інші три портрети І. Труш намалював: перший – 1898 року, другий – 1903 року, чудовий портрет, досі найбільш популярний і репродукований, і третій – 1913 року. Ще один, дуже вдалий “Портрет Івана Франка” намальований І. Трушем у 1940 році, тобто за рік перед смертю художника. Саме цей і попередні портрети зберігаються у Львівському державному літературно-меморіальному музеї І. Франка.

Михайло Жук (1883–1964) олівцем нарисував портрет Великого Каменярa з натури у 1909 році, після чого він виконав відому літографію (1926). Ще за життя відомого поета і письменника вперше створив його постать у скульптурі Михайло Паращук (1878–1963) до залу нового будинку Українського Наукового Товариства (1914). Фотій Красицький (1873–1944) – відомий маляр і графік, внук сестри Тараса Шевченка, намалював перший портрет І. Франка 1909 року, але особисто приїхавши до Львова у 1914 році, він знову намалював портрет з натури. До плеяди художників-портретистів належить Микола Івасюк (1865–1930). Він також намалював портрет, правда, вже після смерті поета, тобто 1925 року, як і багато інших мистців. Тут слід додати ім’я ще одного художника – Віктора Савіна, який намалював дуже вдалий портрет Івана Франка на тлі далекого обрію.

До шеренги малярів та ілюстраторів різних творів Івана Франка належить Олена Кульчицька (1877–1967). Вона присвятила Великому Каменяреві графічну ліногравюру “Іван Франко” (1920) та виконала титульну обкладинку його казки “Лис Микита” і багато неперевершених ілюстрацій до неї (1951). На початку сорокових років вона створила серію акварельних робіт з життя поета під заголовками: “Франко у батьківській хаті”, “Франко читає дітям “Лиса Микиту” та інші.

Обкладинки до книжок І. Франка “Борислав сміється” і “Великий шум” графічно оформив Павло Ковжун (1986–1939), як рівно ж і до його казок для дітей “Коли ще звірі говорили” у 1922 році. Іншу обкладинку до повісті “Захар Беркут” графічно опрацював Іван Падалка (1894–1938) у 1928 році. Вищезгаданий твір, оформлений Григорієм Якутовичем, став помітним явищем в українській книжковій графіці (1974). Мій однойменник Василь Лопата створив ілюстративний цикл до твору I. Франка “Каменярі” (1975). Чудовий анімаліст Володимир Литвиненко, якому вдається відтворити найтонші риси різних тварин, підфарбованими ліногравюрами ілюстрував першу казку І. Франка “Осел і Лев” (1966). Український графік Анатолій Двейрін, 1935 року народження, майстерно виконав графічні праці до окремих казок Івана Яковича “Вовк Війтом” та інших, які увійшли в окреме видання казок “Коли ще звірі говорили” (1963–1964). Чимало графічних портретів у техніці деревориту, присвячених великому письменникові, реалізував Василь Касіян (1896–1976).  До них належать портрети 1926, 1936, 1946, 1948 років та естамп “Вічний революціонер” до століття з дня народження.  З появою збірника вибраних поезій “Вічний революціонер” (1977) у ньому вміщено гравюру на пластику із зображенням портрета І. Франка роботи Василя Перевальського. Олександр Довгаль (1904–1961) створив графічну роботу під назвою “Іван Франко з вуглярем” (1955), а Петро Грегорійчук – “Побратими” (1967).

Над образом поета і письменника працювали такі скульптори: Олександр Архипенко (1925), Михайло Бринський (1931), Сергій Литвиненко (1933), Григорій Пивоваров (1939), Іван Севера (1947), Дмитро Крвавич (1960), Петро Кулик (1992), а Оксана Супрун, Анатолій Білостоцький та архітектор Микола Іванченко спорудили пам’ятник у Києві – бронзове погруддя-бюст І. Франка перед будинком театру, який носить його ім’я, присвячений круглому ювілею (1956). На одинадцять років раніше за проектом львівських скульпторів Валентина Борисенка, Дмитра Крвавича, Еммануїла Миська, Василя Одрехівського, Якова Чайки та архітектора Андрія Шуляра було побудовано монументальний пам’ятник у парку перед Львівським університетом (1964).

Композиційні полотна, що зображають події з життя І. Франка, створили такі мистці: Михайло Козик, Йосип Курилас, Юрій Щербатенко, Леопольд Левицький, Іван Гуторов, Антон Манастирський, Василь Любчик та немале число інших. До зображення портретів Івана Франка та його творів зверталися ще й такі художники: Платон Білецький, Михайло Хмелько, Іван Їжакевич, Борис Крюків, Олександр Литвиненко, Оксана Лятуринська, Любомир Медвідь, Євген Безніско, Олексій Маренков, Антон Середа та безліч інших.