Урочисте відзначення 75-річчя Відділу ОУК Вінніпег

 Під кінець 2006 року у присутності членок Організації Українок Канади ім. Ольги Басараб та запрошених гостей в елегантному ресторані “Bergman’s” відбулося святкове відзначення 75-річчя Відділу ОУК Вінніпег.

Голова Відділу Євгенія Май теплими словами привітала членок і шановних гостей: Наталку Бундзу-Іваницьку – голову Крайової Управи ОУК, Михайла Калиміна – президен-та Українського Національного Об’єднання Канади і його дружину Марію, Ларису Гвоздулич з Торонто, голову Філії УНО Вінніпег Роберта Гарасима та попросила Галю Корбан  вести  програму свята.

Присутні молитвою та однохвилинною мовчанкою вша-нували патронку ОУК сл. п. Ольгу Басараб та членок, які відійшли у Вічність.

Після смачного обіду місто-голова Відділу Ніна Лугова подала опис відданої праці наших членок протягом 75-ти літ існування Відділу.

Вона, зокрема, згадала статтю Володимира Кіся (“Новий Шлях”, 25 грудня 2003 р.), де згадуються обставини, в яких започатковано не лише ОУК, але й цілу систему УНО та інші організації:

“It was a bitterly cold day in early January 1933 as a raggedy figure shuffled down a snow-covered street in Winnipeg. This was the time of the Great Depression. Somewhere over the noise of the biting wind and the sound of the nearby railway yards, he heard a faint, somehow familiar sound, and upon getting closer, the words: Народився із небес. This happened January 6^th – it was Ukrainian Christmas! They were singing Ukrainian carols.-------- He was invited to join the group of Ukrainian War Veterans and the young women  who came from Ukraine looking for work.”

Опісля пані Лугова продовжила: “Це була мала групка молодих жінок, які спершу називалися „Дівочий Гурток”. У 1934 році, на першому Всеканадському З’їзді у Саскатуні, офіційно прийнято назву Організація Українок Канади імени Ольги Басараб. Патронкою обрали героїню, замордовану у в’язниці польськими жандармами 1924 року.

Організація незабаром пошири-лась по цілій Канаді. Вінніпег став колискою українського жіночого націоналістичного руху. У 1932 році гурток нараховував понад 15 членок. Часи мінялися, безробіття примушувало декого залишити Вінніпег у пошуках праці. Все ж таки у 1935 році число членок зросло до 33, а 1942 року – до 40. Більша половина їх, виїхавши з Вінніпегу, опинилась на сході Канади – в Торонто, Садбурах, Монреалі та інших околицях, де посіла головні місця в організації. Між живими серед перших піонерок у Вінніпегу ще залишилась одна членка – пані Ольга Гапанівська-Стебницька, теперішня добродійка Глинська, яка через похилий вік вже не могла сьогодні святкувати разом з нами.

Протягом років активною працею у Відділі, а пізніше і в інших відділах ОУК Канади відзначились наші членки: добродійка Глинська, Марія Лежанська-Дунець, Софія Липова-Проців, Анна Музика-Мота та незабутня Євгенія Ситник, яка була живчиком організації.

У 1939 році вибухла Друга світова війна, і праця жінок у цей період була пов’язана саме з війною.

Треба хоч коротко пригадати про початки Жіночої Секції Комітету Українок Канади. Перші спроби його створення зіткнулись з поважними труднощами. Були конфлікти щодо статуту, головно того, яка складова організація буде її очолювати. Це тягнулось кілька років, і завдяки зусиллям адвоката Марії Вавриков прийнято рішення вибирати Управу за ротаційною системою. Представниці ОУК завжди були активною частиною Управи, включно з посадою голови, яку обіймали Євгенія Ситник, Анна Тарновецька, Любомира Чайковська, Йосифина Климків і теперішня Оля Михальчук. Анна Вах була довголітньою секретаркою і скарбничкою та займала інші позиції в Управі. Останніми роками представляли ОУК у Крайовій Управі Комітету Українок Канади Йосифина Климків, Люба Чайковська, Євгенія Май, Ніна Лугова, Оля Коваль, Оля Михальчук, Оля Дудич.

Статут Конгресу Українців Канади постійно змінюється. Внаслідок цього голова Централі Комітету Українок Канади автоматично увійшла до Дирекції КУК. Крім того, представницею КЕ УНО призначено Анну Вах, яка була третьою місто-головою і секретаркою Централі КУК, а також 11 років секретаркою Дирекції Шевченківської Фундації.

У 1941 році, на Крайовій Конференції у Саскатуні, вирішено перенести крайові органи системи УНО зі Саскатуну до Вінніпегу. Тоді головою Центральної Управи ОУК обрано Євгенію Ситник. Пізніше на цьому посту працювали Марія Ґуляй, Анна Тарновецька, Ольга Стебницька. Згодом Центральну Управу перенесено до Торонто, а в 1954 року – знову до Вінніпеґу, і тоді на голову Централі ОУК обрано Йосифину Климків.

У 1950 р. закінчено новий елегантний дім УНО при 935 Main St., будівництво якого почалось у 1948 р. Нова домівка УНО стала центром української громади Вінніпегу. У той час Відділ нараховував близько 100 членок, які віддано працювали безплатно, щоб утримати новозбудовану домівку, якою ми гордились, і робили все, щоб наша культура не пропала у придбаній Батьківщині.

Не можна не згадати про наш улюблений журнал “Жіночий Світ”, який започатковано у Вінніпезі. Перше число вийшло у січні 1950 р. Першою редакторкою журналу була д-р Ніна Синявська, потім Катерина Кандиба-Лазор, Стефанія Бубнюк, маґістр Ярослава Зорич і Анна Вах. Тепер його видає Редакційна колегія в Торонто.

Треба додати, що наш Відділ був і ще до сьогодні є членом Вінніпезької Жіночої Ради, а його довголітніми представницями – Оля Михальчук, Йосифина Климків і Оля Дудич.

Щоб залучити молодших жінок до організації, у 1953 році засновано Перший Молодечий Відділ ОУК, головою якого стала Галя Будзан-Корбан. Відділ мав великі перспективи, але після 10 років перестав існувати. Більшість його членок перейшла до Відділу ОУК.

Сьогодні я найбільше сконцентрувала думки на перших 50 роках діяльности Відділу, особливо на головних моментах росту організації. Тяжко насвітлити 75 літ праці організації коротко. Напливають думки: Які наші перспективи на майбутнє? Чи ми зможемо залучити до ОУК тих, які в молодших роках були членами хору, танцювальних гуртків і т. п.?”

Опісля цікавої і змістовної доповіді Ніни Лугової Оля Коваль представила голову Крайової Управи ОУК Наталку Бундзу-Іваницьку.

У своєму виступі пані Наталя поділилась думками та спостереженнями від її поїздок в Україну. Також голова КУ розповіла про відвідини відділів ОУК Монреаль і Реджайна. Монреаль фінансово забезпечений. Реджайна – скромніша. Проблема у тому, що число членів помалу меншає – старші вже або відійшли, або не мають колишньої енергії. ОУК утримує домівку – покриває регулярні місячні видатки, але мала горстка членок турбується тим, що наступний рік-два принесуть.

Опісля цього голова КУ ОУК разом з головою Відділу ОУК Вінніпег вручили членкам нові членські відзнаки, які Крайова Управа видала з нагоди 75-річчя, та скромні корсажі осінніх квітів.

Привіти склали президент УНО Канади Михайло Калимін, голова Крайової Управи Комітету Українок Канади Оля Михальчук і  голова Філії УНО Вінніпег Роберт Гарасим.

Свято закінчено молитвою “Отче наш”, а присутні ще довгий час обмінювались спогадами, раділи, що мали нагоду зустріти тих, кого давно не бачили, оглядали альбоми і фотографувались на пам’ять.

                                НМВ