¡No pasarn! (або: Геть п’яту колону!)

Йосиф Сірка

Згідно з Вікіпедією, п’ята колона – це група людей, які таємно (приховано) підривають більшу групу, таку, як нація, зсередини задля допомоги зовнішньому ворогові.

Саме словосполучення “п’ята колона” бере свій початок з 1936 року і пов’язане з іспанською громадянською війною 1936–1939 рр. 1936 р. заколотник-генерал Еміліо Мола  хотів зі своїм військом захопити столицю Іспанії Мадрид і повідомив через радіо, що при наступі на місто його Четверта військова колона буде підтримана “П’ятою колоною” його прихильників у місті з метою повалити владу республіканців. Незважаючи на те, що “П’ята колона” прихильників заколоту допомагала, республіканці змогли протриматися при владі до 1939 р. Сам термін з того часу став символом для заколотників, які за останні 73 роки стали не менш активними, але методи їхньої підступної діяльности набрали інших форм!

Слід згадати, що “допомога” п’ятої колони досі до повного успіху не призводила, зате наслідки поразки були катастрофічними і для тих, хто безпосередньо не належав до п’ятої колони. “П’ята колона” набрала особливого значення у з’язку з нацистською тактикою “збирання братів по крові’, яке особливо трагічних наслідків зазнало у судетських та сілезьких німців. Нацистська пропаганда використовувала п’яту колону у всіх європейських країнах, де були для цього умови. Особливо активною була гітлерівська пропаганда у передвоєнній Чехословаччині, де вона фінансувала створення німецьких організацій (п’яту колону) під назвами, які сьогодні дуже пригадують деякі кримські організації та назви (“Родина”, “Соотечественники”, “Союз”, Общество русскоязичних чи просто російськомовні, щоб “для ясности” замовчати, хто це, і т. п. – Volksdeutsche, Reichsdeutsche, Auslandsdeutsche, Deutschsprachige, Sddeustche Heimatsfront, Deutsche Kulturbund). Саме завдяки нацистській пропаганді нацистам вдалося розбити Чехословацьку Республіку. Після перемоги над фашистською Німеччиною розпочалася акція виселення всього німецького населення з території не тільки Судет. За “гріхи” п’ятої колони заплатило свoєю долею понад п’ять мільйонів етнічних німців, які змушені були залишити в Судетах та Сілезії свої хати і переселитися у “свою чужину”. За співпрацю з нацистами високою ціною заплатили й мільйони німців, які були далекими не тільки від ідей націонал-соціалізму, але й від їхніх вчинків. У цілому ж від 1944 по 1950 рік було виселено і переселено понад 14 мільйонів німців, з яких 12 мільйонів поселились у Західній, Східній Німеччині та в Австрії. Після 1950 р. відбулось далі переселення близько 4 мільйонів людей, але вже за інших умов.

Фактор п’ятої колони відіграв роль не тільки у Чехословаччині, але й у США.

Після нападу Японської імперії на Перл Гарбор (Pearl Harbor – 7.12.1941) у США було інтерновано у військових таборах близько 110 тисяч японців, серед яких більшість була громадянами США. Американський президент Ф. Рузвельт підписав указ 19.02.1942 р., який дав можливість інтернувати японців за походженням. 1988 р. президент Р. Рейґан підписав закон, яким вибачився за поведінку американського уряду та дозволив фінансово відшкодувати потерпілих (1,6 мільярда доларів).

Як наслідки боротьби із п’ятою колоною були військові табори для інтернованих і в інших країнах – у Канаді було понад 850 громадян німецького походження, а також сотні японського запроторено до таборів. В СССР поволзьких німців виселили до Казахстану та за Урал, а кримські татари також стали жертвою хворої уяви Сталіна та його оточенння.

Незважаючи на те, що ідея “допомоги” п’ятої колони ніколи не увінчалася тривалим успіхом, її в декотрих країнах і далі інтенсивно плекають. На жаль, в Україні цю ідею допровадили аж до найвищого законодавчого органу – ВР, де сидять відверті противники української державности і територіальної цілісности. Складається враження, що, коли в Росії КГБ керує країною, то в Україні воно панує і маніпулює у ВР (досі не оприлюднено, скільки колишніх кагебістів мають мандат депутатів).

Під прикриттям недоторканности деякі депутати ВР України не тільки порушують присягу депутата, але й своїми вчинками та виступами безкарно руйнують авторитет Президента, заперечують право на незалежність, викликають національну ворожнечу (див. статтю О. Северина “Два листи про одного Табачника” (http://maidan.org.ua/static/mai/1253783401.html), поширюють відверту брехню про отруєння В. Ющенка (див. виступ Шуфрича у серії Шустер-live  та  т. зв. “звіт” Сівковича).

 Але йдеться не тільки про окремих табачників, шуфричів та сівковичів. Гірше воно, коли партія, яка претендує на першість в Україні, порушує Основний Закон про державну мову, коли вона не здатна спромогтися на протестні плакати у залі законодавчого органу державною мовою чи коли її депутати демонструють нездатність вивчення державної мови за 18 років незалежности, а беруть від держави великі гроші (навіть блокуючи засідання ВР).

 У малій (порівняно з Україною) країні Словаччині запровадили закон, згідно з яким будуть штрафувати на 2-5 тисяч євро, коли хтось порушуватиме закон про вживання державної  (словацької) мови! У словацькому парламенті виступають етнічні угорці, які є депутатами, виключно державною словацькою! В Україні ж навіть етнічні українці у ВР дозволяють собі порушувати закон про державну мову, а деякі міські ради наважуються втручатися до освітньої програми держави (Донецьк, Севастополь).

Ворожі до Української держави організації на території України повинні б бути забороненими, злочинців слід ставити перед судом, а не надавати їм недоторканність. Міністр Ю. Луценко запровадив в Україні нові “унікальні” методи у світовій практиці переслуховування підозрілих – він оголошує через ЗМІ, що такого-то будуть переслуховувати через три дні! І якщо є чому боятися переслуховування, то підозрюваний має час – або зібрати (чи перевести на інший рахунок) гроші і виїхати за межі країни, або просто зникнути. Отак і виходить, що за корупцію чи кримінальні справи сидять лише ті, що не встигли “зібратися” за три дні до “переслухання”.

Складається враження, що в Україні п’ята колона працює цілковито відверто й за рахунок країни на її руйнування.

Історичний досвід щодо п’ятої колони повинні використовувати насамперед ті, які можуть потерпіти завдяки діям цієї групи, – маю на увазі симпатиків цієї групи та народ країни. Український народ вже досить настраждався й натерпівся завдяки попереднім діям п’ятої колони. Без неї були б неможливими і ліквідація УНР, і Голодомор, і ліквідація Української Автокефальної Церкви, і нищення національного характеру та національної мови, і нищення національної історії та культури.

Історія показала, що завдяки діям п’ятої колони багато пролилося невинної крові, багато було спричинено страждань і трагедій. Саме тому слід уважніше приглядатись до дій сучасної п’ятої колони в Україні, яка без сорому й нахабно прислуговує ворогові Української держави і її народові.

Ставитись толерантно до іншого погляду – так, але толерувати зневажання держави і його національної мови – це означає сприяти злочинові, який є у програмі п’ятої колони!

Під час облоги Мадрида керівник іспанських комуністів Долорес виголосив гасло: No pasarn! (Не пройдуть!), яке допомогло захисникам міста у боротьбі. Може б, і українцям  озброїтись гаслом іспанських захисників Мадрида проти п’ятої колони і сказати табачникам, симоненкам, шуфричам і їм подібним, що вони: Не пройдуть!